Нагромадження джерел інноваційної інформації

ТЕРМИНЫ

Характерные черты архитектуры эллинистического периода

1. Теоретическая и практическая разработка различных методов рациональной планировки и благоустройства городов, формирование ансамблевой застройки общественных центров.

2. Развитие многочисленных типов общественных и торговых сооружений.

3. Сложился развитый тип перистильного жилого дома.

4. Композиционные приемы усложняются замкнутыми пространственными построениями (ансамбли центров городов), получают развитие фронтальные композиции (храмовое зодчество), появляются высотные композиции (маяки, мавзолеи) и своеобразные варианты центрических зданий (Арсинойон, башня Ветров).

5. Классическая ордерная система используется более свободно и получает новые выразительные качества. Возникают пластические видоизменения ордера — пилястры, столбы, анты и новые решения, возникающие на основе переработки и объединения дорических, ионических, а иногда и восточных элементов.

6. Ордерные системы окончательно утратили связь с породившими их народными традициями и теми приемами композиции сооружений, с которыми они были когда-то органически связаны.

7. Скульптура или скульптурный рельеф используются с целью придания архитектуре большой пластической насыщенности и богатства.

8. Утрата архитектурой больших общественных идеалов, отказ от ограничивающих личный произвол художника закономерностей искусства. Демократические идеи греческого классического полиса, получившие выражение в строгой и сдержанной архитектуре, уступили место подчеркнутой репрезентативности, богатству и величавости сооружений.

После победы римлян над Македонией в 148 г. до н.э, материковая Греция была превращена в римскую провинцию Ахайя (кроме Афин, которые номинально считались свободным городом). С IV века нашей эры Греция составила ядро Восточной Римской империи — Византии.

Греческая культура оказала большое влияние на развитие мировой культуры, особенно на архитектуру и градостроительство Древнего Рима.

Агора, акрополь, андрон, гинекей, гипподамова ситема, квадр, курватура, облом, энтазис.

Перевірка достовірності нагромадження даних

■■"-'• ^{{ 1} V^і ' —;

Фільтрація джерел (1 етап трансформації) ♦ '

Систематизація трансформованої інформації

Перевірка актуальності та своєчасності трансформованої інформації

; ¹ у" ^1: —

Перевірка точності інформації

(II етап трансформації")

* ---------------------------------------

Застосування трансформованої інформації для генерування ідей

Рисунок 7.3. Схема алгоритму оброблення інноваційних джерел інформації [21, с. 188]

ЙДІМ»? М.3 ва оте^П' - ^м -V

СУЧАСНІ МЕТОДИ І ЗАСОБИ. ГЕНЕРУВАННЯ ІДЕЙ ПРОДУКТОВИХ ІННОВАЦІЙ

7.2. Характеристика методів генерування ідей

Аналіз масивів * трансформованої інформації здійснюють за

використанням наступних методів:

щ Метод структурно-морфологічного аналізу. Він полягає у фік­суванні появи принципово нових технічних ідей; розробок, про­ектів і місця їх використання в інноваційній діяльності фірми.

2^ґ. Метод визначення характеристик інформаційних потоків ■ у публікаціях. Потік публікацій за різними напрямками науки і техніки дозволяє визначити етап життєвого циклу розвитку промислової системи, галузі або стратегічного господарсько­го підрозділу загальнодержавної виробничої системи.

Зі Метод виявлення груп патентів-аналогів. Передбачає пошук патентів, які зареєстровані за кордоном, після того як іннова­ційна ідея була запатентована в країні перебування автора ідеї.

4. Метод термінологічного і лексичного аналізу. Дозволяє ви­явити зародження перспективних інновацій на їх ранньому етапі та спрогнозувати спрямованість можливих структурних змін у галузі. Він базується на змінах термінологічного апара­ту під час використання теорій, ідей, знань та розробок із ін­ших галузей як науки, так і техніки. Наприклад, маркетингові терміни, що є (запозиченими із інших галузей — синергія, креативність, стратегія, дифузія, ентропія тощо.

5. Метод показників. Він грунтується на аналізі показників технічних систем. Під час вивчення динамічних характеристик показників технічних систем можна скласти уявлення щодо тенденцій росту проведення наукових досліджень та спрямування інноваційних процесів як у межах окремої країни, так і у світі загалом. Викорис­товуючи той чи інший метод оцінки трансформованої завдяки інформаційному фільтру інформації, здійснюють процедуру гене­рування ідей. Метод генерування ідей базується на систематизації та логічному аналізі даних про певний товар з метою створення уявлення про можливі нові шляхи його розвитку в майбутньому.

Генерацію ідей (або їх розробку) як процес можна визначити в якості постійного систематичного пошуку можливостей для ство­рення нових товарів. Цей процес охоплює пошук як джерел нових ідей, так і методів їх розробки на підставі тієї інформації, що прой­шла II етап трансформації за алгоритмом рис. 7.3. Необхідно пам'ятати, поза все, що ідея нового об'єкту (товару, послуги, тер­міну, назви, логотипу тощо) може виникнути як результат ціле­спрямованого пошуку чи зовсім випадково (завдяки осяянню). Проте, пошук нового для заміни морально застарілих об'єктів має проводитись безперервно, систематизовано, шляхом накопичення інноваційної інформації, а не від одного випадку до іншого.

