Діагностика обдарованих дітей.

Підлітками.

Особливості роботи соціального педагога з обдарованими

Соціальний педагог сприймає учня як цілісного індивіда, сприяє його участі у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей і талантів учня. Одне із завдань соціально-педагогічної діяльності, передбачених наказом МОН України "Про особливості діяльності соціальних педагогів загальноосвітніх навчальних закладів", є робота з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями, їх соціально-педагогічний супровід та оптимізації навчально-виховного процесу.

Уміння соціального педагога відкрити і підтримати талант дитини значно допоможе їй успішно соціалізуватися і не стати жертвою життєдіяльності. Адже високу обдарованість і геніальність особистості, яка припадає на "одну" людину із тисячі народжених, можна віднести до латентних жертв. У залежності від сприятливих умов соціалізації, особливо на ранньому етапі, ці задатки розвиваються приблизно у одного із мільйона народжених, а дійсними геніями стає лише один із десяти мільйонів.

У працях Василькової Ю.В., Звєрєвої І.Д., Коваль Л.Г., Лукашевича М.П, Мудрик A.B., Хлєбік С.Р., Тетерського С.В. та ін. розкриваються психофізіологічні особливості обдарованості, соціально-педагогічний захист і соціальна робота з такими дітьми. Стереотипність навчання дітей за радянської школи ще й досі негативно впливає на визначення можливостей дітей до пізнавальної діяльності. Проблема диференційованого навчання за видами диференціації сприймається неоднозначно. Нові типи навчально-виховних закладів для обдарованих дітей не завжди заповнюються такими школярами, оскільки існує проблема визначення обдарованості. Неоднозначність тлумачення самого поняття "обдаровані діти" і поняття "диференціація учнів за їх навчальними можливостями" нерідко приводить до переоцінки або недооцінки можливостей дитини. [4]

Саме тому при роботі із обдарованими підлітками недостатньо високої предметної підготовки, підготовка повинна містити в собі [5]: уявлення про те, що таке обдарованість і особливості розвитку обдарованої дитини; розуміння того, що таке розвиваюча освіта, у чому її відмінність від традиційних форм навчання і виховання обдарованого підлітка; знання психологічних і фізіологічних закономірностей особистісного і підліткового віку; виявляти здібності та проводити колекційне виховання; уміти здійснювати постійний зв'язок між викладачами; уміти здійснювати правовий захист, створювати умови для реалізації їх інтересів і здібностей; уміти організовувати творчу діяльність у позакласній та позашкільній роботі.

Виділяють також основні функції соціального педагога, що працює з обдарованими дітьми [5]:

1. виявлення, навчання й розвиток обдарованих дітей;

2. психолого-педагогічний супровід і підтримка авторських й інноваційних навчальних програм освітніх технологій, що застосовуються в роботі з обдарованими дітьми;участь у проектуванні й реалізації освітнього середовища, яке сприяє розкриттю творчих здібностей учнів;

3. вивчення вікових та індивідуальних особливостей обдарованої дитини;

4. робота з сім'єю, з проблеми навчання й розвитку обдарованої дитини;

5. використання позашкільного освітнього середовища для навчання й розвитку обдарованих дітей;

6. проведення діагностики (розкриття причин появи тих або інших соціальних або психологічних "перепон" розвитку обдарованої особистості);

7. прогнозування (передбачення можливих наслідків розвитку);

8. розробка педагогічних рекомендацій, які сприяють оптимальному навчанню й розвитку обдарованої дитини.

Аналізуючи роботу соціального педагога з обдарованими дітьми, доречно звернути увагу на соціально-психологічний підхід до соціального захисту обдарованих дітей, та соціально-інтегративний підхід до підтримки обдарованих дітей, а також на особливості соціально-педагогічної діяльності в навчальних закладах для обдарованих дітей.

Соціальний захист обдарованої дитини базується на врахуванні провідних підходів [---]: охоронно-захисного, соціально-педагогічного, соціально-психологічного, соціально-інтегративного.

За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я обдаровані діти входять до "групи ризику", як і розумово відсталі, діти алкоголіків, малолітні правопорушники. Вони потребують особливого виховання, спеціальних навчальних програм, спеціальних класів, шкіл, підготовлених вчителів. У роботі з обдарованими дітьми виникає певна складність. Серед них бувають "зазнайки", "фанатики", "ліниві", "психопати", "невротики", "диваки", скромні. Батькам і соціальному педагогу слід знати, як їх треба виховувати.

