Кровопостачання серця, мозку, легень, печінки і селезінки

Вплив симпатичних і парасимпатичних нервів на просвіт судин.

Регуляція кровообігу

Оптимальні умови кровопостачання тканин і органів відповідно до їх фізіологічного стану забезпечуються в організмі нервовою і гуморальною регуляцією роботи серця, зміною просвіту кровоносних судин і кількістю циркулюючої крові.

Зміна просвіту кровоносних судин здійснюється за рахунок наявності в їх стінці гла­деньких м'язів, які можуть довго перебувати в стані скорочення без ознак втоми. Такий стан гладеньких м'язів називають тонусом. Збільшення тонусу м'язів спричинює звуження судин, а послаблення — їх розширення. Тонус кровоносних судин регулюєть­ся вегетативною нервовою системою. Судини іннервуються судинозвужувальними нер­вовими волокнами — вазоконстрикторами, які належать до симпатичної нервової системи, і судинорозширювальними вазодилататорами, що належать до парасимпатичної нервової системи. Вплив симпатичних нервів поширюється на судини внутрішніх орга­нів і шкіри за винятком серця й головного мозку.

Судини скелетних м'язів звужуються і розширюються під впливом симпатичних нервів, у їх складі є звужувальні і розширювальні

нервові волокна.

Кровоносні судини постійно знаходяться під судинозвужувальним впливом симпа­тичних нервів. Якщо перерізати на шиї у кроля симпатичний нерв, гілки якого зумовлю­ють звуження судин вуха, то судини розширюються, і вухо червоніє. При подразненні пе­рерізаного нерва електричним струмом судини звужуються, вухо блідне і стає холодним.

Судинорозширювальні нервові волокна парасимпатичної нервової системи входять до складу багатьох змішаних нервів, а також входять до складу задніх корінців спинного мозку. На відміну від симпатичних, парасимпатичні нер­ви не чинять постійного впливу на

судини.

Звуження й розширення кровоносних судин відбувається головним чином під впли­вом імпульсів, які надходять від судинорухового центру, розміщеного в довгастому моз­ку. Цей центр має два відділи: судинозвужувальний (пресорний) і судинорозширюваль­ний (депресорний). Основну роль у регуляції просвіту судин відіграє судинозвужуваль­ний відділ. Судинорухові центри розміщені також у спинному мозку, але вони підпоряд­ковані центрам довгастого мозку.

Кровообіг у судинах серця відбувається переважно під час діастоли. Під час сис­толи серцевий м'яз стискує розміщені в ньому судини, тому кровотік у них слабшає. Закупорювання лише однієї серцевої артерії тромбом призводить до серйозних пору­шень кровопостачання і живлення міокарда (до інфаркту міокарда).

Головний мозок дістає кров від артерій, які радіально відходять від м'якої мозкової оболонки. Між артеріями, венами анастомозів немає, капіляри перебувають у відкрито­му стані. Кров, що відтікає від мозку, надходить у вени, які утворюють синуси в твердій мозковій оболонці. Мозок постійно отримує з кров'ю кисень і поживні речовини. У разі відсутності кисню нейрони мозку гинуть уже через 5-6 хвилин.

Циркуляція крові в легенях забезпечується судинами як малого, так і великого кіл кровообігу. Проте газообмін між венозною кров'ю і киснем, який надходить у легені з вдихуваним повітрям, здійснюється тільки за рахунок малого кола кровообігу. Ємність судинного русла легень може зменшуватися або збільшуватися, тому легені є одним з депо крові в організмі.

Кровообіг у печінці пов'язаний з процесами травлення і має свої особливості. Во­рітна вена несе кров від шлунка, кишок, заходячи в печінку, розгалужується на сітку ка­пілярів. Так само розгалужується до капілярів печінкова артерія. У печінкових часточках капіляри ворітної вени і печінкової артерії об'єднуються, утворюючи загальний синусо­їдний капіляр. Змішана кров, проходячи по цьому капіляру, з допомогою печінкових клі­тин (гепатоцитів) звільняється від шкідливих продуктів обміну речовин (індолу, скатолу, фенолу) і потрапляє в центральну вену, а з неї в печінкові вени, з'єднані із задньою по­рожнистою веною великого кола кровообігу. Таким чином здійснюється захисна (бар'­єрна) функція печінки.

Кровообіг у селезінці пов'язаний з особливостями будови її капілярів. Кінцеві гілоч­ки капілярів мають китички, які закінчуються сліпими розширеннями з отворами, Крізь отвори кров переходить у пульпу селезінки, а звідти в синуси, які в свою чергу мають отвори в стінці. Тому селезінка, як губка, здатна всмоктувати кров і бути депо крові.

Самостійна робота студентів.

Тема: Депо крові, лімфовідтік.

1. Депо крові.

У стані спокою 45—50% усієї маси крові, яка є в організмі, знаходить­ся в кров'яних депо: печінці, селезінці І підшкірних судинах. За нормальних умов у пе­чінці знаходиться до 20%, у селезінці — 16, у підшкірних судинах — 10% усієї кількос­ті крові. Під час м'язової роботи, при крововтратах кров, яка знаходиться в цих кров'я­них депо, викидається в судинне русло.

Дата добавления: 2014-01-04