Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Режиссура выступления

1) Техника речи: фонационное дыхание, голос, дикция, интонация.

2) Фонетическая культура.

3) Невербальные средства общения: мимика, жесты, поза. Стили ораторских выступлений.

4) Психофизическая подготовка оратора. Ораторский страх. Способы борьбы со стрессом и его последствиями в речи. Понятие публичного одиночества. Система Станиславского и система Брехта в создании образа.

5) Этический образ оратора и работа над имиджем: эмоциональный настрой, отдых, питание, одежда.

6) Другие рекомендации по режиссуре выступления и создания атмосферы в аудитории.

 

Рекомендуемая скорость произношения речи 100 – 200 слов в минуту. При этом техника речи включает в себя комплекс навыков: речевого дыхания, голосоведения, дикции, интонации. Умелое использование этих навыков позволяет не испытывать давления на речевой аппарат, помогает избежать утомления, добиться максимального контакта с аудиторией и высокого качества речи.

Техника речи включает:

- фонационное дыхание, которое дает силу голосу

- голос, который обладает громкостью, силой, выразительностью

- дикция – отчетливое произношение каждого звука и сочетаний звуков

- интонация – ритмико-мелодичное и логическое членение речи

интонация:

- высота тона

- сила голоса

- внутри фазовые паузы

- темп

- тембр – эстетическая окраска голоса

Тренировка интонации включает:

- интонационная развертка знаков препинания

- работа над темпом и стилем речи

- различные виды пауз: физиологические

грамматические

смыслоразличительные

психолингвистические

которые позволяют выразить эмоциональное отношение к тексту.

- работа над голосом

Фонетическая культура.

- правильное произношение слов

- правильное ударение в словах

Невербальные средства общения.

Эмоциональное отношение к тексту позволяют выразить невербальные средства общения: мимика, поза, жесты. Это вспомогательные средства. Они оживляют текст, экономят слова, компенсируют недоговоренное, снимают двойственных характер слов.

Жесты: - выразительные

- описательные

- указующие

- подражательные

- язык глухонемых

- манеризмы – неоправданные жесты

Две стратегии поведения оратора:

- сжатого кулака

- протягивающего руки

Три стиля ораторского выступления:

- рационально-аналитическое

- эмоционально-экспрессивное

- синтетическое

Природа и причины ораторского страха:

- предчувствиет неудачи

- негативная оценка со стороны аудитории

Стресс – комплекс физиологических и психологических реакций, связанных с адаптивным механизмом, активизация и мобилизация всех средств на спасение.

Борьба со стрессовым состоянием:

Нужно различать страх – негативные эмоции, связанные с угнетением и волнение – полезные, позитивные, тонизирующие эмоции.

Что вызывает страх:

- неопытность говорящего

- индивидуальные черты

- нереалистические ожидания

- безразличие или негативное отношение аудитории или собеседника

- недостаточная, плохая подготовка

Методы борьбы:

- самонаблюдение

- аутотренинг

- размеренная ходьба

- глубокие вдохи и выдохи

- выработать правильную самооценку

- создать обстановку для благоприятного исхода

- искреннее желание поделиться своими эмоциями

- убедить себя, что это большая радость

- сформировать игровую ситуацию

Для создания нужного эмоционального состояния существуют две системы:

- система Станиславского – вживание в образ

- система Брехта – отчуждение от образа

Этический образ оратора

- отдых

- еда

- одежда

Рекомендации:

- сгруппировать аудиторию

- не следует долго сидеть перед аудиторией

- учитывать время выступления

- устранять отвлекающие моменты

 

 

ЛЕКЦІЯ 7.

ПОЗА, ЖЕСТИ, МІМІКА ОРАТОРА

1. Індивідуальний стиль оратора

2. Типи ораторів

3. Доповідь і промова як жанри ділового спілкування

 

1. Поза, жести, міміка – приналежність індивідуального стилю. Ці елементи кінетичної системи спілкування діють на зоровий канал сприйняття, акцентують увагу на змісті інформації, що надходить слуховим каналом, підвищують емоційність і тим самим сприяють кращому засвоєнню висловлених думок. На думку психологів, мова на 25% сприймається зоровим шляхом.

