Робота над вступом

Структура ораторського твору

План, який Ви склали перед остаточним згрупуванням матеріалу та написанням тексту, повинен відобразити майбутню логіку побудови вашого виступу. Нагадаймо також, що з античних часів виділяють три структурних моменти твору: вступ, основну частину та висновки (за можливістю — детальніша побудова: вступ = зацікавлення основна частина = опис оповідь міркування, висновки = переконання). Основну увагу треба приділяти найбільшій за обсягом основній частині, власне викладу, що містить докази на користь Вашої позиції. Якщо вступ занадто великий, то промова нагадуватиме немовля, в якого велика голова й мале тільце. При розтягнутих висновках виступ буде подібний до жирафи з малесенькою головою, але занадто довгими ногами. Якщо розтягнути викладання висновків, аудиторія може образитися чи занудьгувати: адже переважна більшість людей уже все й так зрозуміли, тому "розжовувати" очевидне не слід: достатньо допомогти думці слухачів оформитися у слово — це й стане моментом переконання.

Оратор, виходячи до аудиторії, насамперед, звертається до неї. Тут на допомогу йому приходять так звані етикетні формули: пані та панове, брати та сестри і т. п.

Колись посібники з риторики обов'язково містили цілий набір подібних етикетних формул, а також кліше ділових паперів, шаблони листів на різні випадки життя тощо. Сьогодні це відійшло у минуле; питання про ділові папери включено до культури мови і т. ін. Проте слід пам'ятати, що традиційні для європейського суспільства етикетні формули все ще вживаються у відповідних сферах. Зразки таких формул можна знайти у численних книжках з етикету (наприклад, Моцюк П. Звичаї, приписи доброї поведінки: Поради молодим і старшим. — Львів, 1994).

Пам'ятайте, що момент початку промови є найвідповідальнішим: який тон Ви задасте, так і прозвучить весь Ваш виступ.

Можна, наприклад, розпочати виступ прикладом з власного досвіду: "Трапилось зі мною таке...". Це одразу ж зацікавлює, вселяє віру в щирість оратора, в його здатність мудро зважувати життєвий досвід тощо.

Вступ може розпочинатися з цитування чужої мудрості, крилатого вислову, з відомого афоризму. Наприклад, 'Недаремно кажуть, що краще з розумним загубити, ніж з нерозумним знайти. От і...". Інколи така цитата може передувати тексту у вигляді епіграфа (найчастіше в письмовій промові).

Цікаво й ефектно розпочати з того, що хвилює на даний момент суспільство — скажімо, трагічні події на зразок стихійного лиха, або ж, навпаки, радісна звістка щодо важливих прогресивних перетворень: "Сьогодні, коли ми всі охоплені почуттям..." Це відразу встановлює контакт з аудиторією, справляє враження, що оратор живе такими самими думками та почуттями, що й усі присутні, отже, говоритиме щось цікаве і важливе. Варто процитувати газетний матеріал, приклад з книги, що в усіх на вустах, або з передач радіо чи телебачення, з кінофільму. Так виступ непомітно зіллється з настроєм аудиторії.

Можна також розпочати виступ з цитування якихось цифрових даних, документів. Наприклад, "Відомо, що в сьогоднішній Україні живе близько 50 мільйонів людей...".

Можна, нарешті, розпочати просто з якогось влучного і пристойного жарту, що одразу ж викличе людські симпатії. Жартівник є завжди нібито "своїм"; психологи кажуть, що той, хто жартує, зазвичай відчуває душевний стан, цінності та тривоги аудиторії, її "культурний код". Жарт знімає відчуження між людиною за кафедрою й тими, хто перед нею. Крім того, він фокусує увагу. Важливо тільки пам'ятати, що не варто перетворюватися на скомороха. Дотепність Ваша має бути інтелігентною, що стане виразом поваги до аудиторії. Особливо обережно такі речі використовуйте в церковному красномовстві.

Вступ-зацікавлення є лише підходом до теми, і необхідно відразу, викликавши інтерес аудиторії, сконецентру-вавши п увагу на проблемі, спрямувати їх в потрібне вам русло, перейти до основної частини.

Дата добавления: 2017-02-01