Монтаж трубопроводів і запірної арматури

Монтаж трубопроводів слід проводити готовими вузлами і блоками, що з них збираються, максимально використовуючи засоби механізації.

До початку монтажу трубопроводів необхідно виконати наступні підготовчі роботи:

1) перевірити встановлення опорних конструкцій для кріплення трубопроводів, наявність отворів в будівельних конструкціях;

2) прийняти від будівельної організації під монтаж трубопроводів будівлі, будівельні споруди, конструкції, естакади і траншеї;

3) перевірити відповідність кресленням розмірів і розташування штуцерів устаткування, до яких приєднуються трубопроводи, точність його установки в осях і по відмітках;

4) підготувати місця для складування вузлів трубопроводів, труб і інших виробів поблизу від місць монтажу, а також майданчика для укрупнюючого збирання трубопроводів.

Під час приймання в монтаж вузлів, секцій, труб, арматури, компенсаторів, опор, підвісок і інших виробів необхідно перевіряти їх комплектність, відповідність вимогам проекту і умовам постачання. Вузли трубопроводів і інші вироби слід складувати, комплектуючи їх по лініях трубопроводів і блоках, розташовуючи так, щоб були забезпечені вільний підхід і під'їзд до них.

Укрупнююче збирання вузлів і елементів трубопроводів в монтажні блоки перед встановленням трубопроводів в проектне положення рекомендується проводити в тих випадках, якщо це передбачено проектом виробництва робіт і якщо це технічно доцільно в конкретних умовах монтажу. Габаритні розміри і маса монтажних блоків трубопроводів, а також типи механізмів і пристосувань для їх збирання повинні визначатися проектом виробництва робіт, а при його відсутності - умовами монтажу. Укрупнююче збирання трубопроводів рекомендується проводити на стелажах із застосуванням спеціальних приспосіблень.

Трубопроводи, що прокладаються по стінах будівель, не повинні перетинати віконні і дверні отвори. При прокладці вздовж зовнішніх стін будівель трубопроводи слід розміщувати не менш ніж на 0,5 м вище або нижче за віконні отвори.

При монтажі трубопровідної арматури, що не увійшла до монтажних вузлів, необхідно дотримувати наступних вимог:

1) трубопровідну арматуру потрібно розміщувати в місцях, доступних для зручного і безпечного її обслуговування і ремонту;

2) ручний привід арматури слід розташовувати на висоті не більше 1,8 м, а при частому використанні арматури - на висоті не більше 1,6 м від підлоги приміщення або обслуговуючого майданчика;

3) вентилі з ручним приводом необхідно встановлювати шпінделем вгору (вертикально) або горизонтально, або в межах верхнього півкола. Встановлення арматури шпінделем вниз не допускається. Кутові вентилі з електро- або гідроприводом встановлюють лише вертикально (приводом вгору) або горизонтально;

4) на горизонтальних трубопроводах засувки встановлюють переважно маховиком вгору (шпіндель вертикально), на вертикальних трубопроводах - в положення на ребро (шпіндель горизонтально). Засувки з вертикальним електроприводом встановлювати приводом вгору, а якщо електропривід в горизонтальному положенні - в положення на ребро.

Під час встановлення трубопровідної арматури напрям вказівної стрілки на її корпусі повинен відповідати напряму руху середовища в трубопроводі.

Не слід розміщувати арматуру над дверними отворами і над проходами для обслуговування устаткування.

До пуску трубопроводу в роботу змонтована арматура регулюючого типу повинна знаходитися в закритому стані, а запірного типу - у відкритому.

Рухомі опори (рис. 1) і їх деталі, а також тяги підвісок (рис. 2) слід встановлювати з врахуванням теплового розширення кожної ділянки трубопроводу. В зв'язку з чим опори і їх деталі необхідно зміщувати від осі опорної поверхні вбік протилежний видовження трубопроводу, на величину яка рівна повному температурному розширенню даної ділянки трубопроводу.

Рис. 1. Конструкції рухомих опор трубопроводів

а – ковзна приварна, б – ковзна хомутова, в – ковзна хомутова двохкаткова, г – ковзна хомутова для трубопроводів з холодоагентом,

д – направляюча

Рис. 2. Підвіски трубопроводів

Найбільші відстані, що допускаються, між опорами трубопроводу залежно від середовища, що транспортується і ухилу трубопроводу строго регламентуються.

