Номенклатура комплексних сполук

Теоретична частина

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

КОМПЛЕКСНІ СПОЛУКИ

Першу раціональну номенклатуру комплексних сполук розробив Вернер. Ця теорія з незначними змінами використовується і в наш час.

Спочатку називають аніон (в називному відмінку), а потім катіон (в ровому відмінку).

Якщо в сполуку входить комплексний катіон, тоді спочатку називають ліганди – нейтральні молекули, які входять до комплексу. При цьому амоніак називають амін (його називають першим), воду – акво (називають після амоніаку); якщо лігандів декілька, тоді спочатку називають їх кількість на грецькій мові: 2 – ди, 3 – три, 4 – тетра, 5 – пента, 6 – гекса. Наступними називають ліганди-іони, які входять до комплексу (частіше – залишки кислот), додаючи закінчення «о», наприклад, ціано- (CN^-), нітро- (NО₂^-), хлоро- (С1^-), гидроксо- (ОН^-), гідридо- (Н^-), оксо- (О^2-), тіо- (S^2-), родано- або тіоціанато- (SCN^-), оксалато- (С₂О₄^2-) і т. і. Далі називають комплексоутворювач (назва елемента українською мовою). В дужках показують його ступінь окиснення. Наприклад:

[Ag(NH₃)₂]Cl – хлорид диамінсрібла (I)

[Сu (NH₃)₄]SО₄ – сульфат тетраамінміді (II)

[PtCl(NH₃)₅]Cl₃ – хлорид пентаамінхлорплатини (IV)

Якщо в сполуку входить комплексний аніон, тоді також спочатку називають ліганди – нейтральні молекули, а потім ліганди-іони з використанням в назві грецьких чисельників (якщо необхідно), як і у випадку комплексного катіона. Після цього називають комплексоутворювач, використовуючи латинську назву елемента з додаванням -ат, а перед назвою елемента в дужках вказується ступінь його окиснення. Далі називають катіон зовнішньої сфери в родовому відмінку. Наприклад:

К[Ag(CN)₂] – диціаноаргентат (I) калію

К₃[Fe(CN)₆] – гексаціаноферат (III) калію

Назву нейтральних комплексів (комплексів неелектролітів) складають із назв лігандів (в указаній вище послідовності) і звичайних назв центральних атомів на українській мові в називному відмінку. При цьому ступінь окиснення не вказується. Наприклад:

[PtCl₄(NH₃)₂] – диамінтетрахлороплатина

[Со (NО₂)₃(NH₃)₃] – триамінтринітрокобальт

Дисоціація комплексних сполук

Більшість координаційних сполук у розчинах виявляють властивості сильних електролітів внаслідок дисоціації їх на комплексні іони та іони, що складають зовнішню сферу:

[Ag(NH₃)₂]Cl [Ag(NH₃)₂]⁺ + Cl^-;

Na₂[Zn(OH)₄] 2Na⁺ + [Zn(OH)₄]^2-.

Така дисоціація комплексних сполук є первинною. Вона протікає повністю.

Однак комплексні іони здатні також частково дисоціювати на складові іони та молекули. Цей процес має назву вторинної дисоціації і проходить ступінчасто:

[Ag(NH₃)₂]⁺ Ag ⁺+ 2NH₃;

[Zn(OH)₄]^2- Zn²⁺ + 4OH^-.

Ця дисоціація звичайно протікає незначною мірою.

Дисоціація комплексного іона характеризують за допомогою константи нестійкості:

К_н =

Константа нестійкості комплексного іона характеризує міцність (стійкість) внутрішньої сфери комплексної сполуки.

Дата добавления: 2017-02-01