Дослідження психологічних чинників особистісної тривожності старшокласників

Для перевірки гіпотези дослідження нами було організовано і проведено педагогічний експеримент.

У констатувальному дослідженні взяли участь 100 учнів 9-11 класів віком від 15 до 17 років НВК м.Любешів.

Основними завданнями констатувального експерименту були:

1) формування дослідницької вибірки та підбір комплексу психодіагностичних методик відповідно до предмету і завдань дослідження;

2) вивчення особливостей усвідомлення старшокласниками проявів власної тривожності;

3) визначення рівнів особистісної тривожності старшокласників;

4) емпіричне дослідження психологічних чинників виникнення особистісної тривожності у ранньому юнацькому віці.

Згідно із розробленою моделлю (рис. 1.1), особистісними чинниками юнацької тривожності є окремі прояви Я-концепції (дисгармонійне самоставлення, занижена самооцінка) та суперечливе ставлення до власного минулого, теперішнього та майбутнього. До адаптаційних чинників особистісної тривожності віднесено: переважання екстернального локусу контролю, соціально-психологічну дезадаптованість, що характеризується конфліктним сприйняттям себе та інших, пасивною позицією у міжособистісній взаємодії, залежною поведінкою, ухиленням від вирішення проблем. Мотиваційними чинниками є, за нашим припущенням: рівень домагань (неузгодженість, що проявляється: між компонентами мотиваційної структури особистості, у досягненні значущих цілей, прогнозних оцінках та причинних факторах діяльності), мотиви афіліації (прагнення до прийняття та страх відторгнення), мотиви вибору професії (внутрішні та зовнішні як індивідуально, так і соціально значущі для старшокласника).

На першому етапі констатувального експерименту за допомогою анкетування вивчались особливості переживання старшокласниками тривожності та їх суб’єктивне ставлення до цього явища. Аналіз відповідей засвідчив, що у ранньому юнацькому віці прояви власної тривожності усвідомлюються по-різному, залежно як від рівня її сформованості, так і особливостей самоусвідомлення та самоаналізу. Найбільш значущими чинниками виникнення тривоги старшокласники вважають сімейні проблеми, непорозуміння з близькими (33,3%), стурбованість власним майбутнім (20%), спілкування з друзями (16,7%), а також відсутність підтримки, ігнорування оточення, пошук сенсу життя. Результати анкетування подано на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Чинники виникнення тривоги у старшокласників

Усвідомлення проявів тривоги проявляється у ранньому юнацькому віці у когнітивній, емоційній та поведінковій сферах особистості. На психологічному рівні тривожність відчувається старшокласниками як напруга, стурбованість, нервовість, переживання у вигляді почуттів невизначеності, безпорадності, безсилля, амбівалентності, неможливості прийняти рішення тощо. Старшокласники усвідомлюють, що їх поведінка характеризується підвищеною активністю, або, навпаки, пригніченістю, а також психофізіологічними та психосоматичними порушеннями, що є певною мірою об’єктивним показником її високого рівня у старшокласників. Значна кількість старшокласників (26,7%) не усвідомлюють ефективних способів протидії тривожності, дозволяючи їй керувати своїм внутрішнім та зовнішнім станом.

У якості діагностичного інструментарію для визначення рівнів сформованості особистісної тривожності старшокласників використано шкалу самооцінки та оцінки тривожності Ч. Спілбергера, Ю. Ханіна. Методика дозволила зафіксувати низький рівень особистісної тривожності у 8%, помірний – у 60%, високий – у 32% опитаних старшокласників. Результати подані на рис. 2.2

Рис. 2.2 Рівень сформованості особистісної тривожності старшокласників

У зв’язку з цим вибірка досліджуваних поділилася на три групи: старшокласники з низьким, помірним та високим рівнями особистісної тривожності. Старшокласники з низьким рівнем особистісної тривожності відрізняються достатнім самоконтролем, самодисципліною, адекватними вимогами до себе. У стосунках з іншими ініціативні, вільно відстоюють власну життєву позицію, рішучі у діях і вчинках, налаштовані на успіх. Позитивно сприймають зміни у житті. З іншого боку, низький рівень особистісної тривожності може свідчити про наявність так званої «прихованої тривожності» або «неадекватного спокою» [39].