Для характеристики основних методів генерації ідей, визначи­мо головні поняття, що складають процес розробки інноваційного об'єкту. До цих понять відносять: ідею товару; задум товару; образ товару. Ідея товару — це загальне уявлення про можливий товар, його функціональне призначення, споживчі властивості, які мож­на запропонувати потенційним споживачам. Задум товару — це пророблений варіант ідеї, який подано у вигляді ескізів, моделей креслень та інших показників, що спрямовані на реалізацію осно­вних вигід споживачів. Образ товару — зразок або діюча модель, що дають конкретне уявлення про зовнішній вид товару (другий рівень товару або його реальне представлення).

Всі існуючі методи генерування інноваційних ідей можна поді­лити на чотири групи, а саме:

• методи інноваційної творчості;

• методи колективної творчості;

• методи активізації творчості;

• фактографічні методи творчості.

Кожен метод генерування інноваційних ідей передбачає вико­ристання того чи іншого інструменту (алгоритму послідовності дій, перелік питань, правил та обмежень, систему оцінок, матема­тичні формули, графіки тощо). Розглянемо основні прийоми та інструменти реалізації методів, що наведені на схемі рис. 7.4»

Рис. 7.4. Класифікація методів генерування інноваційних ідей [21, с. 178]

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення — технічного, математичного, економічного, нарешті, природного вигляду. Цей метод відображає природне прагнення людини до наслідування та відтворення у виробах особливостей предметів, процесів і явиш навколишнього середовища. В арсена­лі цього методу існує багато різних інструментів: репродукція, пристосування, копіювання, реінтеграція, псевдоморфізація, біо­ніка, біомеханіка, біокібернетика, конструктивна подібність (принцип матриці). Найпростішим інструментом в індивідуальній творчості, з нашого погляду, є інструмент конструктивної подіб­ності. Він особливо зручний для генерування ідей в інноваційній діяльності фірм малого розміру, коли Сам керівник такої фірми

може бути розробником ідей нових товарів за використанням осо­бливостей аналогічних товарів, що фірма виробляє.

Розглянемо алгоритм дій за цим методом на прикладі ство­рення офісних меблів. Припустимо,""необхідно розробити нову конструкцію модулю для розташування комп'ютерного обладнан­ня: монітор, клавіатуру, мишу, системний блок, сканер, принтер, модем та іншу периферію. Розташувати все це необхідно зручно, компактно, доступно з врахуванням вимог щодо безпеки життєді­яльності, ергономікй, архітектоніки тощо.

Вивчається конструкція попередніх варіантів розроблених меблів (як своїх, так і чужих). Аналізують розміри, геометрі^), архітектуру, функції, фурнітуру (до речі, за останні роки з'явилось багато нових технічних рішень щодо меблевої фурнітури) тощо. Визначають позитивні та негативні показники у конструкціях існуючих зразків аналогічних меблів.

Проводять опитування споживачів (бажано тих, хто буде без­посередньо працювати за новим робочим місцем). Для проведення опитування розробляють макет анкети.

Проводять аналіз результатів опитування. Відповіді на питання та тести анкети можуть стати додатковими джерелами ідеї.

Розробляють ескізний варіант нового виробу, враховуючи всі позитивні пропозиції, що були прийняті на попередніх етацах.

, Узгоджують із замовником ескізний варіант з врахуванням за­уважень, які можуть з'явитися на цьому етапі.

Укладають угоду на виготовлення нового (або оновленого., удосконаленого) товару та розпочинають його виробництво.

Метод інверсії (переставлення) передбачає пошук рішень у напрямках, протилежних загальновизнаним ддя аналогічних об'­єктів. Інверсії, піддаються функції товару, матеріали із яких вироб­ляється товар, форма, властивості* складові елементи та зв'язки між ними, геометричні параметри тощо. Прикладами товарів, цю розроблені за цим методом можна назвати: жалюзі (форма, мате­ріал, конструкція, зв'язки з елементами); печиво у вигляді літер

СУЧАСНІ МЕТОДИ І ЗАСОБИ ГЕНЕРУВАННЯ ІДЕЙ ПРОДУКТОВИХ ІННОВАЦІЙ іЯУ^

абетки; паперовий та пластиковий посуд; стіл (базова поверхня) зроблена із мармуру замість чавуну у деяких верстатів та устатку-; вань; стрічкові шліфувальні інструменти; пилки, що мають форіму циліндру тощо.

Зробити універсальний алгоритм для застосування цього методу майже неможливо, проте деякі загальні етапи знайти можна. За про­цедурою вони подібні до методу аналогій, хоча можуть і відрізнятись. На рис. 7.5 наведено, як варіант, деякі етапи цього алгоритму.

Якщо проаналізувати конструктивні особливості товарів, що були створені за методом інверсій при використанні цього алгори­тму, то можна навести наступні приклади таких товарів. А саме; мікрохвильова піч; пральна машина барабанного типу; надувний човен; човен на повітряній подушці; копіювальні прилади (ска­нер); квантовий генератор енергії (Гіперболоїд інженера Гаріна); роликові ковзани (навіть з двигуном); спортивний прилад у вигляді дошки на колесах (всім відомий скейт) тощо. Яскравим прикладом поєднання методу аналогії та інверсії у одному товарі є зручний побутовий прилад — пилососі.

