Подвоєння і подовження приголосних

Білет 43

Спрощення груп приголосних

Білет 42

Білет 41.

Засоби милозвучності української мови. Основні чергування голосних і приголосних звуків.

Можна виділити три основні засоби милозвучності, які використовує українська мова.

1. Вільний рухомий основний наголос і побічні наголоси в слові. Вони ритмізують усне мовлення, надають йому співучості.

2. Уникання збігу однотипних за місцем і способом творення приголосних в одному слові або на стику слів.

3. Важливим засобом милозвучності є також уникання збігів голосних (насамперед) та збігів приголосних. Цим досягається плавність у вимові слів, словосполучень і речень.

Для цього використовуються: а) вставні та приставні голосні: вікно — вікон, весна — весен.б) фонетичні варіанти слів: прийменник з, із і зі; частки би, б, ж; варіанти частки -ся і -сь, варіанти префікса від- і од- тощо; в) чергування у—в, і—й.

4. Крім, так би мовити, природних, є й художні засоби милозвучності мови. Сюди належать, зокрема, асонанси, алітерації, анафори, епіфори.

Асонанс — повторення підряд чи близько однакових голосних звуків: Які вогні в височині! Свій зір туди зведи. Вони зрідні тобі й мені.

Алітерація — повторення підряд чи близько однакових приголосних звуків.

Анафора — повторення на початку речень або його частин однакових сполучень звуків, слів або поєднань слів: В вирі вирію вирла вирлаті вирують — просто вирла вирують високих вирлатих зірок.

Епіфора — повторення в кінці речень або його частин однакових сполучень звуків, слів або поєднань слів: Виють собаки, віщують недолю, і небачені птиці літають уночі над селом і віщують недолю. І реве худоба вночі і віщує недолю (О.Довженко).

Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків: [е] - [о]: брести – бродити; [і] - [а]: лізти – лазити; [е] - [і]: гребти – вигрібати; [о] - [а]: допомогти – допомагати. [е] - [и] – нуль звука: беру – збирати – брати.

Найпоширеніші випадки чергування приголосних звуків *[г] - [ж] - [з]: друг – друже – друзі.[к] - [ч] - [ц]: ріка – річечка – у ріці.[х] - [ш] - [с]: цокотуха – цокотушин – цокотусі.*[г], [ж], [з] + -ськ-, -ств-= -зьк-, -зтв Прага – празький.[к], [ч], [ц] + -ськ-, -ств-= -цьк-, -цтв козак – козацький.[х] - [ш] - [с] + -ськ-, -ств-= -ськ-, -ств; чех – чеський.

Групи приголосних, де найчастіше відбувається спрощення:

- ждн – жн (тиждень – тижневий );- здн – зн (проїздити – проїзний);- стн – сн (честь – чесний);- стл – сл (стелити – слати);- слн – сн (ремесло – ремісник); - стц – сц (містити) – місце);- лнц – нц (сонце – від «сълньце»);- рдц – рц (серденько – серце);- сткл – скл (скло від стъкло);- рнч – нч (горно – гончар);- скн – сн (тріск – тріснути);- зкн – зн (бризкати – бризнути).

Винятки: шістнадцять, кістлявий, хвастливий, пестливий, хворостняк, зап’ястний і похідних від них.

1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати;

б) кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат;

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний.

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся.

Буквосполучення нн пишеться:

а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний;

б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний;

в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний.

2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання; сторіччя; життя;

б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів;

в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді; стаття, статті;

г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить — миттю;

д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та ін.;

Дата добавления: 2017-01-14