Оратор повинен домогтися відчуття стійкості, рівноваги, легкості, рухливості і природності на трибуні, перед аудиторією. Вигляд людини, що тривалий час стоїть нерухомо, стомлює слухачів. Під час тривалої доповіді досвідчений виступаючий змінює позу. Крок вперед у потрібний момент підсилює значимість того чи іншого місця промови, допомагає зосередити на ньому увага. Відступаючи назад, оратор ніби дає аудиторії можливість «відпочити» і потім переходить до іншого положення промови. Не варто ходити, пересуватися у різні боки під час виступу.

Зоровий контакт з аудиторією

Одна з важливих складових успішного виступу - уміння оратора встановити зоровий контакт із аудиторією. Не можна починати виступ, не встановивши емоційного й зорового контакту з аудиторією. Необхідно, насамперед, продемонструвати доброзичливе вираження особи з напівпосмішкою. Тут важливо не переграти. «Американська посмішка» у цій ситуації не доречна. У нашій традиції посмішка не носить чергового й обов'язкового характеру. Із усього спектра посмішок варто вибрати ту, котра найбільш адекватна випадку. Не міняючи вираження особи, повільно й ґрунтовно оглядаємо зал. Сковзаємо по особах, на мить затримуючись на кожному (або майже на кожному). Якщо вдалося піймати доброзичливий погляд або відповідну посмішку, можна зробити ледь помітний мімічний рух: «Здрастуйте, і ви тут! Дуже радий вас бачити!». Навіть якщо ви бачите людину в перший раз у житті. Так ви простягаєте незримі ниточки від очей глядачів до своїх очей.

Спочатку ми встановлюємо зоровий контакт із тими, хто й так на нас дивиться, потім піднімають ока ті, хто звик займатися своїми справами, коли оратор починає мовлення. Варто встановити зоровий контакт із ними. Вони тепер довго не опустять око. Далі необхідно дочекатися, поки на вас подивляться й ті, хто майже ніколи не піднімає око на ораторів. Установите зоровий контакт із ними. Варто дочекатися, поки не залишаться ні однієї пари очей, спрямованої не на вас. Це важливо для успіху публічного виступу. Можна уявити, що між вашими очами й очами сидячих у залі натягнуті проведення, по яких тече важлива інформація, і якщо ці проведення обриваються, інформація губиться.

Зоровий контакт - це не тільки спосіб встановити стосунки з аудиторією й донести до її необхідну інформацію, але й спосіб одержати зворотний зв'язок від аудиторії: наскільки аудиторія зрозуміла сказане (може, потрібно щось повторити); чи не стомлена аудиторія (може, потрібно зробити перерву); чи цікава аудиторії тема (чи не час перейти до інших питань); чи цікаві аудиторії ви (або настав час перемінити оратора).
У встановленні й підтримці зорового контакту самими пренебрегаемыми частинами залу є гальорка (останні ряди) і фланги (крайні місця ліворуч і праворуч). Саме звідти лунають самі каверзні питання. Саме там шелестять і кашляють. Чому? Ми не приділяємо сидячої там достатньої уваги. Сектор огляду починаючого оратора становить 30-35 градусів, досвідченого - 40-45.

Таким чином, ми вихоплюємо очами тільки центральну частину залу, з якої фактично й спілкуємося. Саме із сидячими там зберігається прекрасний зоровий контакт протягом усього виступу. Саме там нас слухають. Саме там кивають і іншими способами виражають згоду.