Метод ідеалізації базується на ініціюванні уявлення про ідеаль­не вирішення проблеми, яке може наштовхнути на усвщомлення певної нової ідеї. Ідеальна форма, розміри, колір, розташування, зв'язки тощо, можуть бути тими показниками, які прийняті за ідеал нового об'єкту. Наприклад, Ідеальний вигляд штучної ново­річної ялинки, навіть з приємним живим запасом; ідеальна форма упаковки (N£8КАРЕ).

Метод спроб і помилок найпростіший,з,Щх методів індивідуа­льної творчості, проте він малопродуктивний тому_т що вимагає значних витрат часу. Позитив цього методу полягає в тому, що йо­го можна використовувати 'за умовгї&вноТ вйсг^гнЬсті інформації про прототипи майбутнього (нового) товару.

Методи колективної творчості, цілком^л іфо^уміДо є більш ефективними порівняно з індивідуальними. Розглянемо далі деякі основні інструменти заістбсувангіія цих Методів.

Ж

ХАЙ-ТЕК.-РЄС Рис. 7.5. Варіант алгоритму [21, с. 184]

Метод «мозкового» штурму представляє собою творчу спів­працю певної групи спеціалістів заради вирішення наукової проблеми. Існує кілька методів «мозкового» штурму та його тобто об'єктів та співвідносин між ними. Всі вони складаються із речовини та енергії, які існують у просторі та часі, тобто взаємодії між цими об'єктами також характеризуються речовими, енергетич­ними, просторовими та часовими співвідношеннями. Якщо цю си­туацію представите у вигляді схеми (рис. 7.1), то можна виділити основні види джерел, що забезпечують життя людей та характери­зують первинні (первісні) джерела ідей для створення, знову ж таки, первісних продуктів (засобів) щодо забезпечення базових потреб.

Наведені на рис. 7.1 джерела первісних ідей характеризують осо­бливості сприйняття людиною навколишнього світу та впливу цих джерел на її свідомість та оцінку результатів цього впливу. Таке ін­формаційне сприйняття навколишнього світу за поданням польсь­кого психолога і психіатра А. Кемпинського отримало назву «інфор­маційного метаболізму». Його сенс полягає в тому, що взаємодія людини з оточуючим світом і ті образи, які в результаті цього з'явля­ються у свідомості людини мають інформаційний характер. Тобто, так само як життя тіла засноване на енергетичному метаболізмі — фізичному обміні з оточуючим середовищем, так і життя психіки лю­дини зарновано на інформаційному метаболізмі. Інформаційні пото­ки, що впливають на людину, як і світ, що її оточує — неоднорідні. Кожному аспекту інформаційного потоку відповідає своя псйіічйа функція людийи. Психічна функція — це властивість, яка притаман­на окремій людині, оцінювати та розрізняти між собою ті чи інші джерела інформації. Для задоволення своїх базових потреб (житло, харчування, одяг, праця, відпочинок, безпека тощо^людйна оби^ає найпростіші джерела інформації, іноді на суто інтуїтивному рівні сю- єї свідомості. Обравщи те чи інше джерело, та отримавши вщ й£0й> інформацію, яка їй більщ за все потрібна, людина виділяє із всього ін­формаційного блоку найбільш цікаву (або потрібну) частку, яку й на­магається {юзгляцате як ідею. Погім ідя ідея ізнеуречевленоговигляду перетворюється у вигляд уречевлений (взуття, одяг, їжа тощо) і спря­мовується на задоволення базових потреб. Такий підхід До пошуку інноваційної ідеї можна класифікувати як простіший або примітивний.

модифікацій: класичний; анонімний; дидактичний; деструктив­но-конструктивний; техніка творчої співпраці; метод «Дельфі».

1. Класичний «мозковий* штурм " це гостра дискусія між вченими, які дотримуються різних поглядів на наукову пробле­му, мають різну фахову підготовку, рівень знань, навіть вік. Він проводиться у формі групового засідання, у якому беруть участь не менш як 7-Ю осіб. Мета такого штурму — швидке генеру­вання великої кількості ідей з певної ідеї, навіть, на перший погляд — абсурдних. Учасниками штурму для умов невеликої фірми можуть бути фахівці та працівники самої фірми. Інший варіант формування учасників — запрошення експертів (фахів­ців, вчених тощо) 3 других фірм, з навчальних закладів, установ, навіть випадкових людей. Варіативний варіант інструменту (алгоритм) підготовки та проведення класичного «мозкового» штурму наведено на рис. 7.6.

Основні правила проведення класичного «мозкового» штурму:

• будь-які ідеї сприймаються доброзичливо;

• всі ідеї висловлюються не докладно, а лаконічно;

• критика під час проведення штурму суворо забороняється;

• перелік Висловлених ідей записують або на дошці, або пода­ють на екран.

Обговорення (дискусія) кожної ідеї обмежується часом (1- 3 хвилини) для того, іцоб дискусія була активною.

2. Анонімний мозковий штурм відрізняється тим, що всі ідеї учасники записують на аркушах паперу заздалегідь і віддають їх ведучому. А потім ведучий презентує ідеї послідовно, не нази­ваючи авторів. Загалом, алгоритм такий самий як і в класичному мозковому Штурмі, але з одним додатковим етапом попереднього (заочного) опитування експертів. Цей етап буде знаходиться після етапу «5» алгоритму рий. 7.6.

