Соціологічні теорії особистості

Первинним агентом соціальної взаємодії та відносин є особистість. Для того, щоб зрозуміти, що ж таке особистість, необхідно провести розмежування понять «людина», «індивід», «особистість».

Поняття людина вживається для характеристики притаманних всім людям якостей та здібностей. Це поняття вказує на наявність такої особливої історично розвинутої спільноти, як людський рід.

Одиничним представником людського роду, конкретним носієм рис людини є індивід. Він унікальний, неповторний. Разом з тим він універсальний, бо кожна людина залежить від соціальних умов, середовища, в якому живе, людей, із якими спілкується. Індивід є особистістю, бо у відносинах з іншими він виконує певні функції, реалізує у своїй діяльності соціально значимі властивості та якості. Можна сказати, що особистість - це соціальна модифікація людини: бо соціологічний підхід виділяє в особистості соціально-типове.

Соціологічні теорії особистості направлені на вивчення нерозривного зв'язку процесу формування особистості з функціонуванням та розвитком соціальних спільнот, на вивчення взаємодії особистості та суспільства, особистості та групи, на проблеми регуляції та саморегуляції соціальної поведінки особистості. В соціології найбільш відомі наступні теорії особистості:

1. Теорія дзеркального «Я» (Ч.Кулі, Дж.Мід). Прихильники цієї теорії особистість розуміється як сукупність відображень реакцій інших людей. Стрижнем особистості є самосвідомість, яка розвивається як результат соціальної взаємодії, в процесі якої індивід навчився дивитися на себе очима інших людей, т.т. як на об'єкт.

2. Психоаналітичні теорії (З.Фрейд) спрямовані на розкриття протиріччя внутрішнього світу людини, на вивчення психологічних аспектів взаємозв'язку особистості та суспільства. Сфера психіки людини включає в себе: 1) несвідоме (природні інстинкти); 2) свідомість індивіда, що є регулятором інстинктивних реакцій; 3) колективна свідомість, т.т. культуру, закони, заборони, засвоєні в процесі виховання.

3. Рольова теорія особистості (Р.Мінтон, Р.Мертон, Т.Парсонс) описують її соціальну поведінку двома основними поняттями: «соціальний статус» і «соціальна роль». Соціальний статус позначає конкретну позицію індивіда в соціальній системі, що передбачає певні права та обов`язки. Людина може мати декілька статусів – визначений, природній, професійно-посадовий, причому останній, як правило, є основою головного чи інтегрального статусу, який і визначає статус людини в суспільстві, в групі.

Кожний статус включає звичайно ряд ролей. Під соціальною роллю розуміють сукупність дій, які повинна виконати людина, що наділена даним статусом в соціальній системі. Тому особистість - це похідне від соціальних статусів, які індивід займає, та від соціальних ролей, які он виконує у сіспільстві.

4. Марксистська теорія особистості розглядає особистість як продукт історичного розвитку, результат включення індивіда в соціальну систему засобами активної предметної діяльності та спілкування, при цьому сутність особистості розкривається в сукупності її соціальних якостей, обумовлених приналежністю до певного типу суспільства, класовою та етнічною приналежністю, особливостями праці та способу життя.

Недивлячись на різницю підходів, всі соціологічні теорії визнають особистість специфічним утворенням, що безпосередньо виводиться з тих чи інших соціальних факторів.

Таким чином, можна сказати, що людина особистістю не народжується, а стає в процесі соціалізації та індивідуалізації.

Дата добавления: 2014-01-04