Використання першоджерел в опрацюванні теми. 2 страница

11. Релігійна концепція походження свідомості нічого не дає для пояснення даної проблеми, оскільки припускає духовну сутність такою, що існує початково.

Так Ні

12. Концепція пояснення свідомості проявами єдиного інформаційного поля Всесвіту:

а) приймає до уваги лише механізми людської нейрофізіології;

б) є лише реакцією на сучасне розгортання інформаційного буму;

в) відповідає сучасним знанням про Всесвіт, інформацію, її властивості та роль в процесах дійсності;

г) не відповідає сучасним даним про механізми діяльності людського мозку.

13. Еволюційна концепція походження свідомості:

а) достатньо переконливо та коректно пояснює основні прояви та властивості свідомості;

б) не відповідає новітнім даним науки і не може пояснити цілу низку суттєвих ознак свідомості.

14. Як ви вважаєте, чи можна поставити знак тотожності поміж процесами походження свідомості та процесами походження людини? Якщо можна, то в чому сенс існування відмінних назв цих процесів? Якщо не можна, то в чому полягає відмінність між ними?

15.Існуючи різні, досить відмінні між собою концепції походження свідомості можна оцінити наступним чином:

а) всі вони є ненадійними та відносними, оскільки подають досить різні трактування того ж самого явища;

б) серед них слід обрати одну, найбільш прийнятну та виправдану;

в) оскільки вони дають суперечливу та неповну картину походження свідомості, то вони не варті уваги;

г) їх слід розглядати за принципом доповнюваності, оскільки кожна із них вносить свій штрих у картину походження свідомості;

д) їх слід синтезувати.

Обгрунтуйте свій варіант відповіді.

16. Як ви можете оцінити наступне твердження: “Оскільки духовні процеси мають таку фундаментальну відмінність від будь-яких природних, остільки врахування механізмів нейрофізіологічних процесів людини нічого не дає для розуміння свідомості”. Спробуйте дати всебічну оцінку даному твердженню, тобто знайдіть в ньому прийнятне, а також і неприйнятне, спробуйте переформулювати його таким чином, щоби воно стало виправданим та корисним для осмислення свідомості.

17. Як ви розумієте термін “ідеальне”:

а) як позначення чогось лише уявного;

б) як статус існування образів та уявлень людської свідомості;

в) як досконале, неперевершене;

г) як доведення параметрів певних якостей або відношень до їх гранично можливого виміру;

д) як еталонні виміри сущого.

Поясніть ваш вибір виправданої відповіді; спробуйте показати, що всі наведені варіанти значення терміна “ідеальне” при певному тлумаченні можуть бути прийнятними.

18. Ідеальні, еталонні виміри сущого, які здатна створювати свідомість, потрібні людині задля того, щоб:

а) їй було чого прагнути;

б) мати системи відліку для оцінки реальності;

в) перетворювати дійсність, покращувати її;

г) відвернутись від дійсності та поринути в мрії.

19. Із наведених нижче варіантів можливої відповіді оберіть найбільш прийнятні та поясніть роль мови для розвитку та функціонування свідомості.

Важливість єдності свідомості та мови пояснюється тим, що:

а) за допомогою мови людина може виразити ідеальну предметність, що міститься в свідомості, але якій немає аналогів в дійсності;

б) мова допомагає організувати спільну людську діяльність, узгодити її;

в) мова дозволяє відокремити знання та досвід від людини – їх носія – та передати їх іншим людям та поколінням;

г) мова є єдино можливою формою виразу змісту свідомості;

д) мова виражає індивідуальні особливості людської душі;

е) мова є виразом структури буття як такого.

20. В структуру свідомості можна включити:

а) мрії, образи, уявлення, почуття;

б) несвідоме, підсвідоме, свідоме та самосвідомість;

в) мислення, почуття та емоції, волю;

г) знання, ідеї, теорії, уявлення, бажання.

21. Знання є тою складовою свідомості, яка містить в собі предметний зміст свідомості та постає формою тотожності свідомості і дійсності.

Так Ні

22. Серед перерахованого нижче виділіть те, що стосується функцій свідомості:

а) орієнтування;

б) пізнання;

в) контроль;

г) регулювання;

д) бажання;

е) оцінювання;

ж) комфорт;

з) боротьба за існування;

і) агресія.

