Химерні організми

Розповідь учителя з елементами бесіди

III. Вивчення нового матеріалу

Питання для бесіди

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

І. Організаційний етап

Травмы

Мотоциклы

Расчет прогибов

Список литературы

1. СНиП 2.05.03.83*. Мосты и трубы. - М.: Транспорт, 1996-200 с.

2. Картопольцев В.М./ Боровиков А.Г. Проектирование металлических мостов — Томск,

ТГАСУ, 2008 г. - 71 с.

3. Картопольцев В.М./ Боровиков А.Г. Автодорожные железобетонные пролетные

строения мостов — Томск, ТГАСУ, 2001 г. - 98 с.

4. Картопольцев В.М., Пуризова С.А. Проектирование металлических мостов - Томск,

ТГАСУ, 2012 г. - 96 с.

5. Гибшман Е.Е. Мосты и сооружения на дорогах ч. 1, ч. 2: Транспорт, 1981 — 225 с.

6. Гибшман Е.Е. Проектирование металлических мостов: Транспорт, 1969. - 416 с.

7. Стрелецкий Н.И. Сталежелезобетонные пролетные строения мостов. - М.:

Транспорт, 1981 г. - 355 с.

К сожалению, аварии с участием мотоциклистов далеко не редкость на российских дорогах. Подобные ДТП случаются в основном, в период мото сезона, а это приблизительно 6 месяцев в году. Причем, самые частые категории происшествий, а это 89% аварий - с гибелью людей.

58% — аварии, что произошли из-за выхода мотоциклиста из своей полосы или превышения скорости.

18% ДТП со смертельным исходом приходятся при движении на запрещающие сигналы светофора. Водители пренебрежительно относятся к требованию знака СТОП. В результате мотоциклист сталкивается с другим транспортным средством.

Около 11% случаев составляют лобовые столкновения мотоцикла и другого ТС.

7% -количество ДТП при падении с мотоцикла.

• Чаще человек получает травму лодыжек, голеней, коленей и бедер. С помощью защитных дуг не обеспечивается необходимый уровень безопасности.

• Лодыжки всегда травмируются меньше, а бедра и колени – больше.

• Если мотолюбитель одет в тяжелую обувь, куртку, перчатки – вероятность получить травму заметно снижается. Однако и экипировка не убережет от получения тяжелой травмы.

• К сожалению, половина мотоциклистов не использует шлем во время поездок на железном коне. Таким образом, байкер рискует получить значительные повреждения головы и шеи.

1. Які ознаки організмів визначаються переважно впливом генотипу?

2. Які ознаки організмів визначаються переважно впливом середовища?

3. Яким чином генотип і середовище взаємодіють під час формування ознак?

Химерами називають організми або їх частини, що складаються з генетично різнорідних тканин. Уперше цей термін застосував німецький ботанік Г. Вінклер (1907)для форм рослин, отриманих у результаті зрощення пасльону й томату. Надалі (1909) Е. Баур, вивчаючи пеларгонію ряболисту, з’ясував природу химер.Розрізняють кілька типів химерних організмів:

v химери мозаїчні (гіперхимери) — у них генетично різні тканини утворюють тонку мозаїку;

v химери секторіальні — у них різнорідні тканини розташовані великими ділянками;

v химери периклінальні — тканини з різними генотипами лежать шарами один над одним;

v химери мериклінальні — їх тканини складаються із суміші секторіальних і периклінальних ділянок.

Химери можуть виникати в результаті щеплень рослин і під впливом мутацій соматичних клітин. Компоненти химер можуть відрізнятися один від одного генами ядра, числом хромосом або генами пластид чи мітохондрій. Химерні організми досить часто використовуються в наукових дослідженнях.

Принцип одержання химер зводиться головним чином до виділення двох чи більшої кількості ранніх зародків та їхнього злиття.У тому випадку, коли в генотипі зародків, використаних для створення химери, є відмінності за рядом характеристик, удається простежити долю клітин обох видів. З допомогою химерних мишей було, наприклад, розв’язане питання про спосіб виникнення в ході розвитку багатоядерних клітин поперечносмугастих м’язів. Вивчення химерних тварин дозволило розв’язати чимало проблем, і в майбутньому завдяки застосуванню цього методу з’явиться можливість розв’язувати складні питання генетики й ембріології. Трансгенні організми Трансгенними називають рослини і тварин, що містять у своїх клітинах ген чужого організму, включений у хромосоми. Їх отримують, використовуючи методи генної інженерії. Трансгенні організми можуть мати велике значення для підвищення ефективності сільського господарства та в дослідженнях у галузі молекулярної біології.

