Розділ III 2 страница

{ Статтю 93 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом
N 5018-VI (5018-17) від 21.06.2012 }

Стаття 94. Право концесіонера на земельну ділянку

1. Для здійснення концесійної діяльності концесіонеру
надаються в оренду земельні ділянки у порядку, встановленому цим
Кодексом.

2. Види господарської діяльності, для яких можуть надаватися
земельні ділянки у концесію, визначаються законом.

Стаття 95. Права землекористувачів

1. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або
договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та
інших культур, на вироблену продукцію; { Пункт "б" частини першої
статті 95 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV
(3404-15) від 08.02.2006 }

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб
наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини,
торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
{ Пункт "в" частини першої статті 95 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3404-IV (3404-15) від 08.02.2006 }

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і
споруди.

2. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в
порядку, встановленому законом.

Стаття 96. Обов'язки землекористувачів

1. Землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням
та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі
незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни
рельєфу не власником такої земельної ділянки; { Пункт "а" частини
першої статті 96 в редакції Закону N 1708-VI (1708-17) від
05.11.2009 }

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та
землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні
властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та
органам місцевого самоврядування дані про стан і використання
земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому
законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень,
пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі
зрошувальних і осушувальних систем.

2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки
землекористувачів.

Стаття 97. Обов'язки підприємств, установ та організацій,
що проводять розвідувальні роботи

1. Підприємства, установи та організації, які здійснюють
геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні
роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником
землі або за погодженням із землекористувачем.

2. Строки і місце проведення розвідувальних робіт
визначаються угодою сторін.

3. Проведення розвідувальних робіт на землях заповідників,
національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків,
поховань і археологічних пам'яток дозволяється у виняткових
випадках за рішенням Кабінету Міністрів України.

4. Підприємства, установи та організації, які проводять
розвідувальні роботи, зобов'язані відшкодовувати власникам землі
та землекористувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а
також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у
попередній стан.

5. Спори, що виникають при проведенні розвідувальних робіт,
вирішуються у судовому порядку.

Глава 16

Право земельного сервітуту

Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту

1. Право земельного сервітуту - це право власника або
землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або
безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

2. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

3. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення
власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний
сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

4. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш
обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він
встановлений.

Стаття 99. Види права земельного сервітуту

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть
вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі,
зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із
чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню
або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на
сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої
на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до
природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування
будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів

1. Сервітут може бути встановлений договором, законом,
заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові
(володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій
конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між
особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем)
земельної ділянки.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає
державній реєстрації в порядку, встановленому для державної
реєстрації прав на нерухоме майно.

{ Стаття 100 в редакції Закону N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

Стаття 101. Дія земельного сервітуту

1. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав
на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до
іншої особи.

2. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу,
застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в
інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та
юридичним особам.

3. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої
встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в
інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його
встановлення, якщо інше не передбачено законом.

4. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений
земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих
встановленням земельного сервітуту.

Стаття 102. Припинення дії земельного сервітуту

1. Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:

а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного
сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника
земельної ділянки;

б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний
сервітут;

в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;

г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний
сервітут;

ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;

д) порушення власником сервітуту умов користування
сервітутом.

2. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої
встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути
припинена в судовому порядку у випадках:

а) припинення підстав його встановлення;

б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює
використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний
сервітут, за її цільовим призначенням.

Глава 16-1

Право користування чужою земельною ділянкою для
сільськогосподарських потреб або для забудови

Стаття 102-1. Підстави набуття і зміст права користування
чужою земельною ділянкою для
сільськогосподарських потреб або для забудови

1. Право користування чужою земельною ділянкою для
сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування
чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на
підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка
виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких
потреб, відповідно до Цивільного кодексу України (435-15).

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови
(суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту.

2. Право користування чужою земельною ділянкою для
сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування
чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть
відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім
випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

{ Частина друга статті 102-1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 509-VI (509-17) від 16.09.2008 }

3. Право користування земельною ділянкою державної або
комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем
іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та
споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

{ Статтю 102-1 доповнено частиною згідно із Законом N 509-VI
(509-17) від 16.09.2008 }

4. Строк користування земельною ділянкою державної чи
комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для
забудови не може перевищувати 50 років.

{ Статтю 102-1 доповнено частиною згідно із Законом N 509-VI
(509-17) від 16.09.2008 }

5. Укладення договорів про надання права користування
земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для
забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України
(435-15) з урахуванням вимог цього Кодексу.

6. Право користування чужою земельною ділянкою для
сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування
чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в
разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та
землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3) відчуження земельної ділянки приватної власності для
суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

{ Пункт 3 частини шостої статті 102-1 в редакції Закону N 5070-VI
(5070-17) від 05.07.2012 }

3-1) прийняття уповноваженим органом виконавчої влади,
органом місцевого самоврядування рішення про використання
земельної ділянки державної чи комунальної власності для
суспільних потреб;

{ Частину шосту статті 102-1 доповнено пунктом 3-1 згідно із
Законом N 5070-VI (5070-17) від 05.07.2012 }

4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі
користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох
років;

5) припинення дії договору, укладеного в рамках
державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису та
суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства); { Частину
шосту статті 102-1 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 2404-VI
(2404-17) від 01.07.2010 }

7. Припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію земельної
ділянки державної чи комунальної власності з підстав, визначених у
пункті 3-1 частини шостої цієї статті, здійснюється за правилами,
встановленими статтею 32-1 Закону України "Про оренду землі"
(161-14).