23. Обгрунтуйте виважений варіант відповіді: свідомість та людська діяльність пов”язані між собою так:

а) свідомість є причиною особливостей людського типу діяльності;

б) діяльність є причиною появи свідомості з усіма її властивостями та особливостями;

в) свідомість та діяльність являють собою певну цілісність, в якій її сторони взаємно стимулюють одне одного;

г) людська діяльність лише певним чином структурує та виявляє людську свідомість;

д) свідомість є певним типом діяльності, яка перетворює взаємодію людини із дійсністю в творчий процес.

Завдання 1. Проблема свідомості у філософії. Філософія про походження свідомості.

Приступаючи до вивчення даної теми, необхідно замислитись над тим, яку роль відіграє свідомість, ширше – духовні процеси в житті людини, як вони впливають на діяльність людини, на її місце в світі, на її самоутвердження. Ознайомтесь із положеннями відомого філософа і визначить своє до них відношення:

“Філософія вчить нас все відшукувати в свідомому людському Я. Вперше через Я входить порядок та гармонія в мертву, несформовану масу. Лише через людину поширюється навколо неї та до границь її спостереження панування правил, які вона сама створює. Її спостереження вказують у нескінченній багатоманітності кожній речі своє місце, воно вносить єдність у різноманітне… Такою є людина, якщо ми розглядаємо її як лише спостерігаючий розум; чим же вона є, якщо ми мислимо її як практично-діючу? – Там, де вона проходить, пробуджується природа… Вже її власне тіло є найбільш одухотвореним серед того, що створила природа. Людина приписує сировині організовуватись згідно її ідеалу та надати їй ті матеріали, в яких вона відчуває потребу. Для неї виростає те, що раніше було холодним та мертвим…” (І.Г.Фіхте).

Зверніть увагу на те, що сила людини подається як її здатність з допомогою свідомості перетворювати природний процес на впорядкований, підпорядкований людським намірам. Подумайте і над тим, як в даному фрагменті характеризується свідомість, в яких її можливостях, рисах та проявах. Щоби мати додатковий матеріал для вирішення цих питань, порівняйте між собою два підходи до окреслення місця і ролі проблеми свідомості у філософії, спробуйте з’ясувати їх відмінності:

“Поняття духу займає у філософії центральне місце. Без нього ця дисципліна втратила би сенс, оскільки сам факт філософствування передбачає наявність духу. Духовний світ – це є центр свідомості, відповідальності та свободи, що протистоїть вимогам природи. Самоаналіз наближає нас до того, що ми розуміємо під духом. В цьому криється велика частка істини, тому що дух осягає лише той, хто відчуває в собі його присутність та розвиває його в самому собі” (Луїс Фарре).

“Велике основне питання всієї, в особливості новітньої філософії є питання про відношення мислення до буття, духу до природи… Філософи поділились на два великі табори в залежності від того, як вони відповідали на це питання. Ті, що стверджували, що дух існував раніше від природи, утворили ідеалістичний табір. Ті ж, що основним началом вважали природу, приєднались до різних шкіл матеріалізму” (Ф.Енгельс).

Спробуйте пояснити, яка із цих позицій:

а) має пряме відношення до людського життєвого вибору та орієнтування, а яка є більш формальною;

б) яка позиція окреслює свідомість в тих її рисах, які ближче до життєвої практики кожної людини.

Обгрунтуйте свої твердження.

Вдумливо прочитайте наступне окреслення свідомого, спробуйте визначити, з чим в ньому ви згідні, а з чим – ні:

“Свідомими називаються такі психічні явища та дії людини, які проходять через її розум та волю, опосередковуються ними, які, отже, здійснюються із знанням того, що людина робить, думає, відчуває” (В.Тугарінов).

Вдумайтесь у наведене положення та спробуйте відповісти на наступні питання: 1). Як змінюється людське ставлення до дійсності внаслідок того, що воно опосередковується знанням? 2) В яких саме словах даного положення підкреслюється опосередковане ставлення людини до дійсності? 3) які переваги здобуває людина у порівнянні із тваринами внаслідок того, що вона діє свідомо?

Подумайте, наскільки окреслені тут ознаки свідомості можуть бути надійно зафіксовані для того, щоби засвідчити реальність людської свідомості.

