Соціальні резерви виробництва

Якщо говорити в цілому про резерви виробництва, можливостях підвищення його ефективності, то можна виділити кілька груп подібних резервів, тобто не використовуваних у той чи інший час у тих чи інших колективах, можливостях його удосконалення. Дійсно, мова може йти про технічні резерви виробництва (впровадження нових машин, механізмів і т.п.); технологічних (вправадження нових технологій); економічних (впровадження прогресивних, діючих систем оплати праці, преміювання); екологічних (поліпшення умов праці на робочих місцях) і т.п.

Соціальні резерви виробництва — це специфічно властиві різним трудовим колективам і не реалізовані тепер можливості оптимізації ними своїх основних функцій за рахунок більш повного використання різних соціальних факторів підвищення активності працівників колективу.

Соціальні резерви виробництва мають у даний час величезне значення в справі підвищення ефективності економіки. Причина цього в тому, що, з одного боку, їхнє використання в цілому дає дуже значимі результати (згадаємо Хотторнський експеримент Е. Мейо), з іншого боку - оскільки саме ці резерви дуже слабко реалізуються на промислових підприємствах нашої країни.

Можна виділити чотири групи соціальних резервів виробництва:

1. Удосконалення соціально-демографічної і професійно-кваліфікаційної структури трудового колективу. У даному випадку мова йде про те, що серйозне підвищення ефективності виробництва може бути досягнуте за рахунок використання таких факторів, як регулювання складу трудового колективу (по статі, віку, утворенню і т.п.), поліпшення роботи з кадрами (професійна орієнтація, професійна адаптація, регулювання руху кадрів і ін.).

2. Цілеспрямоване регулювання соціальних і соціально-психологічних відносин у трудовому колективі. Дуже істотний (а іноді і визначальний) вплив на підвищення ефективності виробництва має робота на підприємстві, зв'язана зі зміцненням трудової дисципліни, поліпшенням соціально-побутових умов працівників, створенням ефективних систем матеріального і морального стимулювання, організацією вивчення, поширення і впровадження передового досвіду, поліпшенням соціально-психологічного мікроклімату в колективі й ін.

3. Виховання і розвиток соціальної активності трудящих. У даному випадку мова йде про відпрацьовування форм і методів виховної роботи в трудовому колективі, розвитку за допомогою їхнього використання мотивації трудящих (у першу чергу, молоді) на активну трудову діяльність; залученні працівників до участі в керуванні.

4. Удосконалення соціального керування і соціального проектування в трудовому колективі. Ефективне використання соціальних резервів виробництва є найважливішою задачею кожного керівника і виступає як головний предмет навчання керівників у школах менеджерів.

Соціальні резерви — у більшому чи меншому ступені — маються, звичайно, у кожному колективі і ступінь їхнього використання для підвищення ефективності виробництва є однією з головних характеристик рівня управлінської кваліфікації керівника.

Відзначимо одну важливу обставину. У більшості вітчизняних колективів пошук соціальних резервів виробництва ведеться винятково «зсередини», самими керівниками, органами керування підприємства, організації. Звідси очевидні багато промахів і втрат. Нерідко (і прикладів тому безліч) організація чи керівник шукають промахи, причини всіх проблем, так сказати, на стороні, свідомо ставлячи себе в позицію невинного.

На Заході справи складаться трохи по-іншому. Природно, там також керівництво фірм, підприємств здійснює пошук усіляких резервів виробництва. Однак для об'єктивності подібних пошуків залучаються спеціальні фірми, що використовуючи фахівців, у першу чергу в області соціології, психології, менеджменту, здійснюють управлінське консультування. Звичайно, «погляд» з боку допомагає експертам, консультантам виявити багато реальних проблем, що заважають ефективному розвитку виробництва, колективу.

Дата добавления: 2014-01-04