Перші генетично модифіковані організми, одержані з допомогою методів молекулярної біології, з’явилися на світ лише у 80-х роках ХХ століття. Вчені зуміли змінити геном рослинних клітин, додаючи в них необхідні гени інших рослин, тварин, риби й навіть людини.Перший трансгенний організм (миша) був одержаний Дж. Гордоном зі співробітниками 1980 р. На початку 90-х років у Китаї було проведено перше комерційне випробування генетично модифікованих сортів тютюну й томатів, стійких до вірусів. А1994 р. в США вперше надійшли в торговельну мережу продуктів харчування плоди генетично змінених томатів зі скороченим строком дозрівання.

Широкомасштабне вивільнення в довкілля трансгенних організмів розпочалося 1996 р. Серед трансгенних організмів, що були створені, 98 % складали генетично модифіковані сільськогосподарські рослини. Серед трансгенних сільськогосподарських культур найбільші площі були під посівами сортів рослин, стійких до гербіцидів (71 %), хвороб і шкідників (22 %), гербіцидів і хвороб разом (7 %). 1999 р. у світовому масштабі посіви трансгенних сортів9 %, картоплі — 0,01 % від загальної площі під трансгенними рослинами. Крім зазначених культур на незначних площах вирощувалися генетично модифіковані сорти помідорів, гарбуза, тютюну, папайі, буряку, цикорію, льону. Вже створені й проходять випробування та процедуру реєстрації трансгенні сорти рису і пшениці.Генетична модифікація надає живим організмам нових властивостей. Але, хоча такими продуктами нині харчується багато людей, минуло замало часу, аби наука повністю встановила їх вплив на наш організм. В Європі модифіковані рослини сої та кукурудзи для виготовлення харчових продуктів дозволено з 1997 р., а харчові ферменти, добавки, одержані в результаті генної інженерії, використовують понад двадцять років. У багатьох європейських країнах до законодавчих актів з харчових продуктів включені вимоги щодо безпечності генетично модифікованих продуктів.В Україні, незважаючи на заборони, вже вирощують трансгенну сою, трансгенну картоплю, трансгенний ріпак, кукурудзу, почали вирощувати генетично модифіковані буряки.У Росії інтенсивно розробляють генетично модифіковані рослини, створено нові сорти картоплі з модифікованими генами, а також нові трансгенні буряки з метою видалення небажаних вторинних продуктів типу рафінози, інвертного цукру та декстрину. В Україні 30–40 % вирощуваної сої є генетично модифікованою. Близько 300 мільйонів жителів США і понад 1 мільярд жителів Китаю вживають ГМО без явних шкідливих наслідків для організму. У США методами генної інженерії одержано покращені сорти сої, пшениці, томатів.Нові сорти сої вирізняються підвищеним умістом сахарози, яка позбавляє продукт неприємного «бобового» присмаку. Одержано оливкову олію з підвищеним умістом олеїнової кислоти.

ГМО слід упроваджувати з великою обережністю, особливо якщо країна розташована в центрі походження і поширення рослини. Так, соя в дикому стані росте на Далекому Сході, і там може статися перезапилення. Але для України перенесення генів у природних умовах узагалі не актуальне. Тут майже немає диких родичів культурних рослин, адже ми харчуємося лише неаборигенними культурами. Для нас принциповим є розв’язання іншої проблеми: чи стануть дикорослі рослини бур’яном, стійким до гербіцидів? Вважають, що в нас актуальним може бути лише питання з цукровим буряком, адже в нього ефективне перенесення пилку вітром досягає шести кілометрів. У Криму є дикорослі родичі цукрового буряку, правда, ці гібриди непродуктивні. Така ж ситуація з пшеницею. Але проблема є, її потрібно вивчати.Питання про перспективу використання генної інженерії під час вирощування сільськогосподарської сировини продовжує викликати серйозні суперечки серед дослідників і широких верств споживачів. Серед позитивних аргументів — підвищена врожайність, екологічні переваги, захист від шкідників. З іншого боку — невпевненість у безпечності нових технологій.

Негативний вплив трансгенних рослин, стійких до шкідників, на нецільові організми можливий завдяки наявності в організмі згаданих рослин біологічно активних речовин (інсектициди, фунгіциди та ін.). Вплив цих речовин може бути прямої або опосередкованої дії через трофічні ланцюги. У кожному агроценозі необхідно визначити весь спектр фауністичного різноманіття і вплив конкретних біологічно активних речовин на нього. До сьогодні за 13 років польових випробувань достовірних експериментальних даних про негативний вплив трансгенних рослин, стійких до шкідників, на нецільові організми не отримано.

Широкомасштабне вивільнення в довкілля генетично модифікованих сортів рослин різних таксономічних груп з різними генетичними конструкціями, що надають їм нових властивостей, поставило ряд питань, на які необхідно звернути увагу під час розбудови системи біобезпеки довкілля. Головними питаннями біобезпеки при цьому є можлива передача генів, убудованих у трансгенний організм, організмам навколишнього природного середовища, вплив трансгенних рослин, стійких до шкідників, на нецільові організми та порушення трофічних ланцюгів.

Дата добавления: 2017-01-14