Своєрідним методом заочного опитування є також і метод «Дельфі». Алгоритм реалізації методу в узагальненому варіанті приведено на рис. 7.7; '

А/с. 7.6. Алгоритм підготовки та проведеная *мозкового» штурму ЦІ, с, 179]

м: хлЯ-гикіТас

Головний недолік методу «Дельфі» ПОЛЯГАЄ Ур складності проведення опитувань і наступної обробки отриманих даних. Незважаючи на це, завдяки цьому методу були відкриті а потім і реалізовані такі ідеї, як: керування термоядерною реакцією; добу_г вання корисних копалин Із дна океану тощо.

Метод конференції ідей є модифікацією методу мозкового штурму, коли усі ідеї фіксуються в протоколі, але автори не вказу­ються. Завдяки цьому методу на товарному ринку останнім часом з'явилися такі товарні марки як: Неміров, Благов тощо.

Ш

Розділ 7 •>=* оаотвті,.М.0 аи шг СУЧАСНІ МЕТОДИ І ЗАСОБИ ГЕНЕРУВАННЯ ІДЕЙ ПРОДУКТОВИХ ІННОВАЦІЙ Рис, 7.7. Алгоритм реалізації методу * Дельфі» [21, с. 189]

Метод колективного блокнота поєднує індивідуальне вису­вання ідеї з її колективною оцінкою. Процедура може продов­жуватися тривалий час щ тиждень, два, три; до місяця. Кожен учасник обговорення записує впродовж заздалегідь узгодженого часу власні ідеї, які виникли у нього щодо вирішення сформу­льованої проблеми. Потім блокноти збирає ведучий для Оцінки та узагальнення накопиченої інформації. Після оцінки орга­нізовується творча дискусія і приймається рішення стосовно реалізації нової ідеї.

Метод синектики — це теж різновид «мозкового» штурму, який полягає у пошуку ідей нових товарів на основі використання інформації з інших сфер діяльності. Має наступний алгоритм реа­лізації (рис. 7.8).

Рис. 7.8. Алгоритм методу класичної синектики [21, с. 194]

Для прискорення процедури пошуку нових ідей та інтенсифі­кації роботи творчих груп можна застосувати методи активізації творчості. Тут є три найбільш поширених інструменти: метод кон­трольних запитань, метод фокальних об'єктів та метод морфологі­чного аналізу.

Метод контрольних запитань полягає у тому, щоб ініціювати вирішення обговорюваної проблеми за допомогою певних питань. Піц час використання даного методу бажано мато попередньо роз­роблені блоки питань. До цього блоку можуть входити питання од­ного змісту (блок). Прикладами такого блоку питань можуть бути:

Яке нове застосування можна запропонувати для об'єкта?

Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, зміні функцій, форми тощо?

Що в об'єкті можна замінити?

Що в об'єкті можна переробити?

Що в об'єкті можна зробити навпаки?

ХАЙ-ТВСГРЄС

Чи можна зробити це безпечнішим?

Чи можна зробити це кориснішим?

Чи можна зробити це дешевшим?

Питання іншого змісту складають другий блок, третій, четве­ртий. На основі питань та відповідей на них формується інформа­ційне поле, яке потім трансформується у потік ідей і призводить до відбору однієї продуктивної ідеї.

Метод фокальних об'єктів. Сутність цього методу полягає у то­му, що зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об'­єктів на об'єкт, що потребує вдосконалення. Як показує досвід, застосування цього методу дає хороші результати щодо пошуку нбвих модифікацій відомих технологічних ідей.

Метод морфологічного аналізу заснований на застосуванні ком­бінаторики всіх можливих варіанті^, виходячи із закономірностей побудови (морфології) об'єкта. Шляхом комбінування варіантів можна отримати чимало різних рішень у процесі пошуку нової ідеї.

Мета цього методу — виділити найважливіші параметри об'- єкта, а потім вивчити всі можливі співвідношення між ними.

Алгоритм реалізації цього методу наведено на рис. 7.9.

Фактографічні методи відносяться до групи методів прогнос­тики. Прогноз є різновидом наукового передбачення, яке врахо­вує наявні причинно-наслідкові зв'язки між прогнозованими та іншими явищами, об'єктами, показниками. Фактографічні або формалізовані методи передбачають використання різних статис­тично-математичних інструментів: одно- та багатофакгорний ана­ліз (кореляційний, регресійний, дисперсійний, екстраполяційний трщо), кластерний, дискримінантний та динамічний аналіз.

Із групи однофакторних методів для генерування інноваційних ідей найбільш придатним є метод дисперсійного аналізу. Його ко­рисність полягає в тому, що дозволяє або підтвердити, або відкину­ти гіпотезу впливу того чи іншого фактору (ознаки) на об'єкт, що досліджується. Процедурно, аналіз полягає в перевірці нульової гіпотези. Якщо вона підтверджується, то вплив фактора, який вивчається, визначається як такий, що не має значення, або навпаки.

Із груп багатофакторних методів найбільш зручним є кластер- ний аналіз — багатомірна статистична процедура, йка передбачає збір даних про вибірку об'єктів та упорядкування об'єктів у порів­няно однорідні ігр>ттй (кластери). Тіри цьому різниця між об'єкта­ми, їцо складають один кластер має бути мінімальною. Основний інструмент у реалізації кластерного аналізу — ієрархічний, який передбачає багатокрокову процедуру формування кластерів. АлгО- рй¥м йоГо рйалІзацІї наведенб На рис. 7.10.

