Контрольні питання і завдання

Технополіси

Технопарки

Технопарк – компактно розміщений науково-виробничий територіальний комплекс, функціонування якого грунтується на комерціалізації науково-технічної діяльності та прискоренні нововведень у сферу матеріального виробництва [81];

-компактно розміщений на підготовленій території комплекс дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, лабораторій, наукових центрів, дослідних заводів та виробничих підприємств з розвиненою інфраструктурою(табл14.2.).

Основна мета створення технопарків – формування максимально сприятливих умов для розвитку інноваційного процесу за рахунок поєднання необхідної для наукових досліджень матеріальної бази промислового виробництва та людського компоненту наукового потенціалу.

До складу технопарку як науково-виробничого територіального комплексу входять:

· потужні університети;

· науково-дослідні інститути, лабораторії;

· експериментальні підприємства з передовою технологією;

· лабораторні корпуси;

· виробничі приміщення багатоцільового призначення;

· інформаційно-обчислювальні центри колективного користування;

· інші елементи інфраструктури (житлово-побутові приміщення, сервісні центри, виставкові комплекси, магазини, транспорт, зв'язок, складське господарство, посередницькі фірми тощо).

Характерні риси технопарку: комплексність фірм і організацій-структурних елементів технопарку (наукові, навчальні заклади, промислові підприємства, тощо); юридична самостійність фірм, що діють у межах технопарку; компактність розташування (навколо потужного університету, на достатньо великій відстані від міста, в екологічно чистому живописному районі); обмеженість площі; наявність розвиненої інфраструктури; висока ефективність інноваційної діяльності.

Найвідоміші технопарки провідних країн світу Табл. 14.2.

Країна	Стисла характеристика технопарків
США (300 технопарків та технополісів)	· Стенфордський технопарк: виник на базі Стенфордського університету в 1946 році, на його базі в 70-80-ті роки ХХ століття сформувався технополіс «Силіконова долина», в якій зосереджено 20% світового виробництва обчислювальної техніки та комп’ютерів. · «Рісер Траенгл парк Норт Кароліна» – вирізняється диверсифікацією напрямків наукових досліджень (від фармацевтичної галузі до космічних польотів).
Великобританія	· Кембриджський технопарк, заснований у 1973 році на базі університету, до його складу входять 350 фірм, які діють у сфері високих технологій.
Франція	· «Софія-Антиполіс» – найбільший технопарк Франції, створений у 80-ті роки ХХ ст.; розміщений на площі 560 га; поєднував 26 промислових підприємств, 14 дослідницьких лабораторій, інноваційних центрів, у яких працювало близько 4 тис. чоловік; в технопарку були сконцентровані підприємства міжнародних фірм «Нестле», «Доу кемікал», «Л’ореаль», інші. · «Жерлан біо-поль», розташований біля м. Ліон, спеціалізується на біотехнології; Особливості технопарків Франції – галузева спеціалізація та відносно великі розміри території.
Японія	· «Цукуба» – розташований біля Токіо, об'єднує 47 науково-дослідних організацій, у яких працює 40% усіх учених, зосереджених у державному секторі Японії.
Китай	· «Женьшень» – дослідний центр, розташований поруч з Гонконгом.

Організація технопарків здійснюється на основі чинного законодавства,

державних і недержавних програм фінансування та розвитку.

Засновниками технопарку виступають: органи державного управління,регіональні та місцеві органи влади,потужні вищі навчальні заклади,виробничі підприємства,фінансові інститути, бізнесмени.

Джерела фінансування діяльності технопарку: державні та регіональні субсидії; кошти фірм, що входять до складу технопарку; банківські кредити;

доходи підприємств, університетів технопарку; кошти від реалізації науково-технічних розробок державним установам і приватним фірмам; плата студентів за навчання; спонсорська допомога, інші.

Управління технопарком здійснює спеціальний орган, його функції:

· визначення функціональної структури технопарку;

· прийом нових фірм до складу технопарку;

· розміщення фірм у наявних приміщеннях;

· надання фірмам земельних ділянок під забудову на території технопарку;

· створення венчурних фондів і венчурних фірм у межах технопарку;

· контроль відповідності діяльності фірм завданнням функціонування технопарку, виведення фірм за межі технопарку при їх невідповідності профілю технопарку.

Економічний механізм поєднання науки і виробництва, підсилення мотивації учасників технопарків провідних країн при створенні та впровадженні наукомістких розробок діє таким чином:

· створення державного пільгового (преференційного) режиму для технопаркових структур у перші роки їх існування.

Наприклад: кошти, що спрямовуються фірмами на розвиток технопарку, виключаються з оподаткованого прибутку; фірми, що входять до складу технопарку, звільняються від сплати податку на прибуток у перші 2-3 роки діяльності, а в наступні сплачують його за зменшеними на 50% ставками; фірми-члени технопарку звільняються від сплати земельного податку та податку на майно; нові фірми, що виникають у складі технопарку, звільняються від сплати реєстраційного податку;

· фінансування промисловими фірмами нових університетських підрозділів, сплачення стипендій, працевлаштування кращих випускників університету;

· продаж акцій промисловими фірмами ученим, у співробітництві з якими вони зацікавлені, запрошення їх на роботу як керівників лабораторій або консультантів;

· продаж провідними вченими та інженерами університету – власниками промислових підприємств акцій своїх підприємств фірмам, у співробітництві з якими вони зацікавлені;

· здача університетом в оренду фірмам обладнання різних об'єктів.

