Тема заняття: Загальна характеристика серцево-судинної системи

Тема розділу: Система органів крово- і лімфообігу, кровотворення та імунного захисту

Лекційне заняття №23

Будова і топографія зовнішніх статевих органів.

Будова і топографія присінку піхви.

Будова і топографія піхви.

Піхва (vagina) — порожнина мішкоподібної форми, розміщена в тазовій порожни­ні, під прямою кишкою, є органом парування і родовим шляхом. Стінка її складається з слизової, м'язової і адвентиціальної оболонок. Слизова оболонка піхви вистелена бага­тошаровим плоским незроговілим епітелієм, утворює поздовжні складки. У підслизовій основі немає пристінкових залоз. У місці переходу в присінок слизова оболонка утво­рює поперечну складку — дівочу пліву, яка під час першого парування розривається. М'язова оболонка побудована з двох шарів гладенької м'язової тканини. Між слизовою і м'язовою оболонками добре розвинена сітка венозних судин. Зовні піхва вкрита ад­вентицією з пухкої сполучної тканини.

Самостійна робота студентів.

Присінок піхви (vestibulum vaginae) — це порожнина, що є продовженням піхви після впадіння туди сечівника, отвір якого відкривається на вентральній стінці. Назовні присінок піхви відкривається статевою щілиною, яка обмежена статевими губами і лежить вентрально від заднього проходу. Стінка його утворена такими самими оболонками, як і стінка піхви, тільки в підслизовій основі присінка піхви знаходяться кавернозний шар і пристінкові залози, секрет яких у вигляді слизу виділяється з присінка під час статевої тіч­ки й охоти.

М'язова оболонка в каудальній частині присінка доповнюється кільцевим шаром поперечносмугастої скелетної м'язової тканини, з волокон якої формується стискувач присінка піхви.

Зовнішні статеві органи самки (vulva) складаються з двох статевих губ, які є складками шкіри і утворюють статеву щілину.

У товщі статевих губ є потові й сальні залози і м'яз, що стискує статеву щілину. Ста­теві губи сходяться у верхній і нижній кути. У нижньому куті статевої щілини є клітор — це рудимент чоловічого статевого члена, в ньому міститься дуже багато нервових за­кінчень і печеристі тіла.

1.Значення системи кровообігу.

Серцево-судинна система складається з тісно пов'язаних між собою систем крово-і лімфообігу. В свою чергу, вони складаються із системи замкнених судин, які об'єдну­ються при впаданні лімфатичних стовбурів у краніальну порожнисту вену. Вміст судин — кров і лімфа є основною функціональною частиною серцево-судинної системи і в своїй головній функції (участь в обміні речовин).

Кровообіг — це рух крові по замкненій кровоносній системі організму тварини, яка складається із системи кровоносних судин (артерій, вен і капілярів); крові, що запов­нює ці судини; серця, робота якого забезпечує постійну течію крові по судинах, а та­кож кровотворних органів, в яких утворюється кров.

Артеріями - називаються судини, по яких тече кров від серця, а венами — судини, по яких кров тече до серця. Кінцевими розгалуженнями артерій є артеріоли та капіляри. Артерії та вени відіграють роль провідних трубок, по яких тече кров, а капіляри становлять мікроциркулярне русло організму, де відбувається обмін речовин і газів між кров'ю та клітинами й тканинами організму тварини.

С-с.с. виконує в організмі такі основні функції: транспортну, терморегуляції, видільну, захисну, бере участь в обміні речовин, гуморальній регуляції (завдяки транспортуванню гормонів та інших біологічно активних речовин), підтримує сталість внутрішнього середовища — гомеостаз. Робота с-с.с тісно пов'язана з функціями органів дихання, травлення, сечовиділення та нервової системи. Центральним органом системи кровообігу є серце.

Дата добавления: 2014-01-04