Як вибрати місце для виступу таким чином, щоб забезпечити можливість установлення зорового контакту з усім залом? Зали бувають різні, просто в метрах зал охарактеризувати важко. Найчастіше вони бувають прямокутні. Виступаючий, як правило, коштує з вузької сторони. Треба встати так, щоб між оратором і крайніми ліворуч і праворуч глядачами в першому ряді утворився рівносторонній трикутник. Саме рівносторонній, а не просто рівнобедрений. Це буде та сама ідеальна відстань. Це правило допоможе вам і при інших конфігураціях залів. Саме із цієї крапки залу найкраще почати виступ. Почати, тому що в ході виступу оратор буде переміщатися по сцені - підходити ближче, відходити далі, зміщатися те до лівого, то до правого краю сцени.

Особлива увага варто приділяти тим місцям, звідки оратор одержує сигнали втрати уваги: ворушіння, шелест, шепіт, храп. Увага відновлюється миттєво. Спілкуючись із обділеними зоровим контактом, ви здобуваєте вернейших союзників. Варто підійти ближче й сказати кілька фраз, звернених, наприклад, до правого краю. Задаючи питання, необхідно жестом і поглядом показати очікування відповіді від сидячих і в останніх рядах. Установлюючи й підтримуючи зоровий контакт у ході виступу, оратор тримає в поле уваги ці групи ризику. У жодному разі не можна втрачати цього контакту. Оратор може перекладати на мить погляд у підлогу, на таблицю, що демонструє, на свої руки. Але тільки на мить. Навіть якщо він збився, забув текст, його погляд, що бігає, відразу видасть прокол. Якщо ж оратор буде продовжувати дивитися на аудиторію, це створить враження задуманої паузи. І значення того, що він скаже після паузи, навіть зросте.
Таким чином, зоровий контакт необхідний, адже він виражає турботу про слухача. Однак, варто помітити, що нітрохи не краще й порожній погляд оратора, тобто манера дивитися на людей, як у порожній простір. Слухач відразу зауважує це. Наявність зорового контакту з аудиторією зовсім не означає, що потрібно увесь час намагатися дивитися на всіх і кожний. Можна створити враження зорового контакту, якщо повільно перекладати погляд з однієї частини аудиторії на іншу. Це допоможе аудиторії уникнути зніяковілості, що випробовують багато хто від завзятого погляду. З кожною новою фразою або з кожним найбільш значним словом, оратор повинен перекладати погляд від однієї стіни до іншої. А разом із цим іноді повертати голову й небагато корпус. Але справа не в технічних прийомах, що мають метою налагодити контакт із аудиторією. Факт майже непояснений, але якщо оратор дійсно звертається до людей, вони це почувають.
У цілому, коли аудиторія незнайома, то між виступаючим і публікою часто виникає стіна «офіційності», недовіри, що перешкоджає впливу на слухачів. Краще забрати цю стіну відразу, хоча згодом вона руйнується сама. Цьому допомагають наступні загальні прийоми:

а) доброзичливість, що виражається в посмішці, довірчому тоні голосу;
б) природність;

в) розкутість;

г) розмовний стиль викладу;

д) вільні жести й рухи.

Майстерність оратора виявляється в посиленні впливу жестом, мімікою. Зайва віртуозність не прикрашає мовця і викликає іронію, ворожість. Від жестів значимих, котрі сприяють успіху промови, необхідно відрізняти безглузді, механічні (струшування головою, поправлення волосся, одягу, вертіння ручки й ін.). Стверджують, що кращий жест той, на який не зважають слухачі, тобто який органічно зливається зі змістом промови. В ораторському мистецтві використовуються:

Ритмічні жести. Вони підкреслюють логічний наголос, уповільнення і прискорення промови, місце пауз. Наприклад, уповільнений рух вправо при проголошенні фрази «Говорить, що воду цідить».

Емоційні передають відтінки почуттів (стиснутий клак, овальний рух руки, «рука, що відрубує» фразу,).

Вказівн і рекомендується використовувати в дуже рідких випадках, коли є предмет, наочне приладдя, на які можна вказати.

Образотворчі наочно представляють предмет, показують його (наприклад, кручені сходи).

