Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Будова і топографія легень




Будова і топографія трахеї.

Трахея (trachea) — це трубка, що починається від гортані і закінчується в грудній порожнині напроти 5-го ребра, розділившись на два головних бронхи. Місце розгалу­ження трахеї на два головних бронхи називається біфуркацією. У жуйних тварин до міс­ця біфуркації трахеї на правий і лівий бронхи від неї справа ще відходить додатковий бронх для верхівкової частки.

Основу трахеї становлять незамкнені хрящові кільця з гіалінової хрящової тканини, з'єднані між собою кільцеподібними трахейними зв'язками. Ці кільця підтримують про­світ трахеї постійно відкритим, і повітря вільно проходить у легені та в зворотному на­прямі. Трахеї різних видів тварин мають різну кількість кілець. Так, у коней їх налічуєть­ся 48—60, у великої рогатої худоби — 48—50, у свиней — 32—36.

Стінка трахеї складається зі слизової оболонки з підслизовою основою, фіброзно-хрящової оболонки та адвентиції.

Слизова оболонка трахеї вкрита одношаровим багаторядним миготливим епітелі­єм, до складу якого входять війчасті, келихоподібні, ендокринні та базальні клітини. Вій­часті клітини на апікальному кінці мають 250—300 війок, які, рухаючись у бік глотки, сприяють видаленню з трахеї слизу і разом з ним сторонніх частинок. Келихоподібні клітини виділяють слиз, який зволожує поверхню слизової оболонки. Ендокринні кліти­ни виробляють гормоноподібні речовини, які потрапляють у кров і сприяють регуляції тонусу м'язових волокон трахеї. За рахунок розмноження базальних клітин утворюють­ся інші клітини слизової оболонки трахеї.

Підслизова основа утворена пухкою сполучною тканиною, в якій розміщені пристінні трубчасті залози, що виділяють секрет. Цим секретом зволожується поверхня слизової оболонки трахеї. У підслизовій основі розміщуються також судини й нервові сплетення.

Фіброзно-хрящова оболонка трахеї утворена щільною фіброзною сполучною ткани­ною і розміщеними вній хрящовими кільцями. Між незамкненими кінцями хрящових кілець, крім фіброзної сполучної тканини, розміщений поперечний м'яз трахеї з гладень­кої м'язової тканини.

Адвентиція вкриває всю трахею зовні. Побудована вона з пухкої сполучної тканини.

Інд. Самостійна робота студентів.

Легені(pulmones) — парний орган конусоподібної форми. Знаходяться в грудній порожнині, мають рожевий колір і пухку консистенцію. У легенях здійснюється газооб­мін між вдихуваним повітрям і кров'ю. На легенях розрізняють такі поверхні: реберну, серцеву, середостінну та діафрагмальну. Крім того, легені мають два краї: верхній — ту­пий, що прилягає до хребта, і нижній — гострий, що звисає до грудної кістки. З боку гострого краю кожна легеня поділяється глибокими вирізками на три частки: передню, або верхівкову, середню, або серцеву, і задню, або діафрагмальну. У корів на правій легені є ще додаткова частка.



Мал. Легені: А великої рогатої худоби; Б — свині; В — коня; Г — легеня в розрізі (дорсаль­ний бік); 1 — трахея; 2 — середостінна поверхня; 3 — дорсальний (тупий) край; 4 — реберна поверхня; 5 — краніальна (верхівкова) і 6 — середня (серцева) частки; 7 — вентральний (гострий) край; 8 — каудальна (діафрагмальна) і 9 — серцево-діафрагмальна частки; 10 — до­датковий бронх; 11 — правий і лівий го­ловні бронхи; 12 — гілки легеневої арте­рії; 13 — бронхіола; 14 — легенева аль­веола; 15 — альвеолярний хід; 16 — аль­веолярний мішечок; 17 — респіраторний епітелій (під електронним мікроскопом)

За внутрішньою будовою легені — це складний паренхіматозний орган, що складаєть­ся із сполучнотканинної основи та паренхіми. Зовні легені вкриті серозною оболонкою — легеневою плеврою, під якою розміщена сполучнотканинна капсула. Від цієї капсули від­ходять всередину легень перегородки, які поділяють їх на часточки. У перегородках про­ходять судини, нерви та бронхи. Часточки конусної форми своїми основами спрямовані назовні і надають поверхні легень комірчастого вигляду.

Паренхімою легень є бронхіальне і альволярне "дерево". До складу "бронхіальногодерева" входять великі, середні, дрібні бронхи і бронхіоли. Діа­метр їх при розгалуженні змен­шується або поступово (у сви­ней), або стрибкоподібно (у ко­ней). Стінка великих бронхів за будовою подібна до стінки трахеї. У стінці середніх бронхів зменшу­ється товщина слизової оболон­ки, хрящові кільця редукуються й мають вигляд окремих острівців. Стінка дрібних бронхів значно тонша, м'язова пластинка слизо­вої оболонки добре розвинена й регулює просвіт бронхів, фіброз­но-хрящової оболонки в них не­має. У бронхіолах слизова обо­лонка вистелена одношаровим кубічним епітелієм, під яким розміщуються еластичні й колагенові волокна, фіброблас­ти та міоцити.

Альвеолярне "дерево" становить часточки легень. Від кожної респіраторної бронхі­оли відходять два респіраторних ходи, які закінчуються альвеолярними мішками. Стін­ка альвеолярних ходів і мішків побудована з легеневих альвеол — сліпих міхурців, з яких повітря після обміну газів знову повертається в зовнішнє середовище під час видиху. Легеневими альвеолами створюється величезна загальна поверхня, де відбувається га­зообмін. Так, підраховано, що в коня загальна кількість альвеол становить близько 5 млрд, а дихальна поверхня легень, утворена сумою поверхонь, — 500 м2.

Стінка легеневих альвеол складається з одного шару плоских клітин дихального епітелію, розміщених на базальній мембрані. Зовні ці клітини вкриті еластичними і ко­лагеновими волокнами, що надають пружності альвеолам. Зовнішня поверхня легене­вих альвеол обплетена густою сіткою кровоносних капілярів, стінка яких побудована з одного шару плоских ендотеліальних клітин. Обмін газів в альвеолах здійснюється че­рез два шари клітин: респіраторного епітелію і ендотелію кровоносних капілярів. Тов­щина цих шарів — 0,04 мкм.

Серозною оболонкою, або плеврою, в грудній порожнині вкриті зовні легені, а зсе­редини її стінки. Плевра утворює два замкнених плевральних мішки, де знаходяться права й ліва легені. Розрізняють вісцеральний, або нутряний, і парієтальний, або при­стінний, листки плеври. Вісцеральний листок плеври вкриває зовні легеню і щільно з нею зростається. Парієтальний листок поділяється на реберну та діафрагмальну плев­ри. Права і ліва реберні плеври переходять у середостінну плевру, яка утворює сере­динну перегородку грудної порожнини. Між парієтальним і вісцеральним листками плеври утворюється щілиноподібна плевральна порожнина з незначною кількістю се­розної рідини, яка зменшує при диханні тертя легеневої плеври об пристінну.





Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 860; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 107.22.60.105
Генерация страницы за: 0.089 сек.