Аналіз укладання угод на ринку поточних конверсійних операцій

На практиці дилери банків укладають угоди по телефону або за допомогою трансакційної системи Reuters Dealing. Коли угода здійснюється по телефону, її основні параметри дилер записує вручну, заповнюючи так званий тікет (tiket). При укладанні угоди за допомогою Reuters Dealing тікет формується автоматично. Тікет — це папір визначеної форми, де вказуються усі параметри угоди. На кожну операцію дилер виписує окремий тікет.

Основні параметри угоди, що обговорюються дилерами:

- суми і валюти операції;

- курс здійснення угоди;

- дата валютування;

- основна траса платежу і реквізити контрагентів.

Якщо дилери уклали угоду й обумовили її основні реквізити, то потім змінити щось можна тільки за згодою обох сторін.

Трансакційна система Reuters Dealing дає змогу укладати угоди і вести переговори в режимі двостороннього зв’язку з різними банками світу. Кожний банк, який є кореспондентом дилінгової системи компанії Reuters, має один або кілька чотирилітерні коди. На даний момент більше 6000 банків, брокерських компаній із різних країн світу є учасниками дилінгової системи. [6]

Існують різні види запитів котирувань за допомогою дилінгової системи. Наприклад, банк ААА запитує котирування японської єни до долара США на 100 млн єн. Він може написати (поставити прапорець):

· USD/JPY 100 JPY;

· 100 JPY AG USD;

· 100 JPY.

Дуже часто на практиці банки проводять один з одним по кілька операцій у день, і в них виникають зустрічні платежі в однаковій валюті. Для зменшення операційного та кредитного ризику та для економії часу, банки застосовують взаєморозрахунки на основі неттингу.

Неттинг — взаємозалік зобов’язань між банком та банками-партнерами за кожною валютою, з якою проводяться операції. Взаємозалік здійснюється на кожну дату валютування, зазначену під час укладення валютообмінних угод між банками. При цьому:

а) суми, що виплачуються одним і тим самим банком в одній і тій же валюті, з однією і тією ж датою валютування, мають підсумовуватися;

б) якщо загальна сума зобов’язань одного банку в одній валюті перевищує загальну суму зобов’язань іншого банку в цій самій валюті, різниця виплачується стороною, яка має більшу суму зобов’язань;

в) якщо загальні суми зустрічних платіжних зобов’язань банків в одній і тій самій валюті на встановлену дату валютування дорівнюють один одному, взаємозалік здійснюється без руху коштів.

За конверсійними операціями переважно використовуються три види ордерів — маркет, ліміт та стоп. Слід зауважити, що на ринку деривативів ордерів набагато більше. [16]

Маркет-ордер (market) — найтиповіший ордер, де вказуються тільки такі параметри: валюта, бажана дія (купівля, продаж) і вказівка про виконання ордера за поточною ринковою ціною. Ринкові ордери здійснюються відразу ж після розміщення і повинні задовольнятися за найкращою можливою на момент виконання ціною.

Ліміт-ордери (limit) – установлюють найгіршу ціну, за якою клієнт допускає виконання операції. Така угода при можливості може бути проведена за ціною кращою, ніж зазначена в ордері, але ніколи не за гіршою.

Ліміт-ордер на купівлю вказує найвищу ціну, за якою купівля може бути здійснена, хоча ордер може бути задоволений за кращою (нижчою) ціною, якщо це можливо. Ціна, зазначена в ліміт-ордері на купівлю, має бути нижчою ринкової ціни на момент розміщення ордера.

Ліміт-ордер на продаж — указує найнижчу ціну, за якою продаж може бути здійснений, хоча ордер може бути задоволений за кращою (вищою) ціною, якщо це можливо. Ціна, зазначена в ліміт-ордері на продаж, має бути вищою ринкової ціни на момент розміщення ордера.

Ліміт-ордери не гарантують виконання, вони гарантують тільки те, що, якщо ліміт-ордер здійснюється, то ціна виконання дорівнюватиме або буде кращою, ніж зазначена в ордері.

Стоп-ордери вказують, що угода має бути проведена, як тільки ринок досягне або перевищить установлений у ньому ціновий рівень — стоп-ціну. Після розміщення такий ордер залишається неактивним до моменту досягнення ринком заявленої в ньому ціни. Як тільки ринок досягає стоп-ціни або переходить її, ордер виконується і операція здійснюється негайно за найкращою можливою ціною.

Стоп-ордер на купівлю розміщується вище поточної ринкової ціни і не виконується доти, доки ринкова ціна не виросте до рівня, зазначеного в ньому або гіршому (при швидкому русі ринку). Стоп-ордер на купівлю в момент активації стає маркет-ордером на купівлю.

Трейдер повинен автоматично визначати, який тип ордера має використовуватися в кожному конкретному випадку, зокрема знати, з якої сторони ринку ордер має бути розміщений (нижче або вище) і який тип ордера має бути застосований для одержання бажаного результату.

