Список використаних джерел. Подведение итогов конкурса

На тему

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Подведение итогов конкурса

По результатам конкурса определяются по одному победителю в каждой номинации.

При отсутствии участников в отдельной номинации конкурса комиссия конкурса имеет право увеличить количество премий в других номинациях, не превышая общее количество учреждаемых премий.

Победителям вручаются дипломы и выплачиваются денежные поощрения для одаренной молодежи в сумме 18 (восемнадцать тысяч) рублей каждому победителю из средств городского бюджета на реализацию расходного обязательства города Иванова.

з курсу «Патопсихологія»

«Порушення свідомості і методи їх дослідження»

Виконавець:

студент ІІI курсу

Психолого-педагогічного факультету

напрям підготовки: «Психологія»

заочної форми навчання

група 31

Осаревич Владислав

Викладач:

І. А. Мунасипова-Матяш

Чернігів-2016

Свідомість – це цілісний психічний стан, що об’єднує всі інші психічні процеси: відчуття, сприйняття, мислення, емоції, разом з тим вона включає і самосвідомість тобто усвідомлення власного «Я».

Нормальний стан свідомості передбачає чітке орієнтування в місці, часі, просторі, предметах, у власній особистості та інших людях.

Ознаки порушення свідомості:

1. Відреченість хворого, затруднення або неможливість сприйняття навколишнього світу (аутизм, психопатії);

2. Дезорієнтація в місці часі, навколишній ситуації, предметах, людях. У багатьох випадках спостерігається грубе порушення орієнтації у власній особі;

3. Порушення продуктивності мислення, яке проявляється слабкістю або неможливості суджень та супроводжується порушенням мовлення;

4. Повно або часткова амнезія періоду затьмарення свідомості, тобто утруднення чи відсутність згадування подій та суб’єктивних хворобливих станів, які відбувались.

Розлади свідомості поділяють на:

- кількісні

- якісні.

До кількісних розладів свідомості належать:

1. Зомління (запаморочення свідомості) – це раптова втрати свідомості через короткочасне малокрів’я головного мозку;

2. Оглушений стан – більш глибокий розлад, який характеризується зниженістю збудливості нервових клітин. Властиве відреченість хворого, бідність міміки, емоцій, утруднене сприйняття зовнішніх подразників, розгубленість. Хворий сонливий, повільно і мало говорить, більше відповідає на питання. Коли його залишити в спокії переходить в сноподібний стан;

3. Обнубіляція (хмара) – найлегше порушення свідомості. Свідомість затьмарюється на кілька секунд – хвилин, ніби заволікається легкою хмаринкою, спостерігається утруднення осмисленості ситуації;

4. Сомноленція (сонливість) – довготриваллий (кілька годин – днів) сонливий стан, подібний на легку дрімоту, при цьому орієнтація не порушена, амнезія відсутня.

5. Сопор – глибоке оглушення, відсутня реакція на звернену мову. Хворий не відповідає на подразники (словесні, теплові та ін) крім сильних больових. У відповідь на сильний больовий подразник відмічається рефлекторний рух ніг або рук.

6. Кома (коматозний стан) – повна втрата свідомості. Відсутні всі види рефлексів, в тому числі больовий. Зустрічається при важких черепно-мозкових травмах.

Якісні розлади:

Делірій (божевілля) – це галюцинаторне затьмарення свідомості, що супроводжується істиними зоровими і слуховими галюцинаціями, маренням, збудженням, високою тривогою. Відбувається порушення орієнтації в місці, просторі, часі при умові збереження орієнтації в власній особистості. Хворі обороняються, рятуються втечею, що може бути небезпечним для навколишніх людей. Делірій підсилюється в ночі, триває кілька годин, вихід з нього поступовий, зберігається часткова згадка про пережите. Зустрічається при алкоголізмі (біла гарячка), отруєннях.

Стадії

1. мінливість настрою, говірливість, непосидючість, гіперстезія, розлади сну. Підвищений настрій періодично змінюється тривогою, очікуванням нещастя, іноді відмічається підвищена дратівливість, образливість. Напливи яскравих спогадів стосуються як недавнього так і віддаленого минулого. Спогади супроводжуються образними уявленнями про події, що минули па підвищеною говірливістю. Розлади сну виражаються в яскравих сновидіннях неприємного змісту, труднощі в засинанні, відчуття втоми після сну.

2. парейдолії, хворі у візерунках килима, шпалер, в тріщинах в стінах бачать різноманітні фантастичні, нерухомі чи динамічні, чорно-білі чи кольорові образи. Періодично виникають недовготривалі світлі проміжки, під час яких хворий правильно оцінює оточення, у нього зникають ілюзійні розлади, зявляється усвідомлення хвороби.

3. виникають зорові галюцінації

Онероїд (сновидіння) – це затьмарення свідомості, яке характеризується напливом мимовільно виникаючих фантастичних картин. Це неповна подвійна орієнтація в середовищі часі та власній особистості. На відміну від делірія хворий лише глядач і не бере участі. Нерідко хворий відчуває себе історичною особою, він спокійний і спостерігає за цим ніби збоку. При спробі контакту спостерігається подвійна орієнтація – хворий може розповісти про номер палати, своє імя і одночасно про події за якими він спостерігає. Цей стан триває кілька діб, вихід поступовий, амнезія не спостерігається. При алкоголізмі, епілепсії, шизофренії, інтоксикаціях, важких інфекціях.