Рис. 7.9. Алгоритм реалізації методу морфологічного аналізу [21, с. 180]

7ХЙС

Скорочений зміст кожного етапу: Г:¹ ' Складають перелік^! можливих характеристик нового Виробу аббу ойну вйбїрку, або удеКІгська.

Рис. 7.10. Алгоритм реалізації кластерного аналізу [21, с. 199]

2. Визначення множини ознак полягає в тому, щоб знайти та­ку сукупність змінних, яка найкраще відображає подібності озгіак.

3. Для визначення міри подібності між об'єктами використовують наступні коефіцієнти: кореляції; асоціативності та подібності.

4. Роблять об'єднання груп елементів за ознаками найближчих характеристик при умові, що кожен об'єкт розглядається як окремий кластер. Далі об'єднують два найближчих кластери* послідовно створюючи ієрархію.

5: Об'єкти, ієрархічно об'єднані у кластери з однаковими озна­ками та ієрархічно визначеними відстанями між ними, класи­фікуються у вигляді дендрограми. Дендрограма візуально по­казує, які кластери об'єднуються і яка є відстань між ними.

6. Відкидають кластери, які знаходяться на значній відстані від; інших та об'єднують ті, що знаходяться найближче один від однбго. Відбирають характеристики Тих кластерів, що зали­шились на дендрограмі. Саме ці характеристики мають бути основою для розробки нового товару.

Ш

7.3. Системи автоматизованого проектування

продукції

Система автоматизованого проектування (САПРУ— це орга­нізаційно-технічна система, що здійснює автоматизоване проекту­вання об'єктів. Вона складається з комплексу засобів проектування, які мають зв'язок з підрозділами (користувачами) проектної орга­нізації. Структура САПР є сукупністю проектувальних підсистем та підсистем обслуговування. До проектувальних відносять підси­стеми, які безпосередньо виконують проектні процедури. Такими, наприклад, є проектування деталей та складальних одиниць; частин будинків та споруд тощо. Проектні процедури завершу­ються випуском текстових та графічних документів на різноманіт­них носіях (паперових аркушах, магнітних дисках, стрічках тощо). Підсистеми обслуговування призначаються для підтримування працездатності проектувальних підсистем. Це, наприклад, підсис­теми графічного виконання об'єктів проектування, документації, інформаційного пошуку. Матеріально-технічну базу та інструмен­тальну основу САПР становить комплекс засобів автоматизації проектування, тобто взаємопов'язана сукупність усіх видів забез­печення. Саме ці засоби виконують роль «співрозмовника» з ко­ристувачем (конструктором) і є носіями якісно нової технології проектування.

Головною метою створення САПР на фірмах, які здійснюють активну товарну інноваційну політику, є підвищення техніко т економічного рівня та конкурентоспроможності нової продукції, зменшення вартості та трудомісткості проектування. Використо­вуючи САПР, конструктор має можливість творчо осмислити, порівняти та проаналізувати десятки різних варіантів проектних рішень. Суттєвою особливістю автоматизованого проектування є формування в пам'яті ЕОМ інформації, яка розвивається (допов­нюється) від однієї проектної моделі до інщої. Така наступність дає змогу будь-коли отримати інформацію, необхідну для нового об'єкта проектування. Крім того, швидкість обробки та доступ­ність таких даних уможливлюють раціональну організацію стадії проектування та підготовки виробництва, виключають дублюван­ня інформації на паперових носіях, що має місце традиційних роз­робок. Більше того, у разі оснащення виробництва верстатами з числовим програмним управлінням (ЧПУ), можна зовсім від­мовитися від звичайних паперових носіїв проектної інформації. Водночас слід пам'ятати, що проектування — творча інтелектуаль­на діяльність, цілковито формалізувати яку неможливо. Найбільш «непіддатливими» є початкові стадії проектування. Натомість такі трудомісткі процедури, як розробка та відповідне оформлення текстової і графічної документації, можуть бути формалізовані повністю. Пояснюється це тим, що створення СЛПР базується на розробці складних математичних моделей і алгоритмів, спеціа­лізованих мов проектування, достатніх баз даних. За сучасною класифікацією до головних компонентів забезпечення САПР відносять:

• математичний — методи, математичні моделі, алгоритми ви­конання процесу проектування;

• лінгвістичний — мови проектування, термінологія;.

•І технічний — пристрої обчислювальної та організаційної техніки, засоби передавання даних, вимірювальні й інші пристрої та їхні сполучення;

• інформаційний ~ бази й масиви даних на магнітних носіях з описом стандартних проектних процедур і типових проект­них рішень, комплектувальних виробів, матеріалів, а також сукупність моделей, які відображують досвід проектування;

• методичний — документи щодо складу, правил відбору і екс­плуатації засобів нової технології проектування;

• організаційний ь-м положення, інструкції, накази, штатні роз­писи, кваліфікаційні вимоги та інші документи, які визнача­ють склад проектної організації та її підрозділів, їхні функції, зв'язки між ними.