Соціальний педагог повинен[4]:

1. знайти шляхи взаєморозуміння з обдарованою дитиною, виначити її особливості, взаємовідносини в сім'ї, конфлікти в сім'ї;

2. налагодити зв'язок із батьками;

3. бути терплячим, ненав'язливим, довірливим.

Соціально-психологічний підхід до соціального захисту обдарованих дітей. Його сутність полягає в тому, що обдарованість дитини можуть встановити професійно підготовлені спеціалісти, які орієнтуються на такі параметри: інтелектуальні здібності, специфічні здібності до навчання, здібності щодо образотворчого мистецтва і музики, психомоторні здібності.

Соціально-інтегративний підхід до підтримки обдарованих дітей передбачає розгляд досвіду щодо створення різних типів навчальних закладів для обдарованих підлітків. Ця проблема постає гостро. Так, певна кількість дослідників вважає, що поняття обдарованості не повинно існувати. Популярну точку зору займають прихильники елітної концепції навчання і виховання, які пропонують навчати таких дітей в окремих школах.

Соціально-педагогічний захист обдарованих дітей - це перш за все пом'якшення для них негативних наслідків процесів, які відбуваються в суспільстві, створення умов для реалізації інтересів і життєво необхідних потреб, спираючись на принципи: орієнтація на загальнолюдські цінності, гуманізм, стимулювання обдарованих дітей на розвиток їх особистісних сил [-].

Соціально-педагогічний супровід і підтримка обдарованих підлітків в навчальних закладах обов’язково має включати роботу щодо оптимізації взаємодії дитини з найближчим оточенням.

У межах соціально-педагогічного супроводу обдарованих дітей

Е. Циганкова виокремлює такі напрямки роботи [7]:

· просвітницька, консультативна робота з прийняття дорослими обдарованості дитини, особливостей її поведінки, світорозуміння, інтересів і схильностей;

· консультативна, методична робота, спрямована на створення для даної дитини навчальної атмосфери, яка б задовольняла її інтереси;

· консультативна, методична робота з дорослими, спрямована на організацію соціального життя обдарованого підлітка, розширення і поглиблення її соціального досвіду, уявлень про світ, що лежить за межами її власних пізнавальних або інших інтересів;

· тренінгова робота щодо включення дитини в класний колектив;

· формування в однокласників адекватного уявлення про особливості обдарованої дитини і її позитивного прийняття;

· проведення диференціальної діагностики, спрямованої на виявлення обдарованих підлітків у групі дезадаптованих дітей і надання їм спеціальної допомоги;

· соціальне научіння, спрямоване на розширення наявних у розпорядженні дитини поведінкових реакцій, корекцію засвоєних форм поведінки, усвідомлення дитиною своєї позиції у спілкуванні;

· консультативна робота з дитиною, спрямована на усвідомлення нею своєї обдарованості, побудови своєї системи відносин зі світом і самою собою крізь призму своїх особливостей і можливостей;

· відновлення або формування навичок продуктивної навчальної діяльності, режимних моментів життя;

· психолого-педагогічна освіта педагогів та батьків з метою розширення їхніх уявлень про природу і вияви обдарованості, особливості навчання і виховання обдарованих п ідлітківтощо;

· створення в освітніх установах соціально-педагогічних умов, необхідних для виявлення і розвитку обдарованості дітей;

· розробка й аналіз індивідуальних програм навчання обдарованих школярів;

· формування настанов, що обдарованість – це унікальний цілісний стан особистості дитини, велика індивідуальна і соціальна цінність, яка має потребу у виявленні й підтримці, але не повинна використовуватися як спосіб забезпечення престижу.

Таким чином, необхідність здійснення соціально-педагогічного супроводу підлітків в навчальних закладах продиктована реаліями сучасного життя та змінами, які відбуваються в системі сучасної освіти. Цілісність соціально-педагогічного супроводу обдарованих підлітків в навчальному процесі забезпечується загальними ідеями системно-цілісного, особистісно-діяльнісного, культурологічного, компетентнісно методологічних підходів; сучасними теоріями соціально-педагогічної діяльності, концептуальними підходами до організації дошкільної, загальної, професійної освіти, чинними державними вимогами до компетентності дітей і молоді.