Аменція (безумство) – це затьмарення свідомості, яке характеризується розгубленістю, нескладністю мислення, мови, розладом моторики, порушення орієнтування в просторі та власній особистості. Хворий знаходиться у межах ліжка, збуджений, не усвідомлює навколишньої ситуації. Мова спутана, непослідовна, розірвана у вигляді окремих фраз. Настрій досить змінний, хворі то плачуть, то посміхаються, то повністю байдужі до оточуючих. Він не контактує, не впізнає близьких людей. Ввечері та вночі можуть спостерігаються окремі марення, зорові галюцинації,ілюзії. Цей стан триває від кількох хвилин до кількох тижнів. При виході з нього спостерігається повна амнезія. Зустрічається при важких соматичних захворюваннях, інфекціях, інтоксикаціях.

Сутінкові стани свідомості.

При цій патології характерно звуження поля свідомості, переривання потоку свідомості (провали), поведінка обумовлюється не всією обстановкою, а лише окремими деталями. Стан виникає раптово, продовжується від кількох хвилин до днів. Спостерігається амнезія.

Стан деперсоналізації-дереалізації

Ці стани супроводжуються спотворенням почуття реальності в сприйнятті власного „Я” і оточуючих.

Деперсоналізація – викривлене сприйняття своєї особистості, окремих якостей і частин тіла. Деперсоналізація – порушення, характеристичною ознакою якого є почуття відчуження власної особистості, супроводжуване скаргами на труднощі опису свого стану, кваліфікацією його сприйняття як незвичайного. У медичній літературі розмежовують 3 види деперсоналізації в залежності від локалізації почуття відчуження в психічному просторі. Перший вид характеризується тим, що на тлі інфантильності і схильності до реакцій страху почуття відчуження захоплює конативную сферу. Переважає почуття втрати активності – виникають переживання, що всі дії, учинки, рухи, мова відбуваються як би автоматично, крім власної волі. При збільшенні цього порушення виникає почуття роздвоєння, хворі відзначають, що в них співіснують як би дві особистості, два ряди щиросердечних процесів розвиваються паралельно. Утрачається почуття реальності свого фізичного і психічного існування. Усе життя представляється сном. При другому виді деперсоналізації на тлі підвищеної чутливості відчуження захоплює когнітивну сферу. З'являється почуття втрати індивідуальної специфічності, розриву соціальних комунікацій. Хворі починають сприймати себе не такими, як колись, що збідніли інтелектуально і духовно, зрештою безликими людьми. Третій вид – це психічна анестезія (anaestesia psychica dolorosa); найбільш характерним для неї є феномен відчуження вищих емоцій. В ініціальній стадії переважає почуття емоційної недостатності, притупленности почуттів. Надалі настає повна нечутливість до близьких людей, утрата здатності переживати задоволення і невдоволення, радість, любов, ненависть і смуток.

Дереалізація – нова ситуація здається пережитою, а незнайоме сприймається як знайоме.

Деперсоналізація та дереалізація спостерігається при шизофренії, епілепсії та психопатії.

Обов'язковими обстеженнями при порушенні свідомості (звичайно, якщо пацієнт відразу не потрапляє у важкому стані в реанімаційне відділення) будуть – огляди невролога, окуліста, терапевта, проведення електрокардіограми, електроенцефалографії, комп'ютерної томографії, магнітно-резонансної терапії, біохімічні обстеження. Подальша тактика залежить від отриманих результатів. Одиничний непритомність при перегріванні на сонці або ортостатичний при різкому нічному вставанні спеціального лікування не потребує. Нейро-циркуляторної дистонія з непритомністю вимагає спостереження і курсового лікування у невролога. При виявленні пухлини мозку хворого направлять в нейрохірургічне відділення. Мозковий інсульт лікується в неврологічному відділенні. Інфаркт міокарда, серцеві аритмії вимагають лікування і спостереження у кардіолога. Епілепсія лікується у невролога, а з наявністю порушень особистості у психіатра – епілептології.

Під час бесіди з хворим у прямій і непрямій формах став­яться запитання, що дозволяють довідатися, наскільки правильно хворий орієнтується в місці, часі й людях, які його оточують Зокрема, хворого запитують, котра година, день тижня, число, місяць і рік, у якій установі він знаходиться, з ким розмовляє, хто його оточує.

Стан самосвідомості визначається за здатністю хворого правильно називати свої паспортні дані (стать, вік, число, місяць і місце народження, прізвище, їм' я, по батькові), повідомити свою біографію, дати характеристику своїх професійних, особистісних, характерологічних та інших особливостей і якостей

При вивченні ступеня ясності свідомості враховуються легкість І швидкість сприйняття хворим запитань лікаря, розуміння змісту найпростіших (і більш складних) запитань, швидкість, сила І виразність відповідних мовних, емоційних і поведінкових реакцій, загальний стан, наявність безумовних рефлексів

Дослідження внутрішньої картини хвороби містить у собі виявлення різних аспектів розуміння хворим свого захворювання і ставлення до нього 3 цією метою в процесі бесіди лікар цікавиться, як хворий оцінює важкість свого захворювання, причини, що викликали його, яким чином захворювання може відбитися на його майбутньому, які викликає внутрішні перживання, страхи, думки і т п.

1. Демьянов Ю Г Диагностика психических нарушений: Практикум - СПб: ИД \"МиМ\", ТОО \"Респекс\", 1999 - 224 с

2. Зейгарник Б Патопсихология: Учеб пособие для студ высш учеб заведений - 2-е изд, стереотип - М: Академия, 2003 - 208 с

3. Максимова Н Ю Психология аддиктивного поведения - К, 2001

4. Патопсихология: Хрестоматия / Сост Н Л белопольская, 2-е изд, испр и доп - М: Когито-Центр, 2000 - 289 с

5. http://www.studfiles.ru

6. http://www.bibliofond.ru

Дата добавления: 2017-01-13