ХАЯ-ТЕКГРЕС

За створення САПР та їхніх підсистем керуються загальними системними принципами: я сумісності, єдності, розвитку. Так, створюючи САПР, необхідно забезпечити сумісність неавтомати- зованого та автоматизованого проектування, що дає змогу досягти поступового переходу до його прогресивнішої організації. Ціліс­ність і єдність системи полягають у тому, що розробка всіх видів забезпечення САПР має передбачати достатню міцність та збалан­сованість зв'язків її підсистем та компонентів. Особливе значення має створення обладнаних персональними комп'ютерами автома­тизованих робочих місць (АРМ) для конструкторів. Засоби забез­печення уможливлюють формування в пам'яті ЕОМ проектної моделі всього комплексу інформації, яка необхідна для створення продукції, і на її основі здійснення паралельного виготовлення креслень* розроблення технології та підготовки виробництва. Заміна традиційного проектування автоматизованим розв'язує проблему кількаразового скорочення термінів розробки та впро­вадження у виробництво нових поколінь високоякісних товарів. Створення САПР потребує значних матеріальних і трудових витрат, ефективного нормативного забезпечення порядку їх запровадження та функціонування, але дає принципово нові мож­ливості для прискореного створення нового продукту. Це підтвер­джується досвідом господарських об'єднань, які застосовують сучасні знання для докорінних змін організаційних структур та послідовності виконання робіт з продуктових інновацій на засадах реінжинірингу. Саме реінжиніринг передбачає повний перегляд виробничої моделі, народженої ще промисловою революцією. Від часів Адама Сміта індустріальна парадигма мала таке базування: розподіл праці, заощадження на масштабах, ієрархічний контроль та інші атрибути економіки раннього етапу розвитку. Реінжині­ринг — це абсолютно новий підхід і дії, що мають за стратегічну мету великий початковий відрив і великі переваги нового товару на новому ринку. У традиційній схемі створення товарних іннова­цій більшість процесів розробки продукту є послідовними, що

Рис. 7.1. Класифікація первісних (інформаційних) джерел інноваційних ідей [27, с. 113]

Пошук підприємницької інноваційної ідеї — це досить важке й відповідальне завдання підприємця, який має знайти в ідеї мож­ливість реалізувати у цьому процесі свої знання і здібності. На шляху пошуку продуктивної інноваційної підприємницької ідеї існує безліч загальних, специфічних та індивідуальних проблем. Ці проблеми для пошукача новаторської ідеї можуть носити як ма- іфо-, мезо-, так і мікромаркетинговий характер. У процесі пошуку і вибору інноваційної підприємницької ідеї необхідно оцінювати інформаційні потоки із значної кількості джерел. Оцінка нової ідеї має бути комплексною, тобто її варто розглядати з різних точок зору. Складність інноваційного відбору полягав, з одного боку, у визначенні, оцінці та відсіювання джерелі інформації, а'ЗІ іншого, у процесі проведення комплексної оцінки обраної ідеї. Цю Оцінку необхідно провести за наступними показниками:

• наявності відповідної технології для матеріальної реалізації ідеї;

• реальних можливостей залучення фінансових коштів;

• рівня конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг;

Шт

• наявності споживачів та знання їх потреб нині і в майбутньому;

значно сповільнює їх. Перехід до розробки кожного нового ком­понента залежить від рівня готовності попереднього. Наприклад, спочатку проектується корпус фотокамери, потім — затвор, а вже згодОМ — механізм перемотування плівки. Паралельний процес проектування тих самих складових суттєво скорочує цей час, але збільшує витрати ресурсів на етапі доопрацювання новацій. Відо­ма в усьому світі фірма «Кодак» здійснила реінжиніринг процесу розробки фототехніки через інноваційне використання технологій іцо зараз має назву «комп'ютерне проектування і виробництво» (КАД/КАМ). Замість креслярських столів інженери лкомпанії почали працювати на комп'ютерах. Праця з екраном завжди про­дуктивніша, ніж з паперовими носіями інформації, але вона знач­но прискорилася, коли була інтегрована в загальну базу даних з проектування продукту. Щодня до інтегрованої бази даних надхо­дили результати роботи окремих інженерів і їхні індивідуальні напрацювання об'єднувалися в одне ціле. Усі проблеми з'ясовува­лися і розв'язувалися колегіально, тобто практично негайно. Абсолютно інноваційна технологія колективного проектування дала можливість інженерам-виробничникам усього через 10 тижнів після визначення приблизних контурів принципово нового фото­апарата вже приступити до розробки інструмента та обладнання, необхідного для виробництва цього апарата. У нашому прикладі саме інформаційні технології стали тими найважливішими конс­труктивними чинниками, що забезпечили можливість створення нових продуктів радикально іншими способами, ніж колись Отже, генерування ідей сприяє Пошуку нових моделей організації як самого виробництва (без огляду на будь-якїтрадиції), так і пра­ці твОрчих колективів. Завдяки фундаментальному переосмислен­ню та радикальній зміні порядку виконання продуктових проектів реінжиніринг робйть Можливим досягнення максимальної резуль­тативності визначальних чинників комерційного успіху\товарної інновації: випереджання в часі, скорочення виробничих витрат, високої оперативності, економічності обслуговування;

СУЧАСНІ МЕТОДИ І ЗАСОБИ ГЕНЕРУВАННЯ ІДЕЙ ПРОДУКТОВИХ ІННОВАЦІЙ ^^^

• стабільності та гнучкості чинного законодавства в галузі та державі;

• компетентності, досвіду та управлінських здібностей персоналу. Для визначення та оцінки джерел інноваційної інформації

бажано зробити їх попередню класифікацію (рис. 7.2).

