Шкірний покрив, як зовнішня оболонка тіла тварини

Тема заняття: Будова та значення шкірного покриву.

Тема розділу: Система органів шкірного покриву.

Лекційне заняття №14

Мал. М'язи тазової кінцівки:.

вгорі — великої рогатої худоби: (/ — ззаду; II — латеральний бік; III — спереду); внизу — свині (/V— лате­ральний і V— медіальний бік); 1 — середній сідничний; 2 — сіднично-двоголовий; 3 — напівсухожильний; 4 — напівперетинчастий; 5 — сухожилок поверхневого згинача пальців; 6 — напружувач широкої фасції; 7 — чотириголовий м'яз стегна; 8 — краніальний великогомілковий; 9 — довгий малогомілковий; 10 — довгий розгинач пальців і малогомілковий третій; 11 — поперечні зв'язки м'язів; 12 — хвостовий; 13 — триголовий м'яз гомілки; 14 — загальний п'ятковий сухожилок; 15 — глибокий згинач пальців; 16 — роз­гинач четвертого пальця; 17 — середній і 18 — глибокий сідничні м'язи; 19 — двійчастий; 20 — квадрат­ний стегна; 21 — привідний; 22 — стрункий (обрізаний); 23 — внутрішній замикальний; 24 — великий по­перековий; 26 — клубовий; 27 — кравецький; 28 — гребінчастий

Система органів шкірного покриву, або загальний покрив, складається з шкіри — cutis — та її похідних. До похідних шкі­ри належать залози шкіри — gll. cutis, волосся — pili, роги — соrnuа, органи пальця — organa digitalia — у вигляді ратиць, копит, кігтів, нігтів та деякі інші утвори.

Шкірний покрив, вкриваючи все тіло тварини, захищає його від шкідливих впливів зовнішнього середовища і тим самим створює умови для норма­льного функціонування організму. Тривалий час вважали, що шкірний покрив виконує просту і водночас пасивну функцію у вигляді захисного фут­ляра тіла. Разом з похідними шкіра становить складну функціональну систему, яка є посеред­ником між організмом і зовнішнім середовищем. Саме тому правильний догляд за шкірою поліпшує стан організму загалом і підвищує продуктивність тварин. Шкіра виконує ряд важливих функцій.

Захисна функція. Шкірний покрив захищає тіло від механічних, фізичних та хімічних ушкоджень, запобігає проникненню мікроорганізмів.

Рецепторна функція. Шкірний покрив тісно пов'язаний з н.с. В шкірі міститься багато різ­них рецепторів. Підраховано, що на 1 см² шкіри знаходиться 2 теплових, 12 холодових, 25 доти­кових і 150 больових рецепторів. Завдяки цьому н.с. передає всім органам організму інформацію, зумовлюючи при цьому (залежно від сили й характеру подразнення) стимулювання чи пригнічення їх функції.

Шкірний покрив тісно пов'язаний з внутрішніми органами, гіпофізом, наднирковими та іншими залозами. У шкірі міститься близько 70 ферментів.

Шкірі властива видільна функція. За допомогою потовиділення виділя­ється до 27% води, велика кількість вуглекислого газу (вугільної кислоти, до 10 г).

Шкіра є своєрідним депо крові, води, солей. Вона виконує також імунобіологічну (вакцини білкової природи), теплорегулювальну, дихальну та інші функції.

2. Розвиток шкірного покриву.

Епідерміс шкіри утворюється за рахунок ектодерми, а власне шкіра і підшкірна основа розвиваються з мезодерми.

У ссавців у шкірі багато залоз, проте роговий шар епідермісу зберігся. З'явились і нові залози — молочні. Цікаво, що під час годівлі молоком ви­никають специфічні зміни не лише у самок, а й у новонароджених: збіль­шення розмірів язика (хижаки), прискорений ріст передніх кінцівок (гризу­ни), розвиток м'язів губного апарату (людина).

Вважають, що молочні залози виникли з особливих потових залоз. Спо­чатку це були дрібні залози, які розміщувалися по нижній передній стінці, і їхній секрет виділявся безпосередньо на шкіру та волосся. Наприклад, у качконоса (однопрохідні) дрібні трубчасті залози відкриваються в сумку волоса і молоко стікає по волосині. Маля злизує молоко матері, яка лягає на спину. У процесі еволюції залози групуються і розміщуються парами вздовж черевної стінки. Висмоктування молока малям сприяє розвитку сосків (у біль­шості сумчастих соски з'являються на період ссання, а потім редукуються). Кількість залоз (сосків) залежить від кількості народжуваних. Залежно від умов життя, коли ссання неможливе, самка впорскує молоко малюку (кито­подібні).