Для того, щоби осмислити значення свідомості в людському житті, спробуйте прояснити, як свідомість та розум впливають на якості людини, як вони змінюють природні властивості людини; ознайомтесь із наступним міркуванням і проінтерпретуйте його:

“Чуття тварин є більш тонкими, ніж людські чуття, але це є справедливим лише у відношенні до певних речей, необхідно пов’язаних із потребами тварин, і вони є тоншими саме внаслідок цієї певності, внаслідок вузькості того, у чому тварина зацікавлена. У людини немає нюху мисливського пса чи ворона; але саме тому, що її нюх розповсюджується на всі види запахів, він є вільним, байдужим до якихось спеціальних запахів. Де чуття підноситься над межами чогось спеціального та над своїм зв’язком із потребою, там воно сходить до самостійного, теоретичного сенсу та гідності: універсальне чуття вже судить, універсальна чуттєвість постає духовністю. Навіть найнижчі чуття – смак та нюх – підносяться в людині до духовних, наукових актів” (Л.Фейєрбах).

Спробуйте навести конкретні приклади того, як свідомість змінює людину, її природні властивості та виводить людину за межі її природних можливостей. Опрацюйте також твердження, що пояснює як принципову відмінність людської свідомості від тваринної психіки, так і основне її призначення, спробуйте пояснити ці два моменти своїми словами, за допомогою прикладів із життя:

“Свідомість, як уявлений у мисленні план поведінки, зовсім не потрібна до тих пір, поки орієнтація організму залежить безпосередньо від наявного середовища… Свідомість була би в такому випадку скоріше перешкодою та тягарем, ніж допомогою для тварини. Одноманітне поле тваринного співжиття, таке як рій або зграя, не утворює навіть у мінімальному ступені умов для виникнення свідомості” (К.Мегрелідзе).

Уважно опрацюйте наведені нижче філософські положення щодо природи та походження свідомості, визначить, які позиції в них сформульовані.

“Людина – це частинка цього фізичного світу. Її тіло, подібно до всієї іншої матерії, складається із електронів та протонів, які, як ми знаємо, підпорядковані тим же законам, що й електрони і протони, які входять у склад тварин або рослин. Деякі вчені вважають, що фізіологію ніколи не можна буде звести до фізики, але їх аргументи не дуже переконливі. Те, що ми називаємо думками, залежить, напевне, від організації звивин у мозку…Явну хімічну природу має енергія, що використовується для мислення. Наприклад, брак води в організмі перетворює розумну людину на ідіота. Феномени свідомості, вірогідно, пов’язані із матеріальною структурою… У нас також немає підстав вважати, що індивідуальне мислення продовжує існувати після смерті тіла, адже смерть руйнує організацію мозку і розпорошує енергію, що споживається звивинами” (Б.Рассел).

Як би ви назвали виражену тут позицію? Чи згідні ви з нею? Чому? Якщо не згідні, спробуйте виявити в ній сумнівні твердження.

“Мій внутрішній досвід не є об’єкт. Дух ніколи не є об’єктом. Свідомість визначає об’єктивований світ. Можна стверджувати примат свідомості над буттям. Особистість не породжується родовим космічним процесом, не породжується ні батьком, на матір’ю; вона походить від Бога, з’являється тут від іншого світу. Вона свідчить, що людина є перехрещенням двох світів, що в ній відбувається боротьба між духом та матерією” (М.О.Бердяєв).

Що це за позиція? Якою мірою вона є прийнятною для вас?

“Не викликає сумніву, що існує деяке всепроникаюче матеріальне та енергетично-інформаційне середовище, що іменується фізичним вакуумом. Тут приховані розгадки інформаційно-генетичних закономірностей… Частковим випадком вакуумно-інформаційних процесів постає феномен свідомості, яка ні в якому випадку не локалізується в одних лише мозкових клітинах, а проявляється через їх нерозривний зв’язок із іншими структурами об’єктивного світу. Глибинне інформаційне поле Всесвіту кодує та зберігає у вигляді голограм будь-яку інформацію, що надходить від живих та неживих структур” (В.Дьомін, рос. астроном та космолог).

Якою мірою, на ваш погляд, дана позиція є сучасною? Чи прийнятна вона з огляду на можливість пояснити із її допомогою основні виявлення свідомості?

“Все розмаїття зовнішніх проявів мозкової діяльності зводиться до одного лише явища – м’язовому руху. Чи сміється дитина, побачивши іграшку, чи посміхається Гарібальді, коли його женуть за надлишкову любов до батьківщини, чи тремтить дівчина від першої думки про кохання, чи створює Ньютон світові закони і пише їх на папері, - всюди кінцевим фактом постає м’язовий рух” (І.М.Сеченов).

Як би ви означили даний підхід? Що в ньому є виправданим, а що – ні?

“Найбільше ускладнення виникає перед нами, коли ми приходимо до висновку про походження людини, це – високий рівень наших розумових здібностей та моральних якостей. Проте кожний, хто визнає принцип еволюції, повинен бачити, що розумові здібності вищих тварин якісно ті ж самі, що в людини, хоча вони відчутно відрізняються ступенем розвитку та здібні до подальшого вдосконалення” (Ч.Дарвін).

Зверніть увагу на те, як в даному твердженні відомого еволюціоніста позначається відмінність між людським та тваринним інтелектом, спробуйте довести помилковість цього твердження.

“Походження людини еволюційним шляхом… для науки не являє сьогодні ніяких сумнівів. Але у ХІХ і на початку ХХ ст. намагались переважно прояснити минуле людини; результати таких розвідок з усією очевидністю встановили, що поява мислення на Землі відповідало “олюдненню” життя. Але зараз погляд наукової думки, спрямований вперед, на продовження людського феномену, виявляє в цьому напрямі ще більш дивну перспективу гуманізації людства. Людський рід вже не являє собою статичної сукупності елементів, а утворює деякий над-організм, що підпорядкований закону глобального зростання” (П.Теяр де Шарден).

Спробуйте з’ясувати, чим даний еволюційний підхід відрізняється від підходу Ч.Дарвіна, якою мірою він видається вам цікавим та виправданим?

Розгляньте докладно наведені тут твердження і виявіть: а) переваги та надбання кожної позиції; б) їх недоліки та обмеження; в) їх взаємодоповнюваність. Спробуйте, спираючись на поданий матеріал окреслити властивості та прояви свідомості

Завдання 2. Суттєві ознаки свідомості. Структура та функції свідомості.

Опрацюйте тези сучасного філософа, який категорично заперечує реальність свідомості, подумайте над його аргументами, спробуйте їх спростувати:

“Запроваджена деякими теоретиками манера стверджувати, що чиясь свідомість знає те, або обирає ось це, є логічною помилкою. Знає або обирає особа, хоча той факт, що вона це робить, можна при бажанні класифікувати як ментальний факт, що має відношення до цієї особи. Положення “моя свідомість” не позначає насправді ніякого органу. Воно позначає лише мої здібності та схильності робити речі певного плану, а не якийсь індивідуальний пристрій, без якого я не став би або не зміг би цього зробити” (Г.Райл).

Проаналізуйте наведене твердження, спробуйте визначити, що в ньому можна вважати правильним, а що – помилковим чи сумнівним. Спробуйте перерахувати певні аргументи на користь реальності свідомості, згадавши її найперші ознаки. При виконанні цього завдання скористуйтесь наведеними нижче міркуваннями відомих філософських авторитетів щодо сутності свідомості.

“Говорячи про душевне життя, ми змушені на кожному кроці вживати термін свідомість. Що позначається цим словом? …Під ним розуміється властивість психічних станів, що виражається в тому, що вони не тільки відбуваються в суб’єкті, але й існують для суб’єкта, оскільки він пізнає їх, здає собі звіт щодо них хоча б в елементарному значенні цього слова” (М.О.Лоський).

Порівняйте це міркування російського філософа початку ХХ ст. із твердженнями відомого німецького філософа, знайдіть в них спільне та відмінне:

“Тварини, не маючи розуму, мають певний глузд… Вони правильно сприймають безпосередній причинний зв’язок, а вищі тварини можуть схоплювати певні ланки його ланцюга, проте вони не мислять у власному смислі цього слова. Бо в них є відсутнім поняття, абстрактні уявлення… Між твариною та зовнішнім світом немає нічого, а між нами та цим світом завжди стоять ще й наші думки про нього… Саме це головним чином і зумовлює відмінність між свідомістю тварин та людини” (А.Шопенгауер).

Які твердження А.Шопенгауера постають певним доповненням та конкретизацією думок М.О.Лоського? Яка суттєва риса свідомості подана у цих двох фрагментах?

“В чому полягає істотна відмінність людини від тварини? Найбільш проста, найбільш загальна і в той же час найбільш звичайна відповідь на це питання – у свідомості. Свідомість має місце лише там, де є суб’єкт, здатний зрозуміти свій рід, свою сутність. Свідомість у точному або власному значенні слова та усвідомлення нескінченного співпадають; обмежена свідомість не є свідомість” (Л.Фейєрбах).

Спробуйте прояснити для себе, які принципово нові перспективи для людини відкриваються через її здатність усвідомлювати нескінченне, як це впливає на спосіб людської дії, на її життя? Чому обмежена наявним свідомість не може бути свідомістю у повному сенсі?

“У людини, окрім тваринної психіки, цілком підпорядкованої природному визначенню, є ще й інша психіка – духовна за характером, а в ній воля є вільною та керує своєю діяльністю таким саме чином, яким розум керує своєю сутністю – через свідомість. Свідома та вільна духовна діяльність, стверджуючи позитивні та відкидаючи негативні риси в характері, вибудовує особистість. Можна точно сказати, якою буде система поведінки людини, лише в такому випадку, коли ця людина досягає гармонії між засвоєними нею принципами та свободою своєї поведінки, яка твердо знає, що буде вірною своїм цінностям…” (Дерисі О.Н.).

Зверніть увагу на те, як в цьому уривку автор обгрунтовує умови виходу людини за межі природної визначеності, спробуйте аргументувати те, якою мірою ви із цим згідні або незгідні. На чому, на ваш власний погляд, базується прагнення людини до самовдосконалення? Як впливають цінності та принципи на людську поведінку, життя, вчинки?

“У безмовних тварин не можна помітити ніяких проявів розуму, адже їм не властиві ні мистецтва, ні науки, ні наміри, ні чесноти, ні будь-що інше із того, що може бути віднесеним до мислення… Те, що тварини у своїх діях не керуються розумом, а лише природним прагненням, можна побачити у тому, що всі тварини одного виду абсолютно схоже діють у тих же самих ситуаціях та не урізноманітнюють своєї діяльності. В людині ж такого не помічаємо: види людської діяльності нескінченно різноманітні. Адже розум є вільним та самовладним” (Немезій Емеський).

Доповніть наведені тут міркування візантійського мислителя ІV ст. своїми аргументами та спробуйте пояснити, як саме та завдяки чому людина досягає урізноманітнення власної діяльності, яку роль при тому відіграє свідомість. Поясніть також роль свідомості у передаванні здобутого досвіду діяльності від покоління до покоління.

Прочитайте та виділіть провідні ідеї наступного філософського фрагменту:

“З однієї сторони, матеріалом нашої свідомості служать різноманітні психологічні переживання – відчуття, враження, почуття. З іншої сторони, сама дія свідомості виявляє себе у віднесенні всього цього психологічного матеріалу до чогось загальнозначущого – до сенсу. Цей над-психологічний сенс постає основним необхідним засновком усякої свідомості як такої. Всяка дія моєї свідомості передбачає думку, що є дійсною за межами всякого суб’єктивного мислення, всякого індивідуального психологічного значення. Раніше від усякої конкретної свідомості, раніше від усякого зусилля, яке я здійснюю, щоби щось усвідомити, я припускаю, що ті переживання, які я намагаюсь усвідомити, мають якійсь сенс і тому вони можуть бути вираженими в загальнозначущій думці” (Є.М.Трубецький).

Зверніть увагу на такі акцентовані у наведених фрагментах риси свідомості, як її єдність, цілісність, наявність в її змісті певних смислових орієнтирів. Яку роль грають ці смислові орієнтири в діяльності свідомості? Чи можна вважати відсутність смислових орієнтирів фактичною відсутністю свідомості? Що, на вашу думку, можна було би вважати найпершими орієнтирами свідомості? Де і як вона може їх взяти, сформувати?

Для того, щоби відповіді на зазначені питання були більш вагомими, опрацюйте наступні філософські твердження:

“Ми повсякчасно стикаємося із такими душевними переживаннями, які схожі на правильне сприйняття речей, проте в дійсності цього немає. Такими є різноманітні омани чуттів, галюцинації та ілюзії. Все це навіює думку про удаване буття, що лише уявляється сущим, проте в дійсності не існує. Але водночас виникає і поняття істинного буття, тобто буття, що існує саме по собі, незалежно від того, чи уявляється воно нам сущим, чи ні. Проте при цьому не оминути певну творчість з боку мислення. Адже під істинним буттям маються на увазі не лише речі, а й таке буття, яке повинно бути зовсім несхожим на речі сприйняття, аби воно існувало саме собою, незалежно від того, чи ми його сприймаємо, чи ні. Такими є, наприклад, Бог, душа та ін. Отже, поняття істинного та удаваного буття зобов’язані своїм походженням не лише досвіду, а й творчому мисленню” (О.І.Введенський).

Зверніть увагу на те, як граничний рівень узагальнення – на межі буття та небуття – постає вихідним смисловим орієнтиром для дій свідомості. Водночас зверніть увагу й на те, що вихід на такий рівень узагальнення передбачає творчу роботу мислення. Отже, мислення постає необхідною складовою свідомості, оскільки без його участі свідомість не здатна отримати смислові орієнтири. Саме мислення, як свідчить наведений фрагмент, формує зміст свідомості. В цьому плані показовою є позиція М.Гайдеггера; перечитайте його міркування щодо сутності мислення, співставте їх із попереднім фрагментом:

“Мислення – це пред’явлення присутнього… Мислення відкриває нам присутнє, виставляє його поперед нами та у відношенні до нас. Через це пред’явлення – це репрезентація. Це явлення буття як присутність присутнього і є початком західноєвропейської історії… Мислення – це входження у присутність. Присутність має місце лише там, де є неприхованість” (М.Гайдеггер).

Проінтерпретуйте даний фрагмент, спробуйте своїми словами пояснити, чому саме через мислення людина виходить на осмислення буття. Використайте при цьому й той факт, що логіка вважає істиною лише такі твердження, які узгоджуються із реальним станом речей.

Зверніть увагу на те, що осмислення буття передбачає граничний рівень узагальнення, а це, своєю чергою, - операцію ідеалізації дійсності. Ідеальне задає умови вибудовування будь-якого змісту в свідомості. Для кращого розуміння ідеального опрацюйте фрагмент, що містить міркування відомого німецького філософі ХХ ст.:

“Якщо ми схочемо глибше проникнути в сутність людини, то треба уявити собі будову дій, що ведуть до дії ідеації… Тварина цілком живе у конкретному, вона пов’язана із діяльністю в просторі й часі. Бути людиною – значить кинути рішуче “ні” такому виявленню дійсності. Звідси випливають найперші переваги, справи та здійснення людини: мова, сумління, інструменти, зброя, ідеї праведності та гріховності, держава, керівництво, зображувальні функції мистецтва, міф, релігія, наука, історія та суспільство” (М.Шелер).

Чому, на ваш погляд, ідеація здатна виводити людину за стихійний плин дійсності? Як само із ідеації випливають суто людські сфери діяльності?

Відомий фрагмент із “Капіталу” К.Маркса вводить нас в осмислення однієї із найперших функцій свідомості. Уважно перечитайте цей фрагмент та спробуйте дати відповідь на поставлені до нього питання:

“Дії архітектора ззовні можуть нагадувати дії бджоли. Але є дещо таке, що від самого початку відрізняє навіть поганого архітектора від найліпшої бджоли: людина, перш ніж виліплювати чарунку з воску, вже побудувала її в своїй голові. У кінці процесу праці отримується результат, який на початку цього процесу вже існував в уявленні працівника, існував ідеально. Людина не лише змінює форму речовини, даної природою, вона також втілює в цю речовину свою свідому мету, яка як закон визначає спосіб її дії і якій вона повинна підпорядкувати свою волю” (К.Маркс).

Опрацюйте фрагменти творів, в яких розкривається структура свідомості, проясніть для себе відмінності між філософським та психологічним розумінням свідомості.

“Але в чому полягає сутність людини, що нею усвідомлюється? Якими є вирізняльні ознаки справді людського в людині? – Розум, воля й серце. Розвинена людина володіє силою мислення, силою волі та силою почуттів” (Л.Фейєрбах).