Послідовність соціально-педагогічного супроводу забезпечує формування спроможності обдарованих підлітків адаптуватися до нового соціального середовища навчального закладу, адекватно орієнтуватися у доступному соціальному оточенні, зростати соціально-активною творчою особистістю, соціально компетентною, спроможною обирати відповідно до ситуації стиль спілкування та спільної діяльності [8].

Запровадження в педагогічний процес навчального закладу соціально-педагогічного супроводу обдарованих дітей здатне забезпечити гармонізацію інтелектуального та емоційного чинників педагогічного процесу.

Одним із пріоритетних напрямків розбудови національної школи є спрямування педагогічного процесу на оптимальний розвиток і реалізацію духовного, інтелектуального, фізичного потенціалу учнів через диференціацію освіти; формування інтелектуальної еліти нації із талановитої учнівської молоді.
Виконання практичних завдань гармонійного розвитку здібних і обдарованих учнів передбачає налагодження роботи за такими напрямками: виявлення цих учнів ще на початкових етапах перебування в освітньому середовищі; створення умов їх навчання і виховання, які сприяють самореалізації особистості; вивчення результативності учнівської, педагогічної і управлінської діяльності шкіл і дошкільних закладів.

Упровадження системи вивчення індивідуальних запитів, здібностей, інтересів учнів та пошуку інтелектуально здібних і обдарованих дітей передбачає їх виявлення шляхом педагогічних спостережень, психолого - діагностичних досліджень та організацію отриманої інформації у своєрідний банк даних, який містить відомості про учнів та їх педагогів.

У разі виникнення сумнівів стосовно обдарованості тієї чи іншої дитини вчителі-практики, порадившись із психологом можуть скористатися розробленими варіантами проведення діагностики. Найпоширенішим із них текстологічний підхід – оцінка інтелектуального розвитку (конвергентне мислення – тести Д. Векслера, Дж. Равена) та креативності (дивергентне мислення – тести П. Торенса, Дж. Гілфорда), а також методики виявлення домінантної мотивації.

Звичайно, тестування з метою виявлення обдарованості часто підлягає критиці як ненадійне, бо не може виявити приховану, потенційну обдарованість. Однак шляхом тривалих спостережень, враховуючи, крім уже зазначених компонентів, ще й індивідуальні особливості (g – фактор – рівень розумової енергії), не одноразові процедури групового тестування, можна визначити коло претендентів для спеціальних занять у невеличких групах за програмою для обдарованих. Ця модель діагностування виявляється більш прийнятою для закладів нового типу.

Для проведення найбільш повної діагностики обдарованості дітей необхідно: проаналізувати літературу і виявити теоретичні проблеми обдарованості; дібрати і експериментально перевірити методи діагностики і формування інтелектуальних, творчих і особистісних особливостей дитини; вивчити і упровадити програму розвитку творчого та інтелектуального потенціалу особистості обдарованої дитини; дослідити і проаналізувати динаміку розвитку інтелектуальних, творчих і особистісних рис обдарованих дітей в експериментальних і звичайних умовах розвитку; системно описати проблему дослідження для вчителів і батьків.

Для педагогів - практиків К Хеллером розроблена “модель послідовної стратегії прийняття рішень” щодо багатофакторних типологічних моделей обдарованості. Пошук талантів ведеться поетапно з послідовним прийняттям рішень на кожному відрізку.

Відомою також у педагогіці є методика “Карта обдарованості” (див. Додаток Б), а також “модель діагностики розвитку” (Ю. Д. Бабаєва та А. Г. Асмолов), за якою дитину перевіряють не стільки на наявність знання і вміння оперувати ними, а скільки на здатність до їх розвитку. Цей варіант діагностики з успіхом застосовується як в масових школах, так і в закладах нового типу (гімназії, ліцеї). Діагностика передбачає: попереднє психо - діагностичне обстеження; встановлення причини виникнення психологічних перепон до розвитку; типологічну діагностику (вивчення типу розвитку, з’ясування механізмів створення перепон); прогнозування можливих наслідків розвитку; розробку педагогічних рекомендацій з оптимального навчання та розвитку конкретної дитини [11, с 9 - 11].