Помірний рівень особистісної тривожності старшокласників проявляється у переживаннях напруги, настороженості, часткового дискомфорту залежно від особистісного сприйняття та оцінки. Старшокласники адекватно оцінюють себе та свої можливості. У стосунках з іншими можливі конфліктні ситуації, проте провідною є стратегія взаємодії або пошук компромісу. Такий рівень не несе в собі ознак загрози, має адаптивне значення.

Старшокласники з високою особистісною тривожністю характеризуються переживаннями емоційного дискомфорту, незадоволеності собою та своїм життям, почуттями невпевненості, сором’язливості, скутості у стосунках, їм важко усвідомлювати свої справжні емоційні стани. У поведінці орієнтовані на думку оточення, відчувають страх перед критикою та негативною оцінкою зовні.

Особистісна тривожність старшокласників значною мірою зумовлюється, за нашим припущенням, трьома групами психологічних чинників (особистісні, адаптаційні та мотиваційні), перевірці якого було присвячено наступний етап констатувального експерименту.

Рис. 2.3 Результати визначення самооцінки старшокласників з високим та помірним рівнем тривожності

Зокрема, в якості провідних особистісних чинників особистісної тривожності вивчались: окремі прояви Я-концепції, і, перш за все, самоставлення; самооцінка; ставлення до власного майбутнього. Встановлено, що

процес відкриття власного «Я» характеризується певними протиріччями, які проявляються у ставленні до себе та оточуючих. Старшокласники з високим рівнем особистісної тривожності відрізняються конфліктним сприйняттям різних сторін Я-концепції, зокрема, чим вищим є рівень особистісної тривожності, тим негативніше сприймається власна зовнішність та фізична привабливість, а спілкування не дає повною мірою розкрити свій внутрішній світ, тривожна людина відчуває себе нещасливою та незадоволеною життям, невпевнена у собі.

Виявлено, що 42,7% старшокласників з високим рівнем особистісної тривожності характеризуються низькою самооцінкою (напротивагу 8,3% з помірним рівнем особистісної тривожності). Результати подані на рис. 2.3

Низька самооцінка спричинює надмірну залежність від інших, несамостійність і навіть підлещування, з’являється боязкість, замкнутість, перекручене сприйняття оточуючих.

Аналіз малюнків високотривожних юнаків та дівчат за допомогою проективної методики «Я-реальний, Я-очима інших, Я-ідеальний» дозволив зафіксувати елементи внутрішньої напруженості, протиріч у взаємодії з оточуючим світом, відчуття нестабільності, незахищеності, емоційної уразливості, агресивні прояви.

За допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона отримано тісні зв’язки (р≤0,01) між особистісною тривожністю та рівнем самоставлення (r_xy=-0,52), зовнішністю (r_xy=-0,42), спілкуванням (r_xy=-0,40), відчуттям щастя та задоволеності життям (r_xy=-0,56), впевненістю у собі (r_xy=-0,43), ставленням до минулого, теперішнього та майбутнього (r_xy=-0,41). Між особистісною тривожністю та самооцінкою зафіксовано значущий кореляційний зв’язок (р≤0,01) лише у групі високотривожних старшокласників (r_xy=0,35), що зумовлюється, на нашу думку, неадекватним (конфліктним) сприйманням тривожними старшокласниками самих себе.

Серед адаптаційних чинників особистісної тривожності раннього юнацького віку найбільш значущими ми припускали: локус контролю та соціально-психологічну дезадаптованість. За допомогою методики «Діагностика рівня суб’єктивного контролю» встановлено, що 96,8% старшокласників з високим рівнем особистісної тривожності характеризуються екстернальним локусом контролю. Особливо яскраво він проявляється в сферах невдач, досягнень та міжособистісних стосунках з іншими людьми. Старшокласники, які вважають себе позбавленими можливості контролювати події, що з ними відбуваються, є більш тривожними та рідко обирають лінію поведінки, яка призводить до позитивних наслідків. Очевидно, що, в цілому, інтернальність сприяє психічній адаптації, екстернальність – погіршує її. Таким чином, високий рівень особистісної тривожності може розглядатися як дезадаптивна реакція.