3. Будова шкіри.

Шкіра складається з епідермісу, дерми, або власне шкіри, та підшкірної основи.

Епідерміс — epidermis— це багатошаровий плоский зроговілий епітелій. Товщина і клітинний склад епідермісу різняться залеж­но від виду та породи тварин. Він особливо потовщується там, де постійно відбувається тертя або тиск.

В епідермісі шкіри розрізняють кілька шарів, товщина його від 20-40 мкм: основний — stratum basale, шипуватий — stratum spinosum, зернистий — stratum granulosum, блиску­чий — stratum lucidum — і роговий — stratum corneum. Основний і шипува­тий шари об'єднують під назвою «ростковий» — stratum germinativum.

Мал. Розріз шкіри:

А — без волосся; Б — з волоссям; / — епідерміс; 1 — ростковий шар; 2 — його базальні клітини; 3 — зернистий шар; 4 — блискучий шар; 5 — роговий шар; 6 — гребінці епідермісу; II — дерма; 7 — сосочки дерми; 8 — сосочковий і 9 — сітчастий шари де­рми; 10 — потові залози; 11 — їх вивідні протоки; 12 — сальні залози; 13 — стрижень волосини; 14 — во­лосяна сумка; 15 — волосяні піхви: 16 — змінювана волосина; III — підшкірний шар; 17 — нерви; 18 — шкірні рецептори; 19 — артерії; 20 — вени; 21 — лімфатичні судини; 22 — жирова тканина

У свійських тварин зернистий і блискучий шари є лише в окремих місцях і слабко розвинуті. У свиней блискучого шару немає. Зернистий шар складається з кількох шарів плоских клітин.

В основному шарі епідермісу розміщуються пігментні клітини — меланоцити. Якщо їх немає, епіде­рміс непігментований (явище аль­бінізму).

Власне шкіра — derma, s. corium — складається із сосочкового — stratum papillare — та сітчастого — stratum reticulare —

шарів. Більш повер­хневий сосочковий шар складається з пухкої сполучної тканини. Сосочковий шар переходить у сітчастий без чітких меж. Товщина сосочкового шару за­лежить від виду тварин: у великої рогатої худоби він становить 18—30 %, у вівці — 50—70, у коня — 30—40 % товщини основи шкіри. Сосочковий шар виконує в основному трофічну функцію.

Сітчастий шар, утворений щільною неоформленою сполучною тканиною.

У власне шкірі розміщені потові й сальні залози, корені волосся, м'язи — підіймачі волосся. Розміри потових залоз залежать від то­вщини сосочкового шару.

Підшкірна основа — tela subcutanea— з'єднує шкіру з глибше роз­міщеними органами і складається з пухкої волокнистої сполучної тканини, яка має багато жирових клітин. Саме тут відкладається жир, особливо при відгодівлі тварин.

У деяких тварин спостерігається значне нагромадження жиру (китоподі­бні, ластоногі), що сприяє збереженню теплоти. Жир накопичується залежно від пори року та виду тварин. У різних частинах тіла величина жирових відкладів різна, особливо багато їх у ділянці шиї, крупа. Зовсім немає жиро­вих відкладів у шкірі вушних раковин, повік та статевого члена. В деяких тварин у певних місцях тіла (горби у верблюда, курдюк у вівці) жир формує спеціальні утвори.

Маса шкіри становить, кг: у великої рогатої худоби 20-40, у коня — 8-20, у свині — 7-10, у вівці — 1,5-2,5. Товщина шкіри також різна, мм: у великої рогатої худоби — 3-6, у коня — 1-7, у свині — 0,6-3, у вівці — 0,7-2, у верб­люда — 6-12. Найтовща шкіра на спині, шиї та бічних частинах тіла, тон­ка — на животі та медіальній поверхні кінцівок. У старих тварин шкіра тов­ща, ніж у молодих, у самців товща, ніж у самок. Шкіра не лише міцна, а й еластична. Еластичність різних ділянок шкіри тіла неоднакова. Все це вра­ховують під час дослідження тварин.

Шкіра надзвичайно добре забезпечується кров'ю, що важливо для під­тримання сталої температури тіла. Особливо багато кровоносних і лімфатич­них судин у власне шкірі та підшкірній основі. Під епідермісом розміщений значний шар капілярів.

4. Похідні шкірного покриву.

Дата добавления: 2014-01-04