Особливості використання іменників

Літературної мови, варіанти норм

Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української

Правопис прислівників

Кількість прислівників поповнюється переважно за рахунок прийменниково-іменникових сполучень. Деякі з цих сполучень перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

1. прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

2. складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

Окремо пишуться:

1. прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з них такі:

без: без кінця, без черги, без упину, без жалю;

на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;

до: до побачення, до речі, до краю, до діла;

з: з радості, з жалю, з горя, з розгону;

в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;

2. прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

3. прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їх-ньому, по-нашому;

4. прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;

5. прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, більш-менш, часто-густо, любо-дорого;

6. прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч.

7. Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.

При складанні документів труднощі виникають не лише щодо добору потрібних слів, а й щодо добору відповідної граматичної форми. Найчастіше виникає сумнів щодо використання роду іменників, коли йдеться про назви осіб за професією. Наприклад: професор - професорка, лікар - лікарка, фізик – фізичка, працівник – працівниця, викладач – викладачка.

Офіційні назви посад, професій – іменники чоловічого роду, і саме їх треба вживати в ділових паперах. Залежні слова від найменування професій узгоджуються у формі чоловічого роду: старший викладач Марія Іванівна, науковий співробітник Ольга Семенівна, головний прокурор Лілія Сергіївна Шепітько.

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця, та ін. Примітки:

Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).Рахівниця – приклад для лічби (не фах).

Коли ж після словосполучень на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду: Старший викладач Г.І.Гаєвська відповідала на наші запитання. Головний лікар М.С.Ткаченко наголосила на цих рядках наказу.

В офіційних документах рекомендується не називати осіб за місцем проживання та професією: селяни, городяни, заводчани, дистанційники, поштарі, а треба: мешканці села, працівники пошти.

Досить часто в ділових паперах замість множини зустрічається однина: Колгосп «Зоря» зібрав великий урожай цукрового буряку, соняшника й картоплі – коли треба позначити велику кількість чогось. Іноді в ділових документах іменники, що позначають речовину (вода, олія, сіль, нафта, вино), набирають форм множини: На цьому підприємстві можна придбати сухі вина, мінеральні води, технічні мастила – коли треба позначити широту асортименту, багатство різновидів.

Сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад: друкарство, а не виготовлення друкарської продукції.

Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи: статус - знавцю, колего, посаду - директоре, звання - професоре, капітане, професію -лаборанте, ім’я - Ігоре, (Ігорю), Наталю, Миколо, ім’я по батькові – Анатолійовичу, Іллівно, Анатоліївно, прізвище – Сороко.

Увага! Прізвища у звертаннях іноді можуть мати також форму Н. відмінка.

Іноді двозначність можна у випадку збігу Р. та Д. Відмінків:

Своєчасне фінансування адміністрації. Для уточнення слід доповнити вираз: Своєчасне фінансування з боку адміністрації або Своєчасне фінансування адміністрації іноземними інвесторами.

Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад: неу 2001 р. (році).. а 2001 р. (року)...

Нульового закінчення для іменників чоловічого роду ІІ відміни у 3. відмінку однини: підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ

Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа, наприклад

придбали нову шкіряну мебель, а правильно - придбали нові шкіряні меблі.

Пам’ятайте, що:

Ø кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продуктивність підприємства збільшилась у два половиною рази. Якщо добовий числівник виражений десятковим дробом, то маємо форму разу. Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих рази;

Ø в О. в. множини іменників ІІ відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення –ами (-еми), -има, наприклад: із п’ятьма колесами

Ø одиниці виміру мають паралельну форму в Р. відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бігів, гаусів, джоулів, ергів, байтів. Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибували мінеральні добрива, машинні масла, грузинські вина.

Ø Однина за способом узагальнення, коли вказує на не розчленованість, цілісність однорідних іменників: Перевезено ввесь урожай соняшнику. Та коли невизначену кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: Завчасно було придбано комплекти спортивних костюмів;

Ø Не можна відмінювати неживі предмети як живі істоти.

Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад: надати допомогу

Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в 3. відмінку, а не в Д., наприклад: повідомити студента.

Уживання низки дієслів пов’язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в З. Відмінку, наприклад: завдати шкоди.

Та це правило не варто застосовувати до іменників ІІ відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення –у, -ю, оскільки воно (закінчення) збігається з Д. Відмінком, наприклад: запобігти вибухові було неможливо

Дата добавления: 2014-01-04