Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Питання № 2.

При звільненні із служби в КВС за ініціативою адміністрації у разі відхилення скарги з цього приводу вищестоящими в порядку підлеглості службовою особою чи органом звільнений працівник КВС має право оскаржити звільнення в народний суд.

Кожна особа рядового або начальницького складу має право оскаржити неправомірні щодо неї дії начальників з питань і в порядку, передбачених чинним законодавством.

Старший прямий начальник у разі надходження заяви про поновлення пропущеного строку подання скарги повинен всебічно та об'єктивно розглянути її і прийняти відповідне рішення не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного строку повідомляються особа рядового або начальницького складу, яка її подала, та начальник, який наклав на неї дисциплінарне стягнення.

Особа рядового або начальницького складу при виявленні порушень чинного законодавства, зловживань або інших недоліків у службовій діяльності повинна доповісти про це по команді чи надіслати пропозицію, заяву або скаргу старшому прямому начальникові аж до Голови ДПС.

Працівник КВС має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб КВС, якщо вважає, що вони ущемлюють його гідність і особисті права, не пов'язані із службовою діяльністю.

Начальник, до відання якого не належить вирішення питань, порушених у пропозиціях, заявах чи скаргах, надсилає їх не пізніш як у п'ятиденний строк по команді або до іншого органу (установи), про що повідомляє заявника.

Забороняється надсилати скарги на розгляд тих начальників, дії яких оскаржуються.

Начальник, який допустив незаконні чи несправедливі дії щодо підлеглого за подані ним пропозицію, заяву або скаргу, підлягає дисциплінарній відповідальності.

Заяви і скарги вирішуються в строк до 1 місяця, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, – невідкладно, але не пізніше 15 днів з дня надходження до органу, зобов'язаного вирішити питання по суті.

У тих випадках, коли для вирішення заяви або скарги необхідне проведення спеціальної перевірки, витребування додаткових матеріалів або вжиття інших заходів, строки вирішення заяви чи скарги можуть бути, як виняток, продовжені начальником органу або установи КВС або його заступником, але не більш як на один місяць, з повідомленням про це особи, яка подала заяву чи скаргу.

Пропозиції розглядаються в строк до одного місяця, за винятком тих пропозицій, які потребують додаткового вивчення.

Скарги на необгрунтоване притягнення до дисциплінарної відповідальності, подані після закінчення трьохмісячного строку з дня, коли притягнутому до відповідальності оголошено про стягнення, розгляду не підлягають.

Особи рядового або начальницького складу, які подали завідомо неправдиві заяви чи скарги, притягаються до відповідальності.

ІІІ. Заключна частина (5 хв.)

· підведення підсумку заняття.

м. Київ, 24 березня 1999 року N 1865-IV

Цей Статут визначає загальні права та обов’язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов’язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Дія Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України. (Частина четверта вступу із змінами, внесеними згідно із Законами N 2171-III від 21.12.2000, N 662-IV від 03.04.2003 — набуває чинності з 01.08.2003 року)

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов’язки визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров’я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов’язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов’язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов’язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Військовослужбовець зобов’язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров’я звичок.

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити — до наступного прямого начальника.

Кожний військовослужбовець зобов’язаний виконувати службові обов’язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Військовослужбовці під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити, зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому законодавством.

Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо через обставини застосування інших заходів є неможливим.

Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Підлеглий зобов’язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі:

призначення на посаду і звільнення з неї;

присвоєння військового звання;

вручення нагороди;

відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.

Відрекомендовуючись своєму безпосередньому начальникові, військовослужбовці називають свою посаду, військове звання, прізвище та причину звертання. Наприклад: “Товаришу майоре. Командир Першої механізованої роти капітан Ткаченко. Відрекомендовуюся з нагоди присвоєння мені військового звання капітана”.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає:

"Слухаюсь” і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов’язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу.

Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов’язані завжди пам’ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Усі військовослужбовці повинні під час зустрічі (обгону) вітати один одного, додержуючись правил, визначених Стройовим статутом Збройних Сил України. Військове вітання — це вияв взаємної поваги і згуртованості військовослужбовців.

Відносини між військовослужбовцями повинні грунтуватися на взаємній повазі, і у питаннях служби вони звертаються один до одного на “Ви”.

Начальники й старші за військовим званням військовослужбовці у питаннях служби до підлеглих і молодших звертаються за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово “товаришу”. Наприклад: “Рядовий Черняк”, “Товаришу рядовий"; “Сержанте Мішин”, “Товаришу сержанте"; “Прапорщику Мороз”, “Товаришу прапорщику"; “Лейтенанте Малишенко”, “Товаришу лейтенанте”.

У разі коли необхідно звернутися до іншого військовослужбовця в присутності командира (начальника) або старшого за військовим званням, слід попросити на це дозволу командира (начальника) або старшого за військовим званням. Наприклад: “Товаришу полковнику, дозвольте звернутися до майора Іващенка”.

У разі звертання один до одного поза строєм, а також у разі віддавання чи отримання наказу військовослужбовці повинні стати у стройове положення, а ті, що знаходяться у головному уборі, прикладають руку до нього.

Якщо під час зустрічі немає можливості вільно розминутися з командиром (начальником) або старшим за військовим званням, підлеглий (молодший за військовим званням) повинен, вітаючи, пропустити його. За потреби обігнати командира (начальника) або старшого за військовим званням слід попросити у нього на це дозволу.

Військовослужбовцям забороняється тримати руки в кишенях одягу, а також сидіти у присутності командира (начальника) або старшого за військовим званням без його дозволу.

Курити дозволяється тільки у спеціально відведених для цього місцях.

Дата добавления: 2017-01-14