Оболонки серця

Будова і топографія серця.

Серце (cor) — це м'язовий порожнистий орган конусоподібної форми, завдяки ритмічним скороченням якого забезпечується постійна течія крові по великому, і мало­му колах кровообігу.

Розміщене серце в середостінні грудної порожнини, більше в лівій частині грудної клітки, в межах між 3-м і 5-м ребрами. Своєю верхівкою серце спрямоване вниз і назад, а основою — вгору та вперед. Маса серця становить, кг: у коней — 3—6, у свиней — 0,2—0,4, у великої рогатої худоби — 2—3, або у бугая - 0,42%; корови -0,50%.

Двома поздовжніми борознами зовні та м'язовою перегородкою всередині серце поділяється на праву й ліву половини. Кожна половина складається з двох камер: вер­хньої — передсердя (atrium) і нижньої — шлуночка (ventriculus), які з'єднуються між со­бою клапанами. У праву поло­вину серця надходить венозна кров (насичена вуглекислим газом), а в ліву — артері­альна кров (насичена киснем). Зовні розміри лівого шлуночка значно більші, ніж пра­вого. Це пов'язано з більшою товщиною його стінки.

У порожнину правого передсердя впадають дві великі вени орга­нізму — краніальна і каудальна порожнисті вени, які доставляють сюди від тканин і ор­ганів усього тіла венозну кров. Поряд з порожнистими венами в праве передсердя впа­дають також серцеві вени, які доставляють венозну кров від серця. У порожнину лівого передсердя впадають 2 легеневих артерії, які доставляють артеріальну кров. Через атріовентрикулярні отвори кров потрапляє в шлуночки, а звідти — в артерії. З лівого шлу­ночка виходить головна артерія тіла — аорта, яка доставляє до всіх органів організму артеріальну кров (насичену киснем і поживними речовинами). З правого шлуночка ви­ходить стовбур легеневої артерії, по якій тече до легень венозна кров.

Рух крові в серці і по судинах забезпечується послідовними скороченнями (систо­ла) і розслабленнями (діастола) передсердь та шлуночків серця. Ритмічність роботи серця зумовлена так званою провідною системою серця, яка складається з синусного і атріовентрикулярного вузлів, атріовентрикулярного пучка (пучка Гіса) та волокон Пуркіньє. Усі ці утвори побудовані з провідної серцевої м'язової тканини, клітини якої бідні на спеціальні органели — міофібрили.

Стінка серця складається з трьох оболонок: внутрішньої — ендокарда, середньої — міокарда і зовнішньої — епікарда. Крім того, серце знаходиться в серцевій сумці — пе­рикарді.

Ендокард побудований з тонкого шару щільної сполучної тканини, яка збоку порожнин серця вистелена ендотелієм.

Міокард побудований з поперечносмугастої ро­бочої серцевої м'язової тканини. Клітини цієї тканини — кардіоміоцити — у своїй цито­плазмі містять багато спеціальних органел — міофібрил, з якими пов'язана скоротли­вість цієї тканини. Міокард лівого шлуночка в 2—5 разів товщий від правого, це зумовлено роботою лівого шлуночка, який забезпечує течію крові по великому колу кровообігу, сприяє утво­ренню в аорті тиску крові, необхідного для її руху по судинах.

Епікард побудований з одношарового плоского епітелію (мезотелію) з прошарком пухкої сполучної тканини. Це так званий вісцеральний листок плеври, парієтальний лис­ток якої вкриває перикард — серцеву сумку, в порожнині якої міститься незначна кіль­кість серозної рідини.

Дата добавления: 2014-01-04