Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Загальна характеристика отруйних речовин




Хімічні та біологічні фактори безпеки

Лекція 7

Отруйні речовини. Сьогодні у світі виробляється близько 1 млн. різних хімічних речовин, із яких приблизно 700 широко використовуються у промисловості, сільському господарстві та у побуті. Переважна більшість використовуваних людиною хімічних речовин завдає певної шкоди її здоров’ю, а інколи й життю.

Небезпека хімічних речовин визначається їх здатністю проникати крізь органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки, а також навіть у порівняно малих дозах порушувати нормальну життєдіяльність, викликати різні хворобливі стани, а за певних умов – летальний наслідок. Ступінь та характер порушень нормальної життєдіяльності організму (ураження) залежить від фізико-хімічних, токсичних властивостей хімічних речовин, тривалості та шляхів впливу на організм.

Для небезпечних хімічних речовин (НХР) встановлюється їх гранично допустима концентрація (ГДК) в повітрі, воді та інших середовищах.

Гранично допустима концентрація – це максимальна кількість НХР а одиниці об’єму (повітря, води чи інших рідин) чи ваги (харчових продуктів), яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних наступних змін у потомстві. При встановлені ГДК використовують розрахункові методи, результати біологічних експериментів, а також матеріали динамічних спостережень за станом здоров’я осіб, які підлягали впливу НХР різної концентрації. Рівні ГДКК однієї й тієї ж речовини щодо різних об’єктів навколишнього середовища неоднакові (наприклад, встановлені ГДК для свинцю та його неорганічних з’єднань: у воді водоймищ господарсько-питного використання – 0,1 мг/л, у повітрі виробничих приміщень – 0,01 мг/м3, в атмосферному повітрі середньодобова ГДК – 0,0007 мг/м3.

Серед небезпечних хімічних речовин особливо виділяють спеціальні отруйні речовини (ОР), які призначені для знищення людей, тварин, а також сільськогосподарських рослин.

Отруйні речовини – це токсичні хімічні з’єднаня з певними фізичними та хімічними властивостями, які роблять можливим їх бойове використання з метою ураження живої сили, зараження місцевості та бойової техніки. Для досягнення максимального ефекту ОР переводять у бойові стани: пару, аерозоль, краплі. Залежно від бойового стану ОР уражають людину, проникаючи крізь органи дихання, шкірний покрив, тракт травлення, рани.

Крім того, людина може отримати ураження внаслідок споживання заражених продуктів харчування та води, а також при впливі на слизові оболонки очей та носоглотки.

Результатом тривалого використання ОР можуть бути важкі екологічні та генетичні наслідки, ліквідація яких потребує декількох десятиліть.

Отруйні речовини за призначенням поділяють на 4 групи залежно від характеру їх вражаючої дії: смертельні: ті, що виводять з ладу тимчасово; подразнюючі та навчальні.

За фізичною дією на організм розрізняють ОР:

нервово-паралітичні: GА (табун), GВ (зарин), GД (зоман),VХ (Ві-Екс);

шкірно-наривні: Н (технічний іприт), НД (перегнаний іприт), НО та НТ (імпритні рецептури), НN (азотний іприт);

задушливі – GG (фосген);

психохімічні – ВZ (Бі-зет);

подразнюючі: СN (хлорацетофенон), адамсит.

Усі отруйні речовини – це хімічні з’єднання, які мають хімічне найменування, наприклад, АС - нитрил мурашкової кислоти, НД - діхлордіетилсульфід, С- фенолхлорметилкетон.

Найбільшого розвитку останнім часом зазнали речовини VX, GB, НД, BZ, CS, CR, а також токсини. Як ОР можуть використовуватися ботулічний токсин та стафілококовий ентеротоксин.

За швидкістю настання вражаючої дії ОР класифікують наступним чином:

швидкодіючі ОР, які не мають періоду прихованої дії, котрі за декілька хвилин призводять до смерті чи до втрати боєздатності внаслідок ураження: СВ, СД, АС, СК, СS, СR;

повільно діючі ОР, які мають період прихованої дії та призводять до враження за деякий час: VХ, НД, СG, ВZ.

Швидкість вражаючої дії залежить від бойового стану та шляхів впливу на організм. Якщо у стані грубодисперсного аерозолю крапель шкірно-резобтивна дія цієї ОР виявляється уповільненою, то у стані пари та дрібнодисперсного аерозолю його інгаляційна вражаюча дія досягається швидко. Швидкість дії ОР залежить також від величини дози, яка потрапила в організм. При великих дозах дія ОР проявляється значно швидко.

У залежності від тривалості збереження вражаючої здатності ОР поділяють на дві групи:

стійкі ОР, які зберігають свою вражаючу дію протягом декількох годин або діб (VX, GB, НД);

нестійкі ОР, котрі зберігають свою вражаючу дію кілька хвилин після їх застосування.

ОР СВ залежно від засобу та умов застосування може поводитись як стійка, так і як нестійка ОР. В літніх умовах вона поводиться як нестійка ОР, особливо при зараженні невсмоктуючих поверхонь, а взимку – як стійка.

До отруйних речовин смертельної дії належить: GА (табун), GВ (зарин), GД (зоман),VХ, Н (азотний імприт), АС (синильна кислота), СК (хлорціан), СG (фосген) та інші.

Зарин GB – ОР нервово-паралітичної дії, без кольору та майже без запаху рідина. Добре розчиняється у воді та органічних розчинах, дуже токсична ОР. Ознаки ураження виявляються швидко, без періоду прихованої дії. Однією із зовнішніх ознак є звуження зіниць очей. Зарин має кумулятивну дію при усіх шляхах його проникнення в організм. Основний бойовий стан зарину – пара та неосідаючий аерозоль. При концентрації парів зарину у повітрі 5х10-4 г/м3 виникають перші ознаки ураження: міоз, страх світла, утруднене дихання, біль у грудях.