Символічні несуть певну інформацію. До цієї групи відносяться жест категоричності (шабельне відмахування пальцями правої руки), жест протиставлення (руки виконують в повітрі рух «там і тут»), жест роз'єднання (долоні розкриваються в різні сторони), жест узагальнення (овальний рух двома руками одночасно), жест об'єднання (чипальці долоні рук з'єднуються).

Про важливість жестикуляції, говорить той факт, що в риториках, починаючи з античних часів, їй присвячувалися спеціальні розділи.

Звертаючи увагу на жести, можна отримати важливу інформацію про

оратора або слухачів. Розуміння невербальної мови дозволяє точно визначити задуми, позицію співрозмовника. Виділяється кілька основних жестів і поз, що відображають різні психологічні реакції:

1) Жести відкритості свідчать про щирість, добродушний настрій. До них відноситься жест ― розкриті руки‖ (партнер простягає руки у ваш бік, долонями вгору, розстібання піджака).

2) Жести підозрілості і скритності. Співрозмовник машинально потирає чоло, віскі, підборіддя, прагне прикрити обличчя руками. Інший показник недовіри неузгодженість жестів і міміки (штучна посмішка).

3) Жести захисту є знаками того, що комунікант почуває небезпеку.

Найбільш поширений жест цієї групи – схрещені руки.

4) Жести міркування й оцінки відбивають стан замисленості і прагнення знайти рішення проблеми (―рука у щоки, ―пощипування перенісся, почісування підборіддя і прикурювання очей).

5) Жести сумніву і непевності – це дотик до носа або його легке потирання.

6) Жести впевнених у собі людей з почуттям переваги над іншими – це закладання рук за голову чи за спину з захопленням зап'ястя.

7) Жести незгоди. Найбільш популярним серед них є збирання неіснуючих ворсинок з костюма.

8) Жести і пози, що свідчать про небажання слухати – дотик до вуха, опускання вік, пересування, поворот усім корпусом убік дверей.

9) Жести брехні. Коли людина бреше, вона закриває рот, очі, вуха руками, доторкається до носа, потирає віко, опускає очі, ―закриває долоні. Жести і міміка брехуна при цьому неузгоджені.

Оратор має передбачити, як не втратити прихильних, здобути байдужих, заспокоїти агресивних. Цицерон вважав, що ― вся міць і мистецтво красномовства полягають у тому, щоб або заспокоювати, або збуджувати душі слухачів. Досягти цього може тільки той, хто розуміє людську душу і знає причини, які викликають спалах чи заспокоєння.

Основним показником почуттів мовця є вираз обличчя. Міміка оратора стимулює емоції аудиторії, здатна передати гаму переживань: радість і скорботу, сумнів, іронію, рішучість... Вираз обличчя повинен відповідати характеру промови. У гарного оратора «обличчя говорить разом з промовою». Обличчя і весь зовнішній вигляд виступаючого повинні виражати доброзичливе і навіть дружнє відношення. Аудиторія не любить сердитих чи байдужих.

 

2. Типи ораторів

С. Ф. Іванова в роботі «Специфіка публічної промови» (М., 1978) виявила індивідуальні мовні типи:

Раціонально - логічний. Оратори цього типу схильні до аналізу явищ, до міркувань і строгої аргументації своїх і чужих учинків. Їхня підготовка до будь-якого виступу відрізняється послідовним добором і суворою систематизацією матеріалів, обмірковуванням і розробкою докладного плану. Цей виношений план ніби «сидить у них усередині», і оратори під час виступу не користуються ним. Їх часто турбує інше: як зробити свою промову більш яскравою, емоційною, які дібрати приклади, щоб зацікавити аудиторію. «Логіками» найчастіше бувають сангвініки.

Емоційно - інтуїтивний. Представники цього типу говорять жагуче, захоплено, пересипаючи свою промову гострими словами, каламбурами, але не завжди можуть устежити за твердою логічною послідовністю промови і «звести кінці з кінцями». План своїх виступів пишуть не завжди, вважаючи, що він їх сковує. Спостерігається збіг емоційного мовного типу з холеричним темпераментом.

