Формування теорії ринку. Маржиналістська революція

Протягом 30 останніх років XIX ст. класичну політичну економію змінила маржинальна економічна концепція, яка зрештою стала основою неокласичної економічної теорії. Значною мірою ця зміна була наслідком величезного прогресу в економіці, так і в науці. Виникнення маржиналізму було зумовлено насамперед об’єктивними причинами. Разом із прискоренням розвитку ринкових відносин, поглибленням розподілу праці і усуспільненням виробництва, що проявилося в утворенні монополій, посилювалася взаємозалежність суб'єктів економічної системи. Практична роль маржиналізму полягала в результатах, одержаних неокласичними дослідженнями під час вивчення конкретних проблем ринку: взаємозв'язку ціни і попиту на окремі товари, комбінації різних чинників виробництва в межах окремих підприємств тощо. Це відображало риси, властиві маржиналізму, тобто дослідження ринкової поведінки окремого господарюючого суб'єкта, виявлення закономірностей економічного розвитку на рівні фірми (підприємства).

Основна ідея маржиналізму - дослідження граничних економічних величин як взаємопов'язаних явищ економічної системи на рівні окремої фірми чи галузі, якщо йдеться про неокласичну економічну теорію. Завдяки маржиналізму «економіка вперше стала наукою, яка вивчає взаємозв'язок між даними цілями і даними обмеженими засобами, що мають альтернативні можливості використання».

З часом маржиналізм перетворився в метод економічних досліджень, який полягає в застосуванні й аналізі граничних величин - гранично малих і гранично великих. Неокласична теорія застосовувала маржинальний метод під час дослідження рівня підприємства і галузі, тобто мікроекономічного рівня, а кейнсіанська теорія - під час вивченні макроекономічного рівня явищ і процесів.

Переоцінку двохсотрічних цінностей класичної політичної економії, що відбулася наприкінці XIX ст., нерідко характеризують як якусь «маржинальну революцію». Однак спочатку цей факт ніким не був поміченим, а сам термін «маржинальна революція» вперше застосував один із перших маржиналістів Л.Вальрас в 1886 році. Окрім франко-швейцарця Вальраса, засновниками маржиналізму вважались австрієць К.Менгер і англієць В.Джевонс. Основні постулати маржиналізму розробляли представники кількох економічних шкіл - австрійської (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк), математичної (Л. Вальрас, В. Джевонс, В. Парето та інші), кембриджської (А. Маршалл) і американської (Б. Кларк).

Провідним принципом маржиналістських досліджень став суб'єктивно-психологічний підхід до економічних явищ. У маржинальних побудовах, як правило, основним було не узагальнення фактів господарського життя, а суб'єктивна оцінка цих фактів окремою особою. Вважалося, що, спираючись на суб'єктивні оцінки, можна пояснити загальні правила економічної поведінки, будь-які економічні явища і процеси. Зокрема представник австрійської економічної школи Ф. Візер взагалі вважав політичну економію одним із розділів прикладної психології, яка вивчає господарське життя.

У «маржиналістській революції», як правило, виділяють два етапи:

- перший етап - «ранній маржиналізм» - охоплює 70-ті рр. XIX ст., коли відбулось узагальнення маржиналістських ідей у працях К.Менгера, Л.Вальраса, В. Джевонса та послідовників;

- другий етап - формування неокласичної теорії на ґрунті іржиналізму - розпочався в 90-х рр., коли на передній план вийшли теорії англійця А.Маршалла, американця Дж.Б.Кларка та італійця В. Парето.

Методологічні принципи раннього маржиналізму справили величезний вплив на економічну теорію кінця XIX ст. Усі вони, за винятком суб'єктивно-психологічного підходу, зберігають своє значення і в неокласичній теорії XX ст. Щодо маржиналістських концепцій століття минулого ці установки реалізували насамперед економісти австрійської школи.

Дата добавления: 2017-02-01