Для виявлення обдарованості у дитини можна скористатися тестом на визначення ступеня сформованості творчих здібностей і комплексною діагностикою, популярною серед учених та практиків усього світу. Вона стимулює процес самопізнання, самовиховання та самореалізації, дає змогу виявити індивідуально-психологічні передумови, від яких залежить прискорення, чи уповільнення розвитку творчої обдарованості. Діагностування починають із темпераменту, потім рис характеру (інтересів, нахилів, здібностей). Процес виявлення обдарованості здійснюється поетапно: спостереження; виявлення психологічного стану дитини; визначення коефіцієнта розумового розвитку IQ; визначення інтелектуального розвитку шляхом дослідження вербальних здібностей учня; визначення продуктів творчості школяра; всебічний аналіз конкретних випадків [11, с 9 - 11].

Деякі автори (К. Клюне, К. Хеллер) вважають, що досвідчений та кваліфікований педагог здатний самостійно та адекватно оцінити дитячу обдарованість і без складних психологічних вимірювань, особливо, якщо дитина яскраво це виявляє: переважає однолітків за рівнем свого інтелекту та креативності, високою мотивацією навчання. Проте вміти ідефікувати основні параметри й ознаки обдарованості, як свідчить педагогічний експеримент, ще не означає врахувати це в роботі з розвитку обдарованості. Ще й до тогож яскравих талантів мало, а обдарованих, із продуктивним мисленням на сьогодні дітей – багато. Тому, використовуючи методи діагностики, учитель може виявляти все нові та нові потенційні таланти. При цьому найбільш надійним та безпомилковим є тест на пізнавальну потребу, яка характеризується почуттям задоволення від розумової праці. У інтелектуально обдарованих дітей пізнавальна потреба спрямована на досягнення результату, а у творчо обдарованих - на сам процес пізнання.

Зараз існують конкретні програми відбору обдарованих дітей у різних галузях знання та творчості.

Для виявлення обдарованих дітей найбільш широко застосовуються стандартизовані методи виміру інтелекту, серед яких перевага віддається тим, що дозволяють визначати рівень когнітивного й мовного розвитку дитини (шкала інтелекту Стенфорд-Біне; векслерівська шкала інтелекту для дошкільників і молодших школярів; тест Слоссона для виміру інтелекту дітей і дорослих; рисунковий текст на інтелект й ін.).

Розроблені також стандартизовані тести досягнень для школярів, призначені для виявлення дітей, які мають виняткові здібності в основних навчальних дисциплінах: читанні, математиці та природознавстві (стенфордський тест досягнень для початкової школи; тести загальної підготовленості (Мосс).

Стандартні тести на перцептивно-руховий розвиток виявляють дітей дошкільного віку з винятково добре розвиненими руховими здібностями (тест на основні рухові навички; тест на рухово-зорову координацію; тест Пурдьє й ін.).

Існують стандартні тести, що дають оцінку соціальної компетентності та зрілості дітей дошкільного віку, визначають рівень їхнього особистісного розвитку й навички спілкування з іншими людьми (вайлендська шкала соціальної зрілості; каліфорнійська шкала соціальної компетентності дошкільників й ін.).

Оцінка творчих здібностей дітей проводиться на основі методик Торренса. Причому в якості однієї з провідних характеристик творчості розглядається швидкість (легкість), гнучкість, оригінальність і точність мислення, а також уява (тести Торренса на художне творче мислення, на вербальне творче мислення; творчі здібності в діяльності й у русі).

Діагностична програма комплексного масового обстеження у повному її обсязі повинна включати [9]:

· опитування з використанням психологічного інструментарію;

· спостереження, що здійснюються психологом та вчителями;

· бесіди з класними керівниками, вчителями;

· матеріали, отримані за допомогою анкетування батьків;

· аналіз результативності письмових робіт учнів, участі в олімпіадах,

· змаганнях, конкурсах, захисту робіт МАН та у виховних заходах;

· психодіагностика у процесі тренінгу.

Тренінг - як додаткова форма освіти дає змогу створити адекватні умови для виявлення обдарованих дітей. До таких умов слід віднести[11]:

· пошук кандидатів на масиві всіх учнів класу;

· цілеспрямоване спостереження за дитиною у процесі її роботи за програмою, яка вимагає напруженої розумової діяльності;

· поетапний підхід до ідентифікації;

· реальна можливість для кожної дитини спробувати власні сили у межах ускладненої програми та можливість виходу з неї без будь-яких ускладнень.