{ Частина сьома статті 102-1 в редакції Закону N 5070-VI
(5070-17) від 05.07.2012 }
{ Кодекс доповнено главою 16-1 згідно із Законом N 997-V
(997-16) від 27.04.2007 }

Глава 17

Добросусідство

Стаття 103. Зміст добросусідства

1. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні
обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до
їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам
сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей
(затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення
тощо).

2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані
не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють
власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок
використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

3. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані
співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав
на землю кожного з них та використання цих ділянок із
запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування
сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних
ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін,
встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню
земельну ділянку

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть
вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці,
здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я
людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Стаття 105. Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок
і коренів дерев

У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї
земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних
ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають
із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною
у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Стаття 106. Обов'язки щодо визначення спільних меж

1. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника
сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а
також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли,
перемістились або стали невиразними.

2. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері земельних відносин.

{ Частина друга статті 106 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }

3. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники
земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено
угодою між ними.

Стаття 107. Відновлення меж

1. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової
документації.

2. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення
здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо
фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному
виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

3. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не
узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими
розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням
цих обставин.

Стаття 108. Спільне використання межових споруд

1. У випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені
рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або
іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне
використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда
належить лише одному з сусідів.

2. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися
межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на
утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних
частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у
подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути
ліквідована або змінена без його згоди.

Стаття 109. Використання дерев, які стоять на межі земельних
ділянок

1. Дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а
також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних
частинах.

2. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева,
які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев
покладаються на сусідів у рівних частинах.

3. Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на
спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев,
якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.

4. Вимога на ліквідацію дерев (кущів) виключається, якщо вони
служать межовими знаками і залежно від обставин не можуть бути
замінені іншими межовими знаками.

Глава 18

Обмеження прав на землю

Стаття 110. Поняття обмеження у використанні земельних
ділянок, обтяження прав на земельну ділянку

{ Назва статті 110 в редакції Закону N 3613-VI (3613-17) від
07.07.2011 }

1. На використання власником земельної ділянки або її частини
може бути встановлено обмеження.

Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено
правами інших осіб.

{ Частина перша статті 110 в редакції Закону N 3613-VI (3613-17)
від 07.07.2011 }

2. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє
встановлених обмежень, обтяжень.

{ Частина друга статті 110 в редакції Закону N 3613-VI (3613-17)
від 07.07.2011 }

3. Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії
обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім
випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину
земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не
увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

{ Статтю 110 доповнено частиною третьою згідно із Законом
N 1066-VI (1066-17) від 05.03.2009 }

Стаття 111. Обтяження прав на земельну ділянку, обмеження
у використанні земель

1. Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом
або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової
особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування
та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

2. Законом, прийнятими відповідно до нього
нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути
встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння
земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки,
ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги,
ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання
визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання
дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і
в установленому порядку.

3. Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень,
безпосередньо встановлених законом) підлягають державній
реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у
порядку, встановленому законом.

4. Обмеження у використанні земель (крім обмежень,
безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них
нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в
Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і
є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені
законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими
актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими
актами, якими вони були встановлені.

5. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються
у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок,
технічній документації із землеустрою щодо встановлення
(відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних
ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі
обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

{ Стаття 111 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1559-VI
(1559-17) від 17.11.2009; текст статті 111 в редакції Закону
N 1878-VI (1878-17) від 11.02.2010; в редакції Закону N 3613-VI
(3613-17) від 07.07.2011 }

Стаття 112. Охоронні зони

1. Охоронні зони створюються:

а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів
культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою
охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;

б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту,
навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх
експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх
негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші
природні об'єкти.

2. Правовий режим земель охоронних зон визначається
законодавством України.

Стаття 113. Зони санітарної охорони

1. Зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є
підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та
водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та
інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

2. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність,
яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим
джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам,
водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони
створені.

3. Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається
законодавством України.

Стаття 114. Санітарно-захисні зони

1. Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є
джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів
шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль,
електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою
відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

2. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво
житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших
об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

3. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається
законодавством України.

Стаття 115. Зони особливого режиму використання земель

1. Зони особливого режиму використання земель створюються
навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших
військових формувань, утворених відповідно до законодавства
України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження
озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони
державного кордону України, а також захисту населення,
господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій,
стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.

2. Уздовж державного кордону України встановлюється
прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання
земель.

3. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються
відповідно до закону.

Дата добавления: 2015-07-13