Рефлекс, рефлекторна дуга

Тема заняття: Центральна нервова система.

Розділ №12. Нервова система та органи чуттів.

Лекційне заняття №50.

Центральна нервова система тварин складається з головного й спинного мозку, які побудовані з величезної кількості нейронів, з'єднаних між собою за допомогою синапсів.

Центральна нервова система здійснює в організмі функції першорядної важливос­ті. По-перше, вона забезпечує чітку регуляцію роботи всіх органів, їх координацію й ін­теграцію, завдяки чому всі органи й системи органів діють злагоджено, а організм фун­кціонує як єдине ціле. По-друге, вона забезпечує через органи чуттів зв'язок організму з умовами зовнішнього середовища, які постійно змінюються.

Основною формою діяльності центральної нервової системи є рефлекс. Рефлекс ~ це відповідна реакція організму на подразнення рецепторів, яка здійснюється за учас­тю центральної нервової системи. Шлях, по якому рухаються нервові імпульси від ре­цептора до органа-виконавця, називають рефлекторною дугою. До її складу входять: 1) рецептори, які сприймають подразнення; 2) аферентні (чутливі) нервові волокна, що несуть збудження до центру рефлексу; 3) центр рефлексу — нейрони й синапси ЦНС; 4) еферентні (рухові) нервові волокна, які проводять імпульси від центру рефлексу на периферію; 5) органи-виконавці (Мал.).

Для здійснення рефлексу необхідна цілісність усіх складових частин рефлекторної дуги. Рефлекси виникають при подразненні не одного, а декількох рецепторів, розмі­щених у певній ділянці тіла. Таку ділянку тіла називають рецепторним полем, або ре­флексогенною зоною.

В організмі рефлекторну дугу утворює значна кількість нейронів, розміщених як у спинному мозку, так і в різних відділах головного мозку, включаючи кору великих пів­куль. Так, при подразненні больових рецепторів шкіри збудження надходить спочатку в спинний мозок, від нього — в гіпоталамус проміжного мозку і доходить до кори великих півкуль. Здійснюється відповідна реакція усунення подразника, що спричинює біль. Крім того, ця реакція супроводжується відчуттям болю, зміною частоти скорочень сер­ця, частоти й глибини дихання, іншими реакціями вегета­тивної нервової системи.

Вчення про рефлекс у наш час доповнено поняттям про зворотний зв'язок, тому говорять не лише про ре­флекторну дугу, а й про рефлекторне кільце.

Мал. Схема рефлекторної дуги із зворотним зв'язком:

1 — рецептор; 2 — аферентний нейрон; 3 — проміжний нейрон; 4 — еферентний нейрон; 5 — ефектор (м'яз);6 — пропріорецептор (м'язове веретено); 7 — нейрон зворотного зв'язку; стрілки — напрям проход­ження імпульсу

Мал. Схема функції синапсу:

А — збуджувального; Б — гальмівного: 1 — пу­хирці медіатора; 2 — пресинаптична мембрана; З — постсинаптична мембрана; 4 — синаптична щілина; 5 — дендрит; 6 — клітина нейрона; Ек. — поріг збудливості; МС — мембранний потенціал спокою; ПД - потенціал дії; КС — рух колового струму між деполяризованою постсинаптичною мембраною і позасинаптичною ділянкою де­ндрита. Стрілками показано рух йонів натрію (Na+), калію (К⁺), хлору (СІ-) і надходження ме­діатора в синаптичну щілину.

Дата добавления: 2014-01-04