Коректування стрільби

46. Якщо після пострілу із пушки (черги із кулемета) ціль не вражена, то стрільбу по ній продовжують. При цьому, якщо необхідно, в установки прицілу вводять зміни (коректури), які можуть забезпечити максимальну ймовірність влучення в ціль наступним пострілом (чергою).

При веденні вогню прямим наведенням, коректування стрільби за дальністю і напрямом з танка здійснюється по виміряному відхиленню, по спостереженню знака розриву, зміною установок прицілу на величину найвигіднішої коректури (ВНК), якщо величина відхилення не оцінена, а відомий тільки знак відхилення: “переліт” (вище), “недоліт” (нижче), “ліворуч”, “праворуч”. Дальність і напрям стрільби коректують одночасно.

47. Дальність стрільби коректують: зміною установки прицілу.

Якщо після першого пострілу величина відхилення снаряда від цілі за дальністю оцінена в метрах і дальність до цілі не змінюється, то установку прицілу до наступного пострілу змінюють на величину відхилення.

Якщо ж величину відхилення снаряда від цілі після пострілу оцінити не вдалось, то установку прицілу для наступного пострілу змінюють на величину найвигіднішої коректури (ВНК), яку приймають рівною:

- 200 м, якщо дальність до цілі визначена окомірно, або по кутовій величині;

- 100 м, коли дальність до цілі вимірювана далекоміром, або визначена відносно орієнтирів (місцевих предметів), дальність до яких звісно з достатнею точністю.

При стрільбі снарядами з початковою швидкістю більше 1000 м/с ВНК приймається рівною – 400 та 200 м відповідно попереду вказаних коректур.

При одержанні однакових відхилень по дальності після першого та другого пострілу (обидва перельоту або обидва недольоту) коректуру для третього пострілу призначають таку ж як для другого пострілу.

Якщо після другого або третього пострілу отримано спостережне протилежне за знаком (переліт після недольоту, чи недоліт після перельоту) установку прицілу зменшують (збільшують) на половину попередньої коректури.

В тих випадках, коли відстань до цілі змінюється, установку додатково збільшують чи зменшують на ВЗВ.

48. Коректування дальності стрільби виносом точки прицілювання.

Якщо величина відхилення снаряду від центру цілі і дальність до цілі не змінюється, то для чергового пострілу точку прицілювання виносять в сторону протилежну відхиленню на його величину.

Якщо величину відхилення оцінити не вдалось, то точку прицілювання виносять в сторону, яка протилежна відхиленню на ВНК, яка дорівнює 0,5 фігури цілі при стрільбі по цілям, що знаходяться в межах дальності прямого пострілу.

Якщо дальність до цілі змінюється, то додатково обчислюють поправку на ВЗВ в фігурах цілі, яка дорівнює 0,5 фігури цілі, якщо дальність виміряна далекоміром, та одна фігура цілі, якщо дальність визначена окомірно або по кутовій величині цілі.

49. Коректування дальності стрільби відміткою за розривом застосовують при стрільбі з місця по нерухомій цілі, яка розташована на схилах висот, що звернені до стріляючого танку чи на вертикальній стіні.

Після проведення пострілу, навідник механізмами наведення встановлює попереднє наведення (прицілювання). Потім, діючи маховиком установлення дальності, виводить лінію вершини бокових прицільних марок (перехрестя вертикального штриха кулеметної шкали дальності та горизонтальної лінії шкали бокових поправок) під основу розриву. Після цього механізмами наведення суміщає прицільну марку перехрестя з центром цілі і проводить наступний постріл.

Отримав при другому пострілі розрив приблизно з таким же відхиленням, що і при першому, переходять до коректування дальності стрільби зміною установки прицілу.

50. Коректування напрямку стрільби виносом точки прицілювання. Величину бокового відхилення оцінюють від центру цілі в фігурах і виносять прицільну марку в сторону, протилежну відхиленню на його величину. Якщо відхилення напрямку більше двох фігур цілі, то необхідно перейти до коректування наступним способом.

51. Коректування напрямку стрільби вибором другої прицільної марки (відміткою за розривом).

Величину бокового відхилення оцінюють в тисячних поділках шкали прицілу і відповідно з цим призначають нову прицільну марку, чи відновлюють попереднє наведення на ціль, помічають проти якої прицільної марки виявився розрив (точка падіння) снаряда і цю прицільну марку наводять в ціль для проведення наступного пострілу.

Підготовка даних для стрільби з місця в умовах обмеженої видимості та по ділянках зосередженого вогню.

53. Стрільба по цілям в умовах обмеженої видимості може вестись не прямим наведенням, тобто коли ціль не можливо бачити в наслідку (ніч, дощ, туман, сніг і т.п.).

Вихідні установки – показання азимутального показника і бокового рівня – кожний екіпаж визначає завчасно в умовах доброї видимості за орієнтирами (місцевими предметами), поблизу яких можуть з’явитись цілі.

