Способи прискорення і сповільнення спрацювання і відпускання електромагнітів постійного струму.

У більшості випадків основну частину часу спрацювання електромагнітів складає час збудження. Тому для зміни часу спрацювання здійснюють вплив в першу чергу на t_зб. Для зменшення часу спрацювання використовують різні схеми форсування, зокрема наведену на рис.5.3. У такій схемі деколи замість R_дод, використовують ємність С.

Рис. 5.3. Схеми форсування електромагніта.

Збільшення активного опору кола приводить до зменшення електомагнітної сталої часу, а відповідно і до зменшення часу зрушення. Проте, при цьому зменшується значення Іу і знаменник логарифму виразу (5.3) прямує до нуля, а сам логарифм зростає. Зростання значення логарифму є більш суттєвим ніж зниження сталої часу, а отже час збудження при цьому зростає. Таким чином чим меншим буде активний опір кола тим швидше буде спрацьовувати електромагніт. Після замикання К2 малий опір обмотки сприяє швидкому наростанню струму до значення струму спрацювання. Після початку руху якоря контакт К1 розмикається і в коло вводиться додатковий опір. Завдяки цьому обмежується потужність, яка виділяється в обмотці. При використанні конденсатора С, в початковий момент часу незаряджений конденсатор зменшує падіння напруги на додатковому опорі, забезпечуючи тим самим форсування електромагніта. Ємність конденсатора в мкФ рекомендовано вибирати рівною:

.

При зміні напруги живлення відбувається зміна Іу, а отже змінюється значення логарифмічної складової виразу (5.3). Зі зростанням напруги живлення час збудження зменшується, але при цьому можливе пошкодження обмотки електромагніта. Для уникнення пошкодження електромагніта рекомендується при підвищенні напруги живлення включати в коло додатковий опір, який забезпечить незмінність Іу. При цьому зменшення часу збудження електромагніта забезпечується за рахунок зменшення сталої часу.

Для створення електромагнітів сповільненої дії переважно використовують спеціальну короткозамкнену обмотку w (або суцільну гільзу), як це показано на рис. 5.4. Така обмотка сповільнює швидкість зменшення магнітного потоку в системі.

Рис. 5.4. Електромагніт сповільненої дії.

Якщо вважати, що к.з. обмотка зчеплена з тим самим потоком, що і збудження (відсутнє розсіяння), то потік наростає за експонентою із сумарною постійною часу Т₁+Т₂

(5.17)

де

При відпущеному якорі сумарна стала часу є невеликою, оскільки магнітна провідність є малою.

При вимиканні обмотки w₁ магнітний потік не може миттєво змінитися тому що в к.з. обмотці протікає струм , де . Падіння магнітного потоку визначається процесом затухання цього струму. Сповільнення падіння потоку і створює витримку часу при відпусканні якоря електромагніта. Витримка часу при відпа­данні якоря в таких електромагнітах може складати навіть декілька секунд (до 10 с).

Дата добавления: 2017-02-01