Порівняння методів оцінки запасів

Метод	Переваги	Недоліки

FIFO	1.Метод простий у використанні та запобігає можливості маніпулювання прибутком. 2. Залишки невикористаних матеріалів відображаються в активі балансу за цінами, які максимально наближені до реальної ринкової вартості, на дату складання звітності. 3. Вигідно застосувати при плановому скороченні закупок матеріалів та при очікуванні падіння цін на продукцію, що виготовляється. 4. В період постійного зростання цін метод надає найбільш високий з можливих рівень чистого доходу	1.Метод призводить до заниження величини витрат, які списуються за закупівельними цінами на собівартість продукції, що реалізується. 2. В період зростання цін підприємства оголошують більший прибуток, ніж справжній і виплачують надлишкові кошти у вигляді прибуткових податків. 3. Завищує фінансові результати, що в умовах інфляції призведе до зниження частки купівельної вартості та до “вимивання” оборотних коштів та нестачі платіжних ресурсів для придбання нових партій товарів за цінами, які постійно зростають. 4. Метод збільшує вплив циклу економічного розвитку на показник доходу
Метод ідентифікованої собівартості	1. Є оптимальним методом, навіть єдино можливим, якщо на підприємстві використовуються запаси великої вартості чи не можуть заміняти один одного 2. Метод застосовують для оцінки вибуття запасів, придбаних з метою їх реалізації на спеціальне замовлення. 3. Передбачає ведення індивідуального обліку по кожному виду запасів. передбачає ведення індивідуального обліку по кожному виду запасів.	1. Обов'язкова умова для застосування — можливість за кожною одиницею запасів установити саме її ціну (історичну собівартість). 2. В результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. 3. Прибуток буде змінюватись відповідно до первісної вартості кожного запасу.
Середньо-зваженої собівартості	1. Метод є найменш ризикованим, щодо втрат прибутку при різкому коливанні цін. 2. Вартість запасів на кінець періоду, яка визначається за методом середньої вартості, обліковує усі ціни, за якими купувалися товари протягом звітного періоду, і тим самим згладжується зростання та зменшення цін. 3. Метод полегшує роботу і не вимагає детального обліку руху за кожною одиницею товарів	1. Не приділяється увага останнім за часом цінам, а вони більш доречні в оцінці доходу й при прийнятті управлінських рішень. 2. В період підвищення цін метод призводить до того, що підприємства оголошують більший прибуток, ніж справедливий, в результаті чого сплачуються надлишкові кошти в вигляді податків.
Метод нормативних затрат	1. Дає змогу ретельно контролювати витрати під час виробництва продукції. 2. Потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів із підприємства, а й при переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікується як вибуття.	1. Використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва.
Оцінка за цінами продажу	1. Метод оцінки за цінами продажу застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки на товари. 2. Цей метод оцінки застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки, причому в тих випадку, застосування інших методів оцінки вибуття запасів є невиправданим.	1. Метод є невигідним під час інфляції.

Ще існував метод LIFO, але міжнародні стандарти фінансової звітності не рекомендують використання цього методу для обліку запасів, і в Україні його вже не застосовують.

В Україні на сьогоднішній день П(С)БО 9 “Запаси” закріплено правило відображення величини виробничих запасів у балансі, яке відповідає міжнародним стандартам та закордонному досвіду.

Запаси відображають в звітності за найменшою з двох оцінок - первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Зазначимо, що таке правило характерне та ефективно діє за умов ринкової економіки, тоді як при планово - адміністративній системі вітчизняними економістами воно не визнавалося та вважалося помилковим. Так, наприклад, при принципі мінімальної оцінки господарські засоби оцінюються за ціною придбання, якщо вона менша від ціни продажу, або за ціною продажу, якщо вона менше за ціну придбання. В даному випадку явні витрати маскуються як господарські витрати, а спекулятивний прибуток отримується в результаті виробництва. Ця точка зору була породжена ідеологією. Сьогодні зрозуміло, що для залучення до інвестування підприємств іноземних, вітчизняних інвесторів, кредиторів, потрібна фінансова звітність, яка є реальною без навіть ймовірності завищення активів. У такому разі, застосування принципу найменшої оцінки є реалізацією принципу обачності, який гарантує правильність фінансової звітності.

Отже, вибір методу оцінки використання запасів може суттєво впливати на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, особливо в умовах інфляції. Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприятиме збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що у підсумку дасть можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства.