Основний механізм еволюції просторової структури світового господарства

Аж до XV—XVI вв. в світі господарський кругообіг існував домінуюче як внутрідержавний, швидше навіть як районний і локальний. Проте з кінця XV до початку XVII в. у Європі поступово виникло принципово нове явище в економіці, засноване на поділі праці між державами. Держави не тільки спеціалізувалися на певних галузях господарства, ряд з них усвідомив, що завдяки міжнародному поділу праці можна перерозподіляти в свою користь створюваний взаємодіючими країнами економічний потенціал. На думку І. Валлерстайна, вперше повноцінно і на всю потужність механізм перерозподілу, що запрацював, призвів до достатньо чіткої центро-периферійної будови світогосподарського простору, склався в північно-західній Європі. Північний захід Європи в XVII в. стає економічним центром світового господарства завдяки дії двох чинників: торгівлі зерном зі Східною Європою і імпорту дорогоцінних металів з південноамериканських колоній.

Імпорт зерна означав перехід сільського господарства Нідерландів і низки інших країн північно-західної Європи на виробництво високоінтенсивної продукції, зокрема м'яса, сирів і овочів. Притоку дорогоцінних металів збільшив об'єм оборотних платіжних коштів. Дійсно, економіка півночі Європи створювалася з нуля. Насправді, враховуючи природні умови, Нідерланди були створені [Бродель, 1992, с. 94].

Що стосується Східної Європи, то на гроші, виручені від експорту зерна, місцеві поміщики імпортували переважно предмети розкоші. Не відбувалося модернізації продуктивних сил і суспільства, що привело не тільки до економічної залежності Периферії від Центру, але і до нерівних можливостей розвитку. Отже, ефект вивільнення від економічно неефективних видів господарської діяльності в Центрі позначився на Периферії у вигляді закріплення цих видів діяльності як галузі спеціалізації, зокрема видобутку сировини і аграрного сектора. В результаті в напрямі від економічних ареалів Центру до ареалів Периферії спостерігався соціально-економічний регрес, історичне відставання, або наздоганяючий розвиток.

Цей механізм розвитку світогосподарського простору все більше закріплювався і розширювався територіально: в центрі постійно відбувалося вивільнення ресурсів, що використовувалися в менш ефективних на світовому рівні галузях і виробництвах. Тут розвивалися передові технології, чому сприяла висока заробітна плата і промислова активність в самих пропульсивных (авангардних) галузях економіки. Поступово почали вироблятися складні механізми контролю ключових секторів накопичення, що історично змінюються.

У аграрному за структурою господарстві Ядрі в XVII в. відбулася величезна на ті часи акумуляція капіталу, на основі якої здійснювалася подальша індустріалізація.

Спіраль нерівномірності розвитку розкручувалася при переході від аграрної економіки до індустріальної, породжує нові хвилі конкуренції. По суті, в Ядрі йшло руйнування неефективних сегментів господарства, що приводило до технологічного, економічного і соціального прогресу.

До кінця XX в. у ньому остаточно оформилася «нова економіка», в основі якої лежать такі інноваційні галузі, як електроніка і всі пов'язані з нею «софтвиробництва», наприклад виробництво програмного продукту, Інтернет, інші сучасні комунікації, а також біотехнологія, фармацевтика і так далі При цьому вказані пропульсивні галузі, особливо пов'язані з інформаційними технологіями, в тому або іншому ступені почали використовуватися у всіх процесах матеріального виробництва і розподілу (зокрема, почали розвиватися логістичні ланцюжки, що призводять до зростання продуктивності). Завдяки цифровим технологіям змінилися практично всі види людської діяльності.

Периферія ж до даних трансформацій схильна слабо. Таким чином, МПП дає країнам і фірмам високорозвинутих країн порівняльну перевагу в продукції і виробничих процесах з вищою доданою вартістю.

Акумуляція капіталу відбувається неоднаково як в просторі, так і в часі, породжує просторово-часову нерівномірність соціально-економічного розвитку. У безперервній боротьбі країн і фірм за місце в перерозподілі світового продукту в свою користь рано чи пізно в історичному розумінні відбувається зміна світогосподарського балансу сил — зміна Центрів і Периферій. Останніми роками гострота суперечностей держав, що змагаються, і компаній посилюється. Але це суперництво не тільки не розколює господарські організми, але і підсилює взаємозалежність держав і корпорацій. Між державами йде економічна інтеграція, а корпорації укладають один з одним стратегічні альянси. Необхідно розуміти, що для складних систем, до яких відноситься сфера міжнародного розподілу праці, характерне існування конфлікту цілей конкуренції і кооперації, в чому і полягає розвиток.

Дата добавления: 2017-02-01