Стоп на купівлю, ліміт на продаж розміщуються вище поточного рівня ринку. Стоп на продаж і ліміт на купівлю розміщуються за цінами, нижчими від поточних ринкових цін.

На ринку Forex застосування ордерів ускладнюється наявністю двох типів котирувань — прямого і зворотного, що утрудняє швидке визначення «кращої» або «гіршої» ціни. Усе викладене вище стосується валют із зворотним котируванням — GBP/USD і EUR/USD. Для валют із прямим котируванням: USD/CHF, USD/JPY, USD/CAD усе правильно з точністю до навпаки. [14]

2.5 Фінансові ф’ючерси та опціони

Контракт на поставку певного активу на узгоджену дату в майбутньому називають ф’ючерсним контрактом, якщо він враховує певні вимоги:

- усі умови контракту стандартизовані (встановлені біржею);

- сторони контракту вносять грошовий депозит і підтримують необхідний розмір депозиту до дати виконання контракту, чим гарантується його виконання;

- виконання контракту здійснюється через розрахунково-клірингову палату біржі або розрахунково-кліринговий банк.

Днем виконання ф’ючерсного контракту називають день, у який сторони повинні виконати умови контракту.

Потрібно розрізняти сторони ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’язана виконати поставки базового активу, називається продавцем ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’язана перерахувати грошові кошти проти поставки активу, називається покупцем. Вважають, що покупець ф’ючерсних контрактів займає довгу позицію, а продавець — коротку.

Довга або коротка позиції можуть бути закриті за допомогою рівнозначної за обсягом і протилежної угоди з тим же базовим активом, тобто так званою офсетною угодою. Офсетна угода ліквідує попередню позицію, тобто зобов’язання відносно купівлі/продажу активу в день виконання. Але в цьому разі виникають курсові прибутки/збитки, які визначаються на основі цін відкриття і закриття позиції та її обсягу.

Контракти, які закінчуються поставками базового активу, називають ф’ючерсами з поставками. Фінансові ф’ючерси можуть не передбачати поставки фінансового активу, а тільки взаєморозрахунки сторін у день виконання контракту. У цьому разі в день виконання клірингова установа закриває всі існуючі позиції офсетними угодами за ціною, що дорівнює поточній ринковій ціні активу. Взаєморозрахунки сторін виникають у зв’язку з курсовими прибутками/збитками відносно цін відкриття позицій і поточної ринкової ціни активу в день виконання, а також обсягів позицій. Такі контракти називають розрахунковими ф’ючерсами.

Усі умови певного ф’ючерсного контракту встановлюються біржею. Покупці і продавці контрактів погоджують тільки один параметр контракту — його ціну. Узгодження ціни здійснюється відповідно до правил торгівлі, які суттєво різняться на різних біржах. Структуру ринку ф’ючерсів з погляду мотивів діяльності утворюють два типи осіб — хеджери і спекулянти. Хеджери купують і продають ф’ючерси з метою страхування позицій на ринку базового активу, бо в процесі основного бізнесу вони виробляють або використовують базовий актив. Спекулянти купують і продають ф’ючерси тільки з метою отримання прибутку за рахунок різниці цін купівлі і продажу. Вони не використовують і не виробляють базового активу.

Відомі три типи учасників біржової торгівлі. Брокери — особи, що укладають угоди за дорученнями клієнтів; дилери — особи, що укладають угоди від свого імені; брокери-дилери — особи, що укладають угоди від свого імені й за дорученням клієнтів. Під особами ми розуміємо юридичних осіб (організації), або фізичних осіб. На деяких біржах, наприклад CME,учасниками біржової торгівлі можуть бути тільки брокерські контори, які є власністю певної особи (тобто, некорпоративні учасники). На інших, наприклад на DTB (Deutsche Termin Borse), — тільки банки, що задовольняють певні вимоги щодо власного капіталу.

Реєстрацію операцій з ф’ючерсними контрактами і всі пов’язані з ними розрахунки виконує клірингова установа, яка може бути підрозділом біржі або окремою юридичною особою, що виконує клірингові послуги за договором з біржею і учасниками біржової торгівлі. Юридичні особи — члени клірингової установи можуть не бути учасниками біржової торгівлі, так само як і учасники біржової торгівлі можуть не бути членами клірингової установи.

Кліринг — це залік взаємних вимог і зобов’язань. Біржовий кліринг — це кліринг між учасниками біржової торгівлі, що ґрунтується на обліку того, хто, кому, коли і скільки повинен перерахувати активів. Основні функції біржового клірингу:

- забезпечення реєстрації операцій та їх облік;

- залік взаємних зобов’язань і платежів;

- гарантійне забезпечення біржових операцій за рахунок маржових внесків і гарантійних фондів;

- організація грошових розрахунків і забезпечення постачання біржового товару за укладеними угодами.

Для гарантування виконання операцій на ринку фінансових ф’ючерсів використовують три типи маржі: початкову, варіаційну (підтримуючу), додаткову. [5]

Мета початкової маржі — забезпечити можливість примусового закриття усіх або частини відкритих позицій фінансово неспроможного учасника біржової торгівлі на найближчій торговій сесії.

