Процес молокоутворення

Процес секреції молока здійснюється як цілісна реакція всього організму та мо­лочної залози, який відбувається циклічно за участю нервової, кровоносної, травної та ендокринної систем. Молоко утворюється в секреторних епітеліальних клітинах альвеол і проток паренхіми вимені із складових частин крові за участю ферментів і гормонів.

Через вим'я корови проходить значна кількість крові. Для утворення 1 л молока не­обхідно, щоб через нього пройшло близько 500 л крові.

Суть процесу молокоутворення полягає в тому, що клітини залозистого епітелію поглинають з крові попередники молока (амінокислоти, ліпіди та інші речовини), а по­тім синтезують нові речовини і виділяють їх з клітин у порожнину альвеол у вигляді сек­рету. При переході молока з клітин в альвеоли під впливом ферментів і гормонів воно дозріває в порожнині альвеол.

Синтез білків молока відбувається з амінокислот і білків плазми крові. Молочний цу­кор — лактоза — синтезується з глюкози, молочний жир — з гліцерину і жирних кислот,

а також оцтової кислоти, яка в значній кількості утворюється в рубці. Вітаміни, мінераль­ні речовини переходять з крові в молоко без змін.

В утворенні молока розрізняють чотири типи секреції. У молозивний період спосте­рігається апокриновий тип секреції, за якого відривається верхівкова частина клітини разом з утвореним секретом. Під час лактації секреція молока здійснюється за мерокриновим типом, коли під час секреції клітини залишаються незруйнованими. Утворені краплі жиру та інші складові частини молока переміщуються у верхівкову частину кліти­ни і потім крізь її мембрану дифундують без руйнування клітини. На стадії інволюції ви­мені спостерігається голокриновий тип секреції, за якого відбувається перетворення всієї клітини на секрет молока.

За лемокринового типу секреції краплі секрету виносять на собі частинки плазма­тичної мембрани. Вважають, що цей тип секреції відбувається одночасно з мерокрино-вим, і в цей період виділяється тільки жир.

Молоко утворюється безперервно, заповнюючи спочатку порожнини альвеол і про­токи, а потім переміщуючись у цистерни. Перехід молока відбувається періодично, з пе­рервами. У міру заповнення порожнин вимені молоком тонус м'язових волокон змен­шується і вим'я розширюється, однак це можливо до певної межі. У разі переповнення вимені молоком підвищується внутрішньовим'яний тиск і утворення молока різко змен­шується. Місткість вимені залежить від об'єму цистерн, проток, розвитку альвеолярно­го апарату. Задні частини вимені розвинені більше, ніж передні. Звільнення альвеоляр­ного відділу вимені від молока знову стимулює молокоутворення. Часткове видоювання гальмує утворення молока.

4. Регуляція процесу утворення молока здійснюється нервовою системою і гормонами залоз внутрішньої секреції. Регуляція відбувається за участю кори великих півкуль і гіпоталамуса, де розміщений лактаційний центр. Гіпоталамус виділяє нейро-секрети — соматоліберин й пролактоліберин, вони стимулюють виділення гіпофізом гормонів соматотропіну й пролактину. Ці гормони безпосередньо беруть участь в утво­ренні молока. Роль інших залоз внутрішньої секреції полягає в тому, що вони сприяють утворенню попередників молока і збільшенню їх кількості в крові.

У регуляції молоковиділення беруть участь також нервова система й залози внутрішньої секреції (рис. 120). У рефлексі молоковиділення розрізняють дві фази. Перша фаза — нер­вова; при подразненні рецепторів вимені під час доїння або смоктання імпульси переда­ються в центри попереково-крижового відділу спинного мозку, а звідти до сфінктерів сос­ків; сфінктери розкриваються і виділяється порція молока, яка міститься в цистерні.

Друга фаза — нервово-гуморальна; імпульси від рецепторів вимені передаються в гіпоталамус, де утворюється гормон окситоцин. Цей гормон надходить у задню частку гіпофіза, а з неї в кров, з кров'ю доставляється до вимені, де спричинює скорочення міоепітеліальних клітин альвеол; внаслідок цього альвеоли скорочуються і виводиться альвеолярна порція молока. Проте навіть після найретельнішого видоювання у вимені завжди залишається деяка кількість молока; це залишкове молоко.

Важлива роль у здійсненні рефлексу молоковиділення належить корі великих пів­куль головного мозку. У корів виробляється умовний рефлекс на місце й обстановку до­їння. Участь кори забезпечує більш повноцінний рефлекс молоковиділення. Гальмуван­ня умовних рефлексів під час доїння може виникнути внаслідок змін умов доїння, і тоді молоковиділення також гальмується.

Самостійна робота студентів.

Дата добавления: 2014-01-04