Будова ітопографія нирок

Тема: Органи сечовиділення.

Тема розділу: Система органів сечовиділення.

Лекційне заняття №20

Система органів сечовиділення призначена для виділення із сечею з організму тва­рини непотрібних і шкідливих для неї речовин, насамперед продуктів азотистого обмі­ну, зайвої води та солей. Завдяки цьому підтримується сталість складу крові, її кислот­но-основна рівновага та осмотичний тиск.

До складу системи органів сечовиділення входять парні органи — нирки і сечово­ди та непарні органи — сечовий міхур і сечівник, який у самців переходить у сечоста­тевий канал пеніса, а у самок — у сечостатевий синус присінка піхви (Мал.)

Нирки (геп) — парні паренхіматозні органи буро-червоного кольору, частіше бо-боподібної форми, розміщені в черевній порожнині під поперековими хребцями (Мал). У нирках відбуваються процеси утворення сечі, з якою потім сечовивідними орга­нами виводяться з організму назовні кінцеві продукти обміну речовин, надлишок води та солей. Стромою нирок є сполучнотканинна капсула, яка зверху вкрита жиром, а зни­зу очеревиною. Паренхімою нирок є залозистий епітелій, з якого побудовані нефрони — основні структурні й функціональні одиниці нирок. Кількість нефронів у нирках корови становить 8 млн, у свиней і овець — понад 1 млн, у кроля — понад 600 тис, у людини — до 4 млн.

На внутрішньому краї нирок є заглибина — ворота, через які у нирки входять нир­кова артерія і нерви, а виходять ниркова вена, лімфатичні судини й сечовід.

На поздовжньому розрізі нирки видно три шари: зовнішній — кірковий, або сечо­видільний; середній, або пограничний; внутрішній — мозковий, або сечовідвідний. Кір­кова зона знаходиться під капсулою, в ній містяться переважно нефрони. У погранич-ній зоні знаходяться кровоносні судини. Мозкова зона складається з сечовивідних тру­бочок і частково нефронів. Ця зона формує ниркові піраміди з сосочками, на верхівці яких відкриваються сечовивідні трубочки.

За типом будови розрізняють нирки борознисті багатососочкові (у великої рогатої худоби), гладенькі багатососочкові (у свиней), гладенькі однососочкові (у коней, овець, кіз, собак, кролів) та множинні (у водяних тварин і білих ведмедів). Множинні нирки скла­даються з окремих з'єднаних між собою часточок, ніби самостійних маленьких нирок.

У нирках коней ниркові сосочки зливаються в один великий сосочок, обернений у ниркову миску. У нирках свиней ниркові сосочки оточені нирковими чашечками, корот­кі ходи від яких ведуть у ниркову миску. У нирках великої рогатої худоби ниркові сосоч­ки оточені чашечками, що відкриваються короткими стовбурцями в дві основні прото­ки, які, з'єднуючись між собою, утворюють сечовід. Ліва нирка в них блукаюча і підві­шена на короткій брижі.

Мал. Система органів сечовиділення коня:

I — права нирка; 2 — ліва нирка; 3 — сечовід; 5 — права і ліва надниркові залози; 6 — аорта; 8 — ниркові артерії; 9 — пупкова артерія; 10,11, 12 — розтятий сечовий міхур (10 — верхівка, II — тіло, 12 — шийка); 13 — сечовідні валики; 14 — міхуровий трикутник; 15 — отвори сечово­
дів; 16 — сечовідна складка; 17 — сечовипус­кальна складка (гребінь)

Мал. Нирки:

А — великої рогатої худоби; Б — свині; В — коня; 1 — ниркова піраміда; 2 — ниркова часточка; 3 — сечовидільна і 4 — погранична зони; 5 — чашечка; 6 — вивідна зона; 7 — нирковий сосочок; 8 — сте­бельце; 9 — сечовід; 10 — ниркова миска; 11 — кінцеві ходи; 12 — ворота нирки

Сеча утворюється в нефронах парен­хіми нирок (Мал.). Кожний нефрон складається з келихоподібного двостін-кового утвору — капсули Шумпянсьного — Боумена, в порожнині якої міститься су­динний клубочок із сітки артеріальних ка­пілярів, і звивистого ниркового канальця. У капіляри судинного клубочка кров надходить з черевної артерії, пройшовши спочатку ниркову артерію, міжчасточкові, дугові, радіальні артерії і приносну артеріолу. Із судин­ного клубочка кров відтікає по виносній артеріолі, яка потім вдруге розгалужується на капіляри, що обплітають густою сіткою звивистий нирковий каналець нефрона.

Кожний звивистий нирковий каналець має низхідне та висхідне коліна, з'єднані між собою петлею Генле. Звивисті ниркові канальці впадають у збірні канальці, які перехо­дять у відвідні канальці. Останні відкриваються на сосочку ниркової піраміди безліччю отворів у чашечки (у великої рогатої худоби) або в ниркову миску (у коней, дрібних жуй­них і м'ясоїдних). Стінка звивистого ниркового канальця побудована з одношарового кубічного епітелію.

Мал. Схема будови нефрона:

1 — судинний клубочок; 2 — проксимальна ниркова трубочка; 3 — пряма трубочка петлі; 4 — висхідна пряма трубочка петлі; 5 — дистальна тру­бочка; 6 — соскова протока; 7 — виносна артерія і капілярні судини

Капсула нефрона разом із судинним клубочком склада­ють ниркове, або мальпігієве, тільце, де відбувається процес фільтрації плазми крові і утворення первинної сечі. Внутрі­шній листок капсули побудований відростковими плоскими епітеліальними клітинами — подоцитами, від яких відходять великі відростки — цитотрабекули і малі відростки — цито-події. До відростків подоцитів тісно прилягають ендотеліаль-ні клітини стінки капілярів судинного клубочка. У такий спо­сіб утворюється біологічний нирковий фільтр, якому власти­ва напівпроникність і крізь який відбувається фільтрування плазми крові та утворення первинної сечі. Під час проход­ження первинної сечі по звивистому нирковому канальцю, стінка якого побудована з одношарового кубічного епітелію з наявністю мікроворсинок на апікальному полюсі, відбува­ється зворотне всмоктування з нього поживних речовин у кров, таким чином утворю­ється вторинна сеча, яка за об'ємом становить 1—2% первинної сечі і різко відрізняєть­ся від неї за хімічним складом.

Крім кіркових нефронів, де відбувається утворення сечі, у складі паренхіми нирок містяться ще так звані юкстамедулярні нефрони, навколо яких скупчується цілий комп­лекс ендокринних клітин, що синтезують гормони (ренін та ін.). З допомогою цих гор­монів регулюється течія крові по нирках і утворення сечі.

Ниркова миска (peMs renalis) — це розширений початок сечовода, що лежить у ворогах нирки. У порожнину миски виступають сосочки ниркових пірамід, слизова оболонка її вистелена багатошаровим перехідним епітелієм.

Дата добавления: 2014-01-04