Особливістю маржових систем ліквідних ринків є те, що маржа спредових позицій може бути значно меншою, ніж маржа окремих позицій спреду, оскільки стандартні відхилення вартості спредів можуть бути значно меншими, ніж відхилення вартостей позицій.

Додаткова маржа може вводитись незадовго до дати виконання контракту з метою гарантування виконання його умов, а також у разі значного зростання нестабільності ринку.

Опціоном називається контракт, відповідно до якого одна особа надає іншій особі право купити або продати стандартну кількість певного активуза певною ціною в межах певного періоду. Актив, що поставляється згідно з опціонним контрактом, називають базовим. Предметом опціону можуть бути як матеріальні активи, так і фінансові: акції, фондові індекси, облігації, валюти, валютні ф’ючерси та ін.

Існують два різновиди прав, яких може набути покупець залежно від того, який опціон укладено: колл або пут. Опціон колл — контракт, що надає покупцеві опціону право купити стандартну кількість базового активу; продавець опціону зобов’язаний продати цей актив. Тобто тут можливі дві операції купівлі/продажу. Перша — придбання опціону колл, друга — придбання базового активу у продавця опціону згідно з його умовами. Але друга операція не є обов’язковою, а здійснюється за бажанням покупця опціону.

Опціон пут — це контракт, що надає покупцеві опціону право продати (а не купити, на відміну від опціону колл) стандартну кількість базового активу. Тобто тут також можливі дві операції купівлі/продажу. Перша — придбання опціону пут, друга — продаж базового активу продавцеві опціону. Але друга операція також не є обов’язковою, а здійснюється за бажанням покупця опціону.

Таким чином, покупець опціону може набувати права купівлі (колл) та права продажу (пут) базового активу. Ціна, яку платить покупець опціону його продавцеві за право виконання опціонного контракту, називається премією опціону.

Внутрішня вартість опціону вказує на можливість отримати прибуток при його негайному виконанні і визначається за наведеними нижче формулами.

(2.1)

Справді, якщо ціна базового активу на ринку вища за ціну виконання опціону, то виконання опціону колл (тобто придбання базового активу за ціною, нижчою від ринкової) приносить прибуток. Інакше виконання опціону колл не має сенсу, отже, його внутрішня вартість дорівнює нулю.

(2.2)

Опціони in-, at-, out-the-money. Розрізняють також опціони з виграшем, без виграшу і з програшем. У табл. 14.1 друга і третя графи визначають цю якість опціону при дотриманні умов, записаних у першому стовпці.

Часова вартість опціону = Премія опціону – Внутрішня вартість опціону. Ця характеристика вказує на перевищення справжньої ціни опціону над його внутрішньою вартістю і відображає вартість особливих переваг, пов’язаних з володінням цим активом. Часова вартість лінійно падає до нуля протягом часу до закінчення опціону.

Таблиця 2.2

Умови отримання прибутків/збитків при виконанні опціонів

	Опціон колл	Опціон пут
Ціна виконання менша за ціну базового активу при виконанні опціону	З виграшем (in-the-money) Внутрішня вартість > 0	З програшем (out-the-money) Внутрішня вартість = 0
Ціна виконання більша за ціну базового активу при виконанні опціону	З програшем (out-the-money) Внутрішня вартість = 0	З виграшем (in-the-money) Внутрішня вартість > 0
Ціна виконання дорівнює ціні базового активу при виконанні опціону	Без виграшу (at-the-money) Внутрішня вартість = 0	Без виграшу (at-the-money) Внутрішня вартість = 0

Існують біржові та позабіржові опціони. Умови біржових опціонних контрактів стандартизовані. Продавці біржових опціонів зобов’язані вносити і підтримувати необхідний рівень маржових коштів у кліринговій установі, які гарантують виконання ними умов контракту.

Особливістю маржі на ринку опціонів є те, що внески стягуються лише з однієї сторони — продавця опціону. Покупець опціону не вносить маржових внесків, оскільки його позиції не містять ризику. Вільними від необхідності вносити маржу є також ті продавці опціонів колл, які мають на своїх рахунках відповідну кількість базового активу. У цьому разі говорять про покритий опціон колл.

Опціон, як ніякий інший фінансовий інструмент, дає дуже широкі можливості для побудови різноманітних стратегій. Найпростіші стратегії полягають у комбінуванні рівновеликих позицій за базовим активом і за опціонами. Аналогічні стратегії виникають при комбінуванні ф’ючерсних позицій і опціонів. Складніші комбінації — пари опціонів колл або пут на один і той самий актив і з однією і тією ж датою закінчення. Опціони мають бути довгими або короткими, а ціни виконання можуть збігатися або бути різними.

Спреди формують за рахунок опціонів на один і той самий актив, але з різними цінами виконання або датами закінчення. Причому спред складається як з довгих, так і коротких позицій. [9]

Дата добавления: 2017-02-01