Наступний важливий крок - аналіз результатів проведеної роботи. Відповідно якого формується Банк даних здібних й обдарованих учнів. На кожного з цих учнів класним керівником заповнюється анкета обдарованої дитини. В ній вказуються особистісні дані, характеристика типу обдарованості, інтереси, залучення учня до позакласної роботи, нагороди.

Поряд з цим здійснюється психолого-педагогічне діагностування сімей обдарованого підлітка з метою вивчення сімейного оточення дитини, стосунків між батьками та дітьми, атмосфери сім’ї з метою визначення засобів, форм та методів психолого-педагогічного впливу на батьків.

Однак виявлення обдарованої дитини – це тільки початок шляху. Найважливіший – інший: психологічно й педагогічно грамотно організувати роботу з ними, розвиваючи їхні здібності і нахили.

Категорія здібних та обдарованих учнів повинна постійно знаходитись в центрі поля зору педагога та психолога. Подальше спрямоване спостереження за обдарованим підлітком здійснюється за допомогою картки спостереження за інтелектуальним розвитком учня, зорієнтованої на виявлення та діагностику обдарованості. В основу картки, покладені «Шкали для рейтингу поведінкових характеристик обдарованих дітей»: пізнавальні, мотиваційні, лідерські та творчі характеристики учня. Вона допомагає чітко орієнтуватися в основних ознаках обдарованості й утримувати цей аспект педагогічної діяльності в полі уваги, а також використовується під час вивчення динаміки інтелектуального розвитку учнів на тренінгових заняттях.

На основі психологічного аналізу вчителям розробляються рекомендації для роботи з творчими, здібними учнями.

З метою психолого-педагогічної підтримки здібних та обдарованих підлітків великий об’єм уваги психологічною службою спрямований на підтримку та розвиток виявлених здібностей, а це: консультації, розвиваючі ігри, кінолекторії.

При вивченні рівня пізнавальної активності учнів, дослідженні рівня розвитку загального інтелекту, невербальних здібностей можна використовувати наступні методики:

1. Анкета вивчення мотивів навчальної діяльності

Цю анкету розроблено Б. К. Пашнєвим. Анкета дозволяє виявити ставлення учня до восьми основних мотивів навчальної діяльності методом парного відбору. Анкета складається з 28 пунктів, кожний з яких містить пару тверджень, що відображають два з восьми мотивів навчальної діяльності. Анкету сконструйовано таким чином, що дозволяє зіставити між собою вісім основних мотивів навчальної діяльності та виявити ті з них, яким найбільше та найменше віддається перевага.

2. Опитувальник вивчення рівня пізнавальної активності учнів.

Цей опитувальник розроблено Б. К. Пашнєвим. Опитувальник дозволяє визначити рівень пізнавальної активності учня і порівняти його з нормативними показниками для різних вікових груп. Пізнавальна та розумова активність лежать в основі будь-якої навчальної діяльності школяра на всіх вікових етапах його розвитку. Пізнавальна активність — це міра розумового зусилля, що спрямована на задоволення пізнавального інтересу, й містить у собі: швидкість психічних процесів;легкість пробудження активності;напруженість;потребу в розумових зусиллях і враженнях;наполегливість у засвоєнні нового матеріалу і низку інших показників.

Опитувальник складається з 52 питань, з яких 42 спрямовані на вивчення пізнавальної активності, а 10 — на дослідження щирості або соціальної бажаності відповідей. Існують показники норми для учнів віком від 9 до 17 років, окремо для хлопчиків і дівчаток.

Отже, з’ясувавши усі можливі особливості обдарованої дитини, її індивідуальність та особливість, можна зрозуміти творчий потенціал такої дитини і напрям у якому слід її розвивати. Тобто завдяки діагностичним методам можна сформувати методи, які будиться використовувати при навчанні обдарованої дитини. Дізнатись, яка дитина є обдарованою, в яку сферу спрямована її обдарованість, глибину обдарованості. Отже, діагностична діяльність є фундаментом для формування роботи із обдарованими дітьми.

Дата добавления: 2017-02-01