Філософський. Оратори - «філософи» більш-менш емоційні, схильні до аналізу, іноді бувають дуже організовані у своїй роботі, а іноді без усякої видимої організації розкривають яке-небудь одне питання, добираються до кореня, і раптом, як променем світла, опромінюють усе знайденою ідеєю. Їхня загальна риса - прагнення до дослідження, глибокого осмислення явищ прямо на очах у слухачів, бажання й уміння втягнути в цей процес аудиторію. Найчастіше дану групу складають люди флегматичного темпераменту.

Ліричний, чи художньо - образний. Глибока емоційність, ліризм, внутрішнє хвилювання, гостра вразливість, проникливість - риси, характерні для цього типу. Найчастіше в основі його - характер витончений, меланхолійний.

3. Доповідь і промова як жанри ділового спілкування

Доповідь – це розгорнуте повідомлення з певної теми з метою сформувати думку слухачів про порушені питання, визначити характер подальших практичних дій. У доповіді дається аналіз проблеми, наводяться відомості, ставляться задачі, даються рекомендації й оцінки діяльності колективу. У звітній доповіді характеризуються результати роботи підприємства чи організації за певний період, а також формуються перспективи розвитку.

Промова - це вид публічного виступу, у якому здійснюються короткі повідомлення на службових нарадах, у ході дискусії, на урочистих зустрічах, презентаціях. Промова відрізняється від інших жанрів концентрацією ряду якостей: емоційністю, чіткістю постановки проблем, насиченістю, конкретністю, дієвістю, а також стислими часовими межами.

Промови поділяють за видами:

Інформаційна промова (повідомлення) звучить на нараді. Звичайно це актуальне повідомлення, що дає нове уявлення про розглянутий предмет чи явище, гіпотезу розв’язання проблеми.

Привітальна промова може бути присвячена ювілею особи, організації, зустрічі делегації, врученню нагороди, початку роботи конференції, пам'ятній даті... Головна задача цієї мови - створити піднесений, святковий настрій, надихнути слухачів. Привітальна промова повинна бути емоційною. Оратору варто використовувати яскраві приклади, асоціації, засоби мовної виразності. Привітальна промова, як правило, має таку структуру:

1) звертання, слова вітання,

2) коротка характеристика події,

3) успіхи і досягнення, перспективи,

4) побажання.

На презентаціях, зборах виголошують торгову промову. Історія її виникнення пов’язана до закликів глашатаїв, що ходили по вулицях давніх Афін і повідомляли про продаж рабів, худоби, виробів. Відомі також старі жанри усної реклами Київської Русі – закликання, вигуки, гострослів’я. У них як засіб залучення уваги використовувалися римування і мовна гра. Серед вуличних торговельників - балакунів у містах особливо виділялися продавці газет і книг. Цікаво, що у наш час усна торгова реклама повертається. На вулицях сучасних населених пунктів все частіше звучать голоси людей, що розхвалюють товар, закликаючи покупців.

Мета торгової промови - спрямований вплив на увагу, пам'ять, емоції, пізнання, систему мотивів слухачів. Ця мета обумовлює зміст і мову рекламного тексту. У ньому яскравими словами, наочно повинні характеризуватися 2-3 найважливіші якості товару чи послуги, підкреслюватися унікальні риси, переваги, які вони дають споживачу. Доцільно говорити про результат, наводити аргументи,постійно повторюючи основні з них. Висловлення повинне бути побудоване у формі доброзичливої поради. Не можна «нав'язувати» щось аудиторії і лестити собі, поширюючи торгову інформацію про продукцію свого підприємства.

ЛЕКЦІЯ 8.

СЛУЖБОВИЙ ДІАЛОГ

1. Типи мовних актів у діловому спілкуванні

2. Методи переконання співрозмовника

3. Психологічні типи співрозмовників

4. Просторові норми ділового спілкування

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Стратегический этап ораторской деятельности | Искусство спора
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1173; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.059 сек.