“Наш поділ психічного на “Воно”, “Я” та “Над-Я” позначає крок вперед у нашому уявленні про це психічне єство. Функціональна важливість Я має свій вираз у тому, що за нормальних умов воно володіє підходами до динаміки свідомості. В своєму відношенні до “Воно” це Я схоже на вершника, який повинен приборкати коня, що перевершує його за силою. Якщо вершник не хоче позбутися коня, то йому не лишається нічого іншого, як вести коня туди, куди кінь хоче. Так Я перетворює волю “Воно” у дію. Соціальні почуття засновані на ідентифікації себе із іншими на грунті однакового “Над-Я”. У ході розвитку заповіді та заборони отців та авторитетів потужно діють в “Над-Я”, виконують у вигляді сумління моральну цензуру… З точки зору моралі можна сказати: “Воно” абсолютно аморально, “Я” прагне бути моральним, “Над-Я” ж може бути зверхморальним” (З.Фрейд).

Враховуючи те, що терміном “Я” З.Фрейд позначає бадьору свідомість, терміном “Воно” – несвідоме, терміном “Над-Я” – надсвідоме, прокоментуйте наведений фрагмент. Спробуйте з’ясувати, якою мірою ви приймаєте міркування З.Фрейда. Як, на вашу думку, співвідносяться між собою розглянуті вище підходи до структурування свідомості (мислення, чуття та воля – свідоме, несвідоме, надсвідоме)? Спробуйте включити в таке структурування самосвідомість. Для цього ознайомтесь із тим, як подають його філософські авторитети:

“В світі має місце та трапляється деяке найпростіше та безпосередньо очевидне буття “я є”. Воно не лише розкриває певну залежність всього, що відбувається в світі, від власних дій людини, але й постає вихідним пунктом абсолютної достовірності та очевидності для будь-якого знання. В цьому сенсі людина – це істота, що здатна сказати “я мислю, я існую, я можу…” В таких діях світ постає створеним, бо ж вибудовується такий світ, який ти в змозі створити” (М.Мамардашвілі).

“Що таке свідомість? В повсякденній мові слово “свідомість” використовується як синонім слова “інтелект” в сенсі – “розумова діяльність”. В дійсності свідомість є особливого роду здібністю людини “здавати собі звіт” перш за все в тому, що вона знає, чого не знає та ін. Тільки сама людина може сказати, чи вона свідома в даний момент, чи існує свідомість у дану мить, чи ні. Це значить, що присутність чи відсутність свідомості у людини неможливо перевірити за допомогою спостережень за зовнішніми діями” (П.Успенський).

“Велич людини – у її здібності мислити. Людина всього лише очерет, найслабше із створінь природи, але вона – очерет мислячий. Щоб її знищити, зовсім не треба всього Всесвіту: досить віяння повітря, краплі води. Але хай навіть її знищить Всесвіт, людина все одно перевищує його, бо усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за Всесвіт, а він нічого не усвідомлює” (Б.Паскаль).

“Свідомий психічний стан містить в собі принаймні дві сторони: переживання суб’єкта та повернення суб’єкта до цього переживання (рефлексія) для його пізнання” (М.О.Лоський).

Яку роль грає самосвідомість: а) в діяльності свідомості? б) в людському свідомому самоконтролі? в) в творчому мисленні? г) в самооцінці та осмисленні своєї природи?

Яких переваг набуває людина завдяки здатності самоусвідомлення? Чи можлива, на ваш погляд, свідомість без самосвідомості? Спробуйте відповісти на ці питання, спираючись на твердження сучасного американського філософа:

“Диво і таїна еволюції свідомості полягає в його здібності збільшувати реальність в міру того, що вона сама змінюється та зростає. Свідомість – всього лише результат розгортання еволюції, але результат зовсім надзвичайний. Це – світло, що все висвітлює та всюди проникає. Свідомість, постаючи частиною реальності, надсилає промінь світла іншим частинам та, освітлюючи їх, повертається до джерела світла – до себе самої ” (Г.Сколімовські).

Тема 12: ПРОБЛЕМА ПІЗНАННЯ У ФІЛОСОФІЇ.

Мета розгляду теми:

Поглибити уявлення про особливості духовних процесів, що перебувають у дії, функціонуванні; з’ясувати зв’язок пізнання із становищем людини в світі, із її життєвою долею та перспективами; окреслити умови, можливості та рівні пізнання, його різновиди та форми; доторкнутись до таємничого поняття істини та виявити його відмінність від правди, а також його складний зв’язок із знанням та пізнанням.

Ключові поняття та терміни

- суб’єкт - скептицизм

- об’єкт - релятивізм

Дата добавления: 2017-02-01