За даною класифікацією всі види джерел інноваційної інфор­мації можна. розділити на: а) не системні та б) системні. До не сис­темних джерел відносяться такі джерела інноваційної інформації, які не носять постійного характеру. Системні джерела це ті, що мають постійний характер існування.

Несистемні можна поділити на випадкові та очікувані. Вони, як правило, є побічним результатом цілеспрямованих науково-пошукових робіт; експериментів, дослідів, спостережень та інших методів творчо­го (евристичного) наукового пошуку. За поход женням обнова джерела можуть бути як виробничого, так і невиробничого характеру.

Рис. 7.2. Класифікація джерел інноваційної інформації[46, с. 137]

ЖгіЖ

ХЛЯ-ТЕСПРбО

Джерела виробничого походження.безпосередньо дов'язані з практичними діями у реалізації наукових робіт. Це можуть бути результати хімічних, фізичних, біологічних та індіих експеримент ігальних досліджень. Джерела невиробничого доходження г-т- це результат індивідуального творчого натхнення, своєрідне осяяння людини,,яка зайнята теоретичними науковими дослідженнями.

Прикладами результатів використання несистемних, випад­кових виробничого походження джерел інноваційної інформації можуть бути наступні:

• винахід фірми «Леви страус» щодо джинсів блакитного кольору; в винахід будівельного ізоляційного матеріалу «керамзит»;

• винахід способу створення згущеного молока;

«винахід способу створення вакцини проти віспи;

• бренд (назва) «моторолла», буквально «звук в русі».. Прикладами результатів використання несистемних, випад­кових невиробничого походження джерел інформації можуть бути наступні: &

• ідея створення аудіоплеєра;

• бутерброд «хот-дог»;

• контактні лінзи;

• іграшка-головоломка «кубик Рубіка».

Прикладами реалізації результатів використання припусти­мих (або очікуваних) джерел виробничого походження можна вва­жати такі|? V і

• відкриття гамма-випромінювання^

• відкриття засобу передачі низькозвукових коливань за допо­могою мембрани, що дозволило зробити "Телефонний апарат;

• створення індикатора позицій «дг» і «у» — всім сьогодні відо­мої комп'ютерної миші;

• відкриття засобу знезараження ракетного палива гептилу за Допомогою рослини під назвою; «ейхонія»;

• мембранни й метод очищення газоподібних та рідинних речовин;

• розробка періодичної системи елементів тощо.

ш

^СУЧАСНІ-МЕТОДИІ ЗАСОБИ ГЕНЕРУВАННЯ ІДЕЙ ПРОДУКТОВИХ ІННОВАЦІЙ -'

: Прикладами реалізації отриманої інформації від припустимих джерел невиробничого походження можна назвати; %

• розробку теорії земного тяжіння (другий закон Ньютона), розробку теорії плавучості тіл, що є важчими за воду (другий

о закон Архімеда), звичайно, якщо вважати правдивими історії, що розповідають про ситуації, під час яких булй відкриті ці закони;

• у дельтаплан,; гелікоптер, літак;

• підводний човен, ехолот;

• > сотові конструкції;

• мереживо в'язаного одягу;

• форма блузи типу «летюча миша»;

• конструкція самозагоетрювальних ріжучих елементів (зубів) різальних інструментів;

® обладнання, що має в основі циліндрично-поршневу систему;

• пристрої, що працюють на реактивному принципі руху матерії;

• пристрої, в основу Дії яких покладено інфрачервоні, ультра­фіолетові, та інші види електромагнітних коливань.; Зрозуміло, що прикладів реалізації; інформації від усіх видів

несистемних але припустимих джерел можна наводити майже без­кінечно. Більша частка існуючих на сьогодні матеріальних засобів задоволення, людських потреб створена за рахунок використання інноваційних ідей саме цієї групи джерел, причому як виробничо­го; так і невиробничого походження. Звичайно, що носіями інфо­рмації у даній групі джерел є самі люди, рослини (процес синтезу), тварини (наприклад, ехолокація), а також різні природні явища (блискавка, як підтвердження електрики, перепад атмосферного: тискутогцо). жЬ/ ■ >•:. т(щШщ

Використання джерел несистемної інноваційної інформації може здійснюватися за допомогою різних шляхів. Перший шлях —■ це уважне спостереження за тими явищами, що відбуваються у на­вколишньому середовищі. Завдяки такому спостереженню може з'явитись Той чи інший винахід. Хоча винахід не завжди порівнюють

ХАЙ-ТШ<І ІЧС

з інновацією, проте будь-який винахід щ це головний вид іннова­ційного процесу, Тому що винахід — це нова технологія або нова продукція, яка, з точки зору споживача, має суттєву перевагу перед аналогічним товаром конкурентів. Винахід суттєвого (іноді піонерного) змісту чи властивостей може докорінно змінити стру­ктуру галузі і започаткувати нову глобальну індустрію. Наприклад, винахід двигуна внутрішнього згорання став основою декількох глобальних індустрій (переробка нафти, автомобіле- та літакобу­дування, мережа сервісного обслуговування тощо).