Опори повинні щільно прилягати до опорних конструкцій за всією площею контакту без перекосу. Ролики і катки повинні вільно обертатися не випадаючи з гнізд. Допустиме відхилення опор від проектного положення не більш ±5 мм для трубопроводів, що прокладаються всередині приміщень і не більш ±10 мм для зовнішніх трубопроводів, відхилення по ухилу не більше +0,001.

При необхідності регулювання положення трубопроводу у вертикальній площині і для забезпечення його проектного ухилу під підошви опор можна встановлювати металеві прокладки відповідної товщини, які приварюють до опорних конструкцій. Встановлення таких прокладок між трубопроводами і опорами не допускається.

Зварні стики трубопроводів повинні знаходитися на відстані не менше 50 мм від опор, а для трубопроводів пари і гарячої води які підконтрольні Держохоронпраці, - на відстані не менше 200 мм.

Нерухомі опори (рис. 3) необхідно приварювати до опорних конструкцій і надійно закріплювати на трубі за допомогою хомутів, встановлюючи контргайки. Подушка і хомут опори повинні щільно прилягати до труби. Щоб уникнути зрушення труби в нерухомій опорі до труби потрібно приварити упори, які повинні впиратись в торці хомутів. У трубопроводах з легованої сталі між трубою і опорою або хомутом з вуглецевої сталі слід встановлювати тонкі алюмінієві прокладки.

Рис. 3. Конструкції нерухомих опор трубопроводів

а – приварна, б – хомутова, в - хомутова для трубопроводів з холодоагентом, г – без корпусна

Трубопроводи, що прокладаються через стіни, перекриття і інші елементи будівельних споруд необхідно вкладати в патрони (гільзи) відповідно до вказівок в проекті. За відсутності вказівок в проекті як патрони рекомендується використовувати відрізки труб діаметром на 10-20 мм більше зовнішнього діаметру вкладеного в них трубопроводу, які виступають на 50-100 мм з обох боків елементу споруди, що перетинає трубопровід. Ділянки трубопроводів, що поміщенні в патрони, не повинні мати стиків. Зазор між трубопроводом і патроном слід заповнювати азбестом або іншим негорючим матеріалом, що допускає переміщення трубопроводу в патроні.

Компенсатори є відповідальною частиною трубопроводів від правильної установки яких залежить тривалість експлуатації.

Перед встановленням компенсатори мають бути розтягнуті або стислі в холодному стані на проектну величину компенсації температурного видовження або скорочення ділянки трубопроводу. П-подібні компенсатори (рис. 4) рекомендується встановлювати разом з розтягуючими або стискуючими приспосібленями які видаляють після закріплення трубопроводів на нерухомих опорах.

Рис. 4. П-подібні компенсатори

а – гнуті з цільної труби, б – гнуті з двох частин, в – гнуті з трьох частин, г – із застосуванням гнутих обводів, д – із застосуванням зварних секційних обводів

Розтяжка лінзових компенсаторів (рис. 5) проводиться після приварювання або приєднання їх на фланцях до закріпленої ділянки трубопроводу шляхом утягування найближчого до компенсатора монтажного стику, який передбачається при монтажі трубопроводу.

Рис. 5. Лінзовий компенсатор

1 – сорочка, 2 – півлінза, 3 – дренажний штуцер

Хвилясті компенсатори (рис. 6) встановлюють так само як і лінзові.

Рис. 6. Хвилясті компенсатори

а – універсальний шарнірний, б – осевий

1 – шарнір, 2 – обмежувальне півкільце, 3 – гнучкий елемент, 4 – опорне кільце, 5 – конічна обичайка, 6 – бандажне кільце, 7 – патрубок, 8 – приставка, 9 – шпилька, 10 – циліндрична обичайка

Сальникові компенсатори (рис. 7) необхідно встановлювати строго співвісно з трубопроводом без перекосів, щоб уникнути заїдання рухомих частин і пошкодження набивки компенсатора. Перед встановленням сальникового компенсатора слід зменшити його довжину.

Рис. 7. Сальниковий компенсатор

1 – грунтбукса, 2 – сальникове ущільнення, 3 – фасонний патрубок, 4 – патрубок, 5 – опорне кільце

Дата добавления: 2017-01-13