54 54. Для підготовки даних для стрільби необхідно:

- установити танк на вогневій позиції;

- намітити на місцевості орієнтири (місцеві предмети, рубежі);

- визначити дальності до орієнтирів;

- за допомогою прицілу зброя послідовно наводиться в середину основи кожного із вибраних орієнтирів (місцевих предметів) з установками прицілу, які відповідають визначеним дальностям до них і виду зброї;

- на дальності до 800 м установки готуються до стрільби із пушки та із кулемету, а на більші дальності – тільки для стрільби із пушки;

- положення наведеної зброї у випадку фіксувати (відмічати) установки азимутального показника та бокового рівня, при цьому бульку бокового рівня виводити на середину ампули;

- одержані дані записувати в картку вогню танка чи в таблицю вогню.

Якщо танк після підготовки вихідних установок повинен тимчасово залишити вогневу позицію, то для подругої орієнтировки зброї виставляють (вибирають) контрольну точку наведення, яку було б видно з танка і в умовах обмеженої видимості по ній також визначаються азимутальним показником і помітку записують в таблицю вогню танка.

Після подругого заняття позиції танком визначаються кутоміром по контрольній точці і знаходять різницю між старим та новим показниками. Одержану різницю з її знаком додають до заздалегідь визначеної установки азимутального показника по кожному орієнтиру (місцевому предмету) і вносять уточнення в картку чи таблицю вогню танка.

При появі цілі біля орієнтиру (місцевого предмета), по якому завчасно підготовлені вихідні дані, вогонь відкривається по команді командира підрозділу, надаючи зброї положення згідно вихідних установок.

При появі цілі в стороні від орієнтиру (місцевого предмета), по якому підготовлені вихідні установки, для ведення вогню командир підрозділу надає команду з визначенням положення цілі відносно найближчого орієнтиру.

Якщо в команді на відкриття вогню буде вказано, що ціль ближче (далі) орієнтиру, чи в стороні від нього на якийсь кут, то при наведенні відповідно зменшують (збільшують) завчасно підготовлені по орієнтиру установки рівня і довертають зброю по напрямку на величину вказаного кута. Величину поправки бокового рівня визначають по таблицях стрільби.

По одиноким цілям ведуть зосереджений вогонь на одній установці азимутального показника і бокового рівня. По широким, але неглибоким цілям вогонь ведуть на одній установці бокового рівня з розподілом вогню по фронту цілі.

По глибоким цілям вогонь з кожного танка ведуть на трьох установках бокового рівня (на вихідній установці, більш та менш вихідної установки на

0 – 01).

На кожній установці азимутального показника та бокового рівня з усіх танків проводять по два – три постріла з пушки швидким вогнем (по дві – три черги із кулемету). Кількість пострілів з кожного танка вказується в команді командира підрозділу.

ГЛАВА ДРУГА

СТРІЛЬБА З КУЛЕМЕТА

53. Для стрільби з кулемету в залежності від дальності до цілі і обліку поправки на ВЗВ, якщо вона складає не більше 50 м, призначається вихідна установка прицілу - згідно виміряної дальності до цілі:

- вихідна прицільна марка – перехрестя, коли поправка напряму на ціль не враховується, чи бокова прицільна марка, яка відповідає сумарній поправці на боковий вітер та на фланговий (восий) рух цілі та свого танка;

- точка прицілювання – центр цілі.

При стрільбі з кулемету застосовують загальні правила та прийоми наведення зброї, але при наведенні методом вичікування поправка напряму на фланговий (косий) рух цілі збільшується на 0,5 фігури цілі. Вогонь відкривати короткими чергами до одержання попадання в ціль чи накриваючої черги, після чого огонь ведуть:

- по вузьким неглибоким цілям – короткими чергами на змінюючи точки прицілювання до ураження цілі;

- по широких і глибоких цілях – довгими чергами з розподілом вогню по фронту і в глибину.

При стрільбі по груповим цілям – точку прицілювання змінюють після 1-3 черг по напрямку і висоті з розрахунком на ураження усієї цілі.

Дальність та напрямок стрільби коректують одночасно виносом точки прицілювання на величину відхилення в бік протилежний відхиленню.

Якщо неможливо спостерігати положення трас біля цілі (ціль схована в кущах, в траві, задимленість і т.п.), то після однієї черги, зброю довертають праворуч та ліворуч на (0 – 01) ¸ (0 – 02), а також змінюють установку прицілу на 1 поділку (100 м) в більшу та в меншу сторону.

Коректування дальності стрільби з кулемету проводиться:

а) виносом точки прицілювання по висоті на величину відхилення в протилежну сторону;

б) вибором іншої марки дистанційної кулеметної шкали;

в) зміною установки прицілу.

Коректування напрямку стрільби з кулемету проводиться:

а) виносом точки прицілювання на величину бокового відхилення траси;

б) вибором другої прицільної марки на шкалі бокових поправок.

При стрільбі по широких і глибоких цілях, вогонь з кулемету звичайно ведуть довгими чергами, виправляючи прицілювання в процесі черги так, щоб траси проходили крізь ціль.

ГЛАВА ТРЕТЯ

ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ ПІДРОЗДІЛОМ

Дата добавления: 2017-01-14