Основні переваги технопарків як організаційної форми інноваційного бізнесу:

· можливість інтеграції різних стадій інноваційного процесу;

· швидкий доступ промислових підприємств до нових розробок;

· скорочення термінів впровадження та поширення нововведень;

· спрощення способів взаємодії між науковцями, промисловцями та бізнесменами;

· умови і можливости для створення нових видів бізнесу, виробництва, відкриттів;

· одержання виробництвом доступу до лабораторій, експертів консультантів;

· можливість для студентів одержувати не тільки теоретичні, а й практичні знання;

· зосередження у технопарках висококваліфікованих кадрів всіх спеціальностей – учених, дослідників, розробників, аналітиків, інженерів, спеціалістів різного профілю, що забезпечує можливість міжгалузевих досліджень;

· концентрація у технопарках унікального устаткування, обчислювальної техніки, лабораторій, що дає змогу проводити дослідження.

Технополіс (з грецької: «техно» – майстерність, уміння; «поліс» – місто, держава):

-місто передових (високих) технологій, наукових долсліджень і проектно-конструкторських розробок;

-науковий центр регіонального характеру, який вирішує завдання по впровадженню нових технологій;

- компактне науково-промислове місто, де розробляються інноваційні технології та розвиваються наукомісткі галузі виробництва;

-цілісний науково-виробничий комплекс, створений на базі окремого міста;

-спеціально створений комплекс в одному регіоні біля центру наукових ідей (невеликому місті з розвинутою інфраструктурою), до складу якого входять фірми і заклади, які охоплюють повний інноваційний цикл;

-комплекс наукових закладів фундаментального і прикладного характеру, вищих навчальних закладів, конструкторських і впроваджувальних організацій, а також промислових підприємств, орієнтованих на освоєння інновацій.

Технополіси як центри зосередження інноваційного бізнесу сприяють підвищенню інноваційної активності, формуванню інноваційної інфраструктури в регіоні, прискоренню комерціалізації новацій, створенню нових робочих місць.

Перший технополіс був створений в 70-80-ті роки ХХ ст. у США на базі Стенфордського університету. Навколо університету зосередились дослідницькі, консультаційні, впроваджувальні та промислові фірми, більшість з яких була зв’язана з електронною промисловістю. Цей технополіс одержав назву «Силіконова долина» і сьогодні він є потужним центром науково-технічного розвитку, в якому зосереджено кілька тисяч інноваційних фірм. Всього в технополісі працює понад 200 тисяч осіб, серед яких значна кількість вчених і високопідготовлених фахівців.

Успішній досвід «Силіконової долини» сприяв розвитку цієї організаційної форми інноваційного бізнесу. У США з’явилися технополіси «Золоте промислове коло» (Гарвардський університет), Массачусетський технологічний інститут, «Силіконовий багнет» (штат Луїзіана), «Електроний болт» (штат Флорида). Створені технологічні парки, наукові парки, дослідницькі промислові парки, парки-клуби, бізнес-парки у Франції, Великій Британії, Ірландії, Данії, Німеччині, Швеції, Японії, інших провідних країнах світу.

На відміну від технопарку технополіс створюється (будується) спеціально, біля «родинних міст» в регіонах, які можуть бути використані для розвитку наукомістких виробництв. В технополісі має бути збалансований набір сучасних науково-дослідних інститутів у зручних для життя районах з культурними і рекреаційними можливостями.

Основні структурні елементи технополісу:

1. Науково-технічний парк:

· університет (відділення університету, інститути та наукові центри при університеті, підприємства університету);

· інститути та лабораторії приватних фірм;

· промислові підприємства приватних фірм.

2. Міське господарство:

· об’єкти державного майна;

· житловий сектор;

· об’єкти соціальної сфери (школи, дитячі заклади, спортивні споруди, об’єкти культури, магазини, сади, парки).

3. Інфраструктура:

· економічна (банки, маркетингові центри, посередницькі фірми, консультаційні центри);

· науково-технічна (інжинірингові фірми, центри науково-технічних послуг, інформаційно-обчислювальні центри);

· виробничо-господарська (енерго- та водопостачання, транспорт, зв'язок, складське господарство, центри прокату устаткування).

У провідних країнах світу, де відбувається масовий перехід до наукомістких технологій, здійснюється серйозна державна підтримка організації та розвитку технополісів. Вона реалізується через розробку урядових програм створення мережі технополісів у США, Японії, Німеччині, Бельгії, Великій Британії, Франції, Голандії, Тайвані, Сингапурі, Таіланді. Важливими напрямами цих урядових програм є: визначення регіонів, де можуть бути розташовані технополіси; розробка законодавчої основи, що сприяє створенню умов для розвитку технополісів; всебічне державне сприяння через упровадження пільгової податкової системи; створення необхідної інфраструктури; фінансова допомога комерційним підприємствам, що сприяють розвитку інноваційних технологій.

1. Сутність, зміст інноваційної стратегії та її зв’язок з іншими функціональними стратегіями компанії.

2. Розкрийте особливості інноваційної стратегії організації.

3. Зміст та особливості традиційної, імітаційної, оборонної, наступальної, опортуністичної інноваційних стратегій.

4. Зробіть порівняльну характеристику віолентної, патієнтної, комутантної, експлерентної інноваційних стратегій організацій.

5. Зміст процесу розробки і реалізації інноваційної стратегії підприємства.

6. Які фактори необхідно враховувати при виборі і оцінці інноваційної стратегії?

7. В чому полягають переваги і ризики організації, що застосовують інноваційні стратегії?

8. Розкрийте порядок розробки і реалізації інноваційного проекту.

9. Розкрийте зміст показників економічної активності інноваційної стратегії.

10. Організаційні форми і механізми інноваційного бізнесу.

11. Запропонуйте можливі варіанти інноваційної стратегії підприємства (підприємство – на ваш вибір).

12. Розробіть перелік заходів на реалізацію інноваційної стратегії (підприємство і тип інноваційної стратегії – на ваш вибір).

Дата добавления: 2017-02-01