Між особистісною тривожністю та неприйняттям себе (r_xy=0,51), конфліктом з іншими (r_xy=0,40), зовнішнім локусом контролю (r_xy=0,60), емоційним дискомфортом (r_xy=0,62), залежністю (r_xy=0,54), ухиленням від вирішення проблем (r_xy=0,43), соціально-психологічною дезадаптованістю (r_xy=0,50) існують тісні взаємозв’язки (р≤0,01). Визначено значущі обернені зв’язки (р≤0,01) між особистісною тривожністю та прийняттям, себе (r_xy=-0,31), прийняттям інших (r_xy=-0,22), внутрішнім локусом контролю (r_xy=-0,13; р=0,028), емоційним комфортом (r_xy=-0,45), загальною інтернальністю (r_xy=-0,33), інтернальністю в сфері досягнень (r_xy=-0,27), невдач (r_xy=-0,18; p=0,02), інтернальністю в сферах сімейних (r_xy=-0,22), міжособистісних стосунків (r_xy=-0,31), виробничих відносинах (r_xy=-0,29).

В мотиваційній групі чинників особистісної тривожності досліджувались: рівень домагань, мотиви афіліації та мотиви, пов’язані з вибором професії. Рівень домагань старшокласників з високою особистісною тривожністю характеризується конфліктною взаємодією мотивів, зокрема, при невисокій внутрішній мотивації старшокласники виказують високу значущість результатів діяльності, демонструючи при цьому невисокий рівень мобілізації зусиль та очікуваний рівень результатів. Високотривожні старшокласники у порівнянні з низько та помірно тривожними характеризуються незначними змагальними мотивами, низькою оцінкою власного потенціалу, зниженим рівнем ініціативності. Групу високотривожних старшокласників визначає переважання двох типів мотивів: високого прагнення до прийняття – високого страху відторгнення та низького прагнення до прийняття – низького страху відторгнення. У першому випадку можна припустити наявність у старшокласника внутрішнього конфлікту: він прагне до спілкування, схвалення з боку оточення і одночасно уникає його. У другому – переважання мотиву «страх відторгнення» призводить до невпевненості, скутості, ніяковості, почуття самотності.

Виявлено значущі кореляційні зв’язки (р≤0,01) між особистісною тривожністю та: внутрішнім мотивом (r_xy=-0,23); пізнавальним мотивом (r_xy=-0,26); змагальним мотивом (r_xy=-0,21); мотивом до зміни поточної діяльності (r_xy=0,13; р≤0,028), значущістю результатів діяльності (r_xy=0,12; р≤0,05), складністю завдання (r_xy=0,22); оцінкою свого потенціалу (r_xy=-0,34), наміченим рівнем мобілізації зусиль (r_xy=-0,23); очікуваним рівнем результатів (r_xy=-0,37), закономірністю результатів (r_xy=-0,37); ініціативністю (r_xy=-0,29). Між рівнем особистісної тривожності та страхом відторгнення отримано значущий кореляційний зв’язок (r_xy=0,46; р≤0,01). Мотиви, пов’язані з вибором професії, істотно не відрізняються у групах досліджуваних. Процес професійного самовизначення триває і є актуальним для старшокласників.

Таким чином, результати констатувального експерименту дозволяють стверджувати, що високий рівень особистісної тривожності у ранньому юнацькому віці значною мірою зумовлюється особистісними, адаптаційними та мотиваційними чинниками, що вказує на необхідність пошуку шляхів, форм та методів спеціально організованої корекційно-профілактичної роботи зі зниження дії виявлених негативних чинників з метою корекції високого рівня особистісної тривожності старшокласників.

Висновки по розділу 2

Таким чином, проведені дослідження дозволяють стверджувати, що оптимальними методиками для діагностування рівня особистісної тривожності є шкала самооцінки та оцінки тривожності Ч. Спілбергера, Ю. Ханіна, тест для визначення самооцінки (модифікація Л. Пономаренко), проективна методика «Я-реальний, Я-очима інших, Я-ідеальний», тест «Діагностика рівня суб’єктивного контролю» (Дж. Роттера), методика визначення рівня домагань (опитувальник В. Гербачевського). Комплекс підібраного інструментарію діагностики дозволить оптимально оцінити психологічні чинники особистісної тривожності в учнів старших класів та на основі отриманих результатів розробити психокорекційну програму для учнів 9-11 класів.

Результати констатувального експерименту дозволяють стверджувати, що високий рівень особистісної тривожності у ранньому юнацькому віці значною мірою зумовлюється особистісними, адаптаційними та мотиваційними чинниками, що вказує на необхідність пошуку шляхів, форм та методів спеціально організованої корекційно-профілактичної роботи зі зниження дії виявлених негативних чинників з метою корекції високого рівня особистісної тривожності старшокласників.

Дата добавления: 2015-07-13