Другий шлях — це процес спілкування з фахівцями як у фор­мальному, так і неформальному аспектах. Цей процес може стати основою для інноваційної діяльності, завдяки якій розробляються технології удосконалення вже існуючих товарів. У такому сенсі інновація розглядається як ідея, товар або технологія, що запрова­джені у виробництво та пред'явлені на ринку як такі, які споживач сприймає або у якості суто нових, або у якості товарів, що мають деякі унікальні властивості.

Третій шлях — це використання уже існуючих товарів як основи для нових розробок. Наприклад, звичайна едисонівська лампочка накалювання стала основою для створення різноманіт­них засобів освітлення, а на певному етапі, одним із головних елементів радіоелектронної апаратури. В подальшому радіолампа започаткувала нову технологічну галузь — мікроелектроніку. Виникає питання — що прийде на зміну мікрочипів? Проте, лам­почка накалювання була винаходом. Хоча до її появи уже існували смолоскипи, свічки, навіть гасові світильники, — вони не стали прабатьками мікрочипів. Звідси можна констатувати, що винахід­ництво та інновація дуже щільно між собою пов'язані.

Четвертий шлях ^т, це вивчення історичного досвіду ін­новаційної діяльності. Так, жорстокий винахід французької буржуазної революції гільйотина, став основою багатьох су­часних різальних обладнань для обробки деревини, бумаги, металів тощо.

П'ятий шлях у застосуванні не системних джерел інноваційної інформації — це передбачення. Цей шлях самий найскладніший, а іноді й небезпечний. Адже, майбутнє обов'язково прийде і лже­пророка обов'язково звинуватять в обмані. Або не сприймуть його ідеї і, знову ж таки, звинуватять в обмані, навіть відправлять на вогнище, як Джордано Бруно. Проте, із 108 пророцтв Жюля Берна здійснилося 98.

Самий важкий, проте і самий простий спосіб передбачення це інтуїція. Важкий він тому, що вимагає значних знань та досві­ду, простий — тому що не вимагає застосування наукових методів, розрахунків тощо. Інтуїція — це особливе почуття, проникливість, які притаманні окремій людині. Інтуїцію має далеко не кожна лю­дина. Іноді — це, взагалі особливий, винятковий «дар божий» (Нострадамус, Авіценна). Частіше, це результат великої, прихова­ної роботи розуму, значного досвіду, знань та вмінь орієнтуватися у складних обставинах.

До наукових методів передбачення відносять: дедукцію — хід думки від загального до окремого; індукцію ^ шлях роздумів від окремого об'єкту, випадку до загального; екстраполяція — перехід від того, що було, до того, що стане (один із інструментів екстра­поляції — графіки, тренди, які накладають один на другий і буду­ють картину майбутнього); аналіз — вивчення цілого по частинах шляхом розкладання його на елементи; синтез — створення за окремими елементами єдиного цілого, загальної картини; метод аналогій тощо.

Підкреслимо, що завдяки передбаченню майже повністю за­повнена періодична система елементів Д. І. Менделєєва. Зазначи­мо також, що використання або застосування несистемних джерел інноваційної інформації для пошуку інноваційних ідей не завжди простий процес. Особливо для малих фірм та підприємств. Для таких суб'єктів інноваційної діяльності значно простіше користу­ватися системними джерелами інноваційної інформації для пошуку плідних, корисних підприємницьких ідей; Розглянемо далі основні

ХАЙтТЕКПРЕС

види цих джерел. Ми їх поділяємо на три види: ексклнЬзивні, виключні та організовані:і;

Ексклюзивні та виключні джерела інноваційної інформації це об'єкти, які можна віднести до поняття «маркетингова розвід­ка». Маркетингова розвідка — це постійно здійснювана на основі спеціальних процедур діяльність щодо збору поточної інформації про науково-технічну або інноваційну діяльність будь-якого суб'єкту ринку. Подібна інформація збирається на постійній ос­нові (тому ці джерела можна класифікувати як системні), проте носить поверховий і, як правило, ненауковий характер. Методи одержання інноваційної інформації в процесі маркетингової розвід­ки різні. Залежно від процесу організації маркетингової розвідки можна виділити такі методи як:

• збір різної відкритої документальної інформації про середовище маркетингу конкурентів, постачальників, клієнтів, державних установ, політичних організацій тощо;

• відвідування фірм під виглядом клієнтів;

• застосування різних способів спостереження за внутрішнім середовищем фірм тощо.

За допомогою цих методів можна отримувати інформацію двох типів: легальну, тобто таку, яку надають самі елементи внут­рішнього середовища фірм та організацій, та конфіденціальну (або ексклюзивну), для одержання якої використовуються при­строї прихованого спостереження. Таким чином, до ексклюзив­них видів джерел інноваційної інформації ми відносимо: а) всілякі технічні пристрої, обладнання, апаратуру, устаткування за допо­могою яких можна вести постійне ^системне) спостереження за станом внутрішнього середовища фірм; б) людей (фахівців у тій чи іншій науково-технічній галузі), яких фірма втручає у мікросередо- вище іншої фірми (науково-технічне шпигунство з використанням найнятих агентів).

До виключних джерел інноваційної інформації ми відносимо людей, що є співпрацівниками фірми, яких завербувала у якості

Дата добавления: 2017-02-01