Механізми формування громадської думки та методи її вивчення

Виділяють наступні основні компоненти формування громадської думки:

ЯДРО. Під ним розуміється референтна чи еталонна група (група лідерів, неформальні об'єднання тощо), чия система поглядів використовується як система зразків, еталонів.

ПОЛЕ розповсюдження громадської думки. Воно звичайно широке, кордний його умовні, рухливі. Утворюється шляхом особистих контактів в межах осіб одного кола, як правило тих, що належать до одного класу, роду діяльності, віку, статі, віросповідання, до одної політичної течії.

СОЦІАЛЬНА СПІЛЬНОТА. Це клас, прошарок, група. Сюди ж відносять освіту, стаж кваліфікацію тощо.

СПІЛЬНИЙ ІНТЕРЕС формується як на основі об`єктивної соціальної спільноти, так і в силу направленості політичної течії, віросповідання. Тут головними є норми, традиції, принципи життєдіяльності даної спільноти.

КОМУНІКАЦІЯ як соціальне спілкування. Відбувається взаємний обмін результатами діяльності, інформацією, психічними станами. Спілкування відбувається на різних рівнях. Але на будь-якому рівні процес вироблення спільних поглядів, оцінок, думок здійснюється як момент узагальнення для певних груп, спільнот. В останнє століття, а особливо десятиліття, засоби масової інформації, що з'явилися, стали відігравати велику роль у формуванні суспільної думки.

НОРМАТИВНО-ОЦІНОЧНЕ СУДЖЕННЯ, (сама громадська думка). Т.т., уже існуюча думка впливає на вибір позицій індивіда, групи, що не визначились. В законах про вибори є норма, що забороняє незадовго до дня голосування публікувати дані опитувань населення про кандидатів, рейтинги останніх. Це робиться для того, щоб уникнути "еффекту фургону з оркестром", коли ті, що сумніваються пристають до більшості.

Механізм формування громадської думки -сукупність разом функціонуючих елементів, які через соціальну комунікацію і ідентифікацію особистості з тою чи іншою спільнотою перетворюють окоемі думки стихійно побутової свідомості у відносно організовану класову свідомість.

В реальному житті громадська думка відрізняється динамічністю розвитку. Вона підкоряється впливові соціально-політичної, економічної ситуації, яка також відрізняється мінливістю. А оскільки в демократичних країнах стан владних структур залежить від громадської думки, то необхідність вивчення останнього виникла не тільки і не стільки як теоретична задача, скільки як відповідь на запити суспільної практики. Уникнути соціальної напруги у суспільстві неможна, не знаючи всієї палітри думок і настроїв у різноманітних його прошарках. Що стосується окремих політичних лідерів, то йти на вибори "всліпу" зараз вони не погодяться. Щоб скласти для виборців потрібну програму, треба знати стан умов у суспільстві, його приорітети, сподівання, прагнення.

При вивченні громадської думки використовують наступні основні методи: опитування, спостереження, аналіз документів, всенародне обговорення, дискусії, інтерв'ю. Т.т., більшість методів - ті, які застосовуються і в інших галузях соціології. На практиці соціологи найчастіше застосовують опитування, хоча сам вибір методу залежить від поставлених задач.

Важливе значення має і тип дослідження. Тут виділяють такі типи: поглиблене дослідження недостатньо вивчених проблем, коли потрібні якісь практичні рекомендації, але немає ще і відповідно розробленої теорії.

Другий тип – систематичне дослідження, воно проводиться по більш вузькому спектру науково-практичних проблем.

Третій тип - зондаж громадської думки. До нього відноситься і експрес-опитування. Їхня мета – отримати картину стану громадської думки в даний момент, по даному конкретному питанню.

Соціолог, ставляючи питання, не просто дізнається відповіді на них. Він формує ці відповіді. Часто те, що десь бродило в голові респондента, в результаті заповнення анкети актуалізується, виливається в певну думку, підказану соціологом. Потім наступний етап - інтерпретація, тлумачення отриманих відповідей. Тут від соціолога вимагається і компетентність і об”єктивність. Бо навіть прості спортивні факти можна подати з різних позицій. В монографії Б.Грушина наводиться анекдотичний випадок, коли в естафеті брало участь лише дві команди, і як коментатори, що уболівали за різні команди, дали звіт у газеті. Один написав: "Наша команда прийшла першою, суперника - останньою". Другий коментатор написав: "Наша команда прийшла другою, а команда суперника - передостанньою".

І ось результати опитувань і їхня інтерпретація попадають в засоби масової інформації і це стає сильним фактором подальшого формування громадської думки в широких масштабах і в певному напрямку. А думка–це шлях до дії.

В соціології є поняття -"прогнозу, що здійснюється". Воно означає, що прогнозування настання якої-небудь події в суспільстві є однією з умов здійснення цієї події. Т.т., не було б прогнозу - не було б і події. (в народі говорять: "накаркав").

Соціолог повинен обережно підходити до питань. Не придумувати питання, а з`ясовувати лише ті проблеми, які дійсно вже стали фактом суспільної думки. Крім того, треба враховувати політичну ситуацію – чи не викличе опитування загострення в суспільстві, чи не поглибить протистояння.

Дата добавления: 2014-01-04