Зоман GД – ОР нервово-паралітичної дії. Це прозора рідина з легким запахом камфори. Погано розчиняється у воді, добре в органічних розчинниках, горючих та мастильних речовинах. Уражає людину незалежно від шляхів проникнення в організм. За характером дії зоман аналогічний зарину, але ще токсичніший.

VX (Ві-ікс) – ОР нервово-паралітичної дії. Це безколірна слабколетка рідина без запаху – малорозчинна у воді, але добре в органічних розчинах. Небезпека ураження VX крізь органи дихання залежить від метеорологічних умов та засобів переведення його у бойовий стан. Вважають, що VX дуже ефективно діє у вигляді тонкодисперсного аерозолю та крапель. VX діє крізь шкірні покриви та одяг. В зв’язку з цим VX розглядається як ОР, здатна завдавати ураження живій силі, захищеній протигазами. Симптоми ураження VX аналогічні симптомам ураження іншими ОР нервово-паралітичної дії, але при дії крізь шкіру – вони розвиваються повільніше. Як і інші нервово-паралітичні ОР, має кумулятивну дію

Іприт (НД) - ОР шкірно-наривної дії. Це олійна рідина без кольору. Погано розчиняється у воді та досить добре в органічних речовинах та мастильних матеріалах, а також у інших ОР. Важча за воду. Легко всмоктується у продукти харчування, надовго їх заражаючи. Типова стійка ОР. Основні бойові стани іприту – пари та краплі. Має різносторонню уражаючу дію. Уражає незахищених людей через органи дихання, шкіру, органи травлення. Діє на шкіру та очі. Має період прихованої дії та кумулятивний ефект.

Синильна кислота (АС) – загальноотруйна речовина. Це рідина без кольору, із запахом гіркого мигдалю, дуже сильна швидкодіюча отрута. Незахищених людей синильна кислота уражає через органи дихання та разом із водою чи їжею. Основний бойовий стан синильної кислоти – пара. При малих концентраціях (0,04 г/см3) практично уражень не викликає, бо у невеликих кількостях знешкоджується організмом; при великих концентраціях може уражати крізь шкіру. Ознаки ураження: гіркий та металевий присмак у роті, нудота, головний біль, задишка, судоми. Смерть уражених настає внаслідок паралічу серця. Разом із водою чи їжею вживання 70 мг синильної кислоти викликає миттєву смерть.

Хлорціан (СК) – загальноотруйна речовина. Хлорціан при температурі вище 130С – газ, при температурі нижче130С – рідина. Розчиняється у воді, в органічних розчинах. Повільно взаємодіє з водою. Добре сорбується пористими матеріалами. Основний бойовий стан – газ. Хлорціан –швидкодіюча ОР. При дії на очі та органи дихання його уражаючі здатності виявляються відразу, без прихованого періоду. При концентраціях 2х10-3 г/м3 спостерігається подразнення очей; вищі концентрації викликають загальне отруєння – з’являється запаморочення, блювання, відчуття страху, настає втрата свідомості, починаються судоми, настає параліч.

Фосген (СG) – задушлива ОР. Фосген при температурі вище 80С – газ із запахом прілого сіна, важчий від повітря у 3,5 рази. Погано розчиняється у воді, добре в органічних розчинах. Уражає легені людини, викликаючи їх набряк, подразнює очі та слизові оболонки. Має кумулятивну дію. Ознаки ураження: слабке подразнення очей, сльозотеча, запаморочення, загальна слабкість. Після виходу із зараженої зони ці ознаки зникають – настає період прихованої дії (4…5 гол), протягом якого розвивається ураження тканини легенів. Потім стан ураженого різко погіршується: з’являється кашель, синіють губи та щоки, виникає головний біль, задишка, ядуха, спостерігається підвищення температури тіла до 390С. Смерть настає у перші дві доби від набряку легенів. При концентрації фосгену 40 г/м3 смерть настає практично миттєво.

Отруйні речовини, які виводять з ладу тимчасово, з’явилися порівняно недавно. До них належать психохімічні речовини, які діють на нервову систему та викликають психічні розлади. Найширше використовується психохімічна ОР ВZ (Бі-Зет) – це тверда речовина, а основний її бойовий стан – аерозоль (дим). У бойовий стан переводиться термічним засобом у вигляді порошку. Незахищених людей уражає крізь органи дихання, чи шлунково-кишковий тракт. Період прихованої дії 0,5…3 год залежно від дози. Потім порушуються функції вестибулярного апарату, починається блювання. Пізніше розвивається оціпеніння, загальмованість мови, після чого настає період галюцинації та збудження.

Подразнюючі отруйні речовини уражають чутливі нервові закінчення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та діють на очі.

Хлорацетофенон (СN – ОР – ОР сльозоточивої дії. Це кристалічний білий порошок із запахом черемхи, практично не розчиняється у воді, добре розчиняється у дихлоретані, хлороформі, хлорнокрилі та в іприті. В літніх умовах максимальна концентрація його парів становить 0,2 г/м3. При концентрації парів 2х10-5 г/см3 хлорацетофенон виявляється за запахом.

Адамсит (ДМ). Чистий адамсит – це кристалічна речовина світло-жовтого кольору, без запаху. У воді практично не розчиняється, при нагріванні розчиняється в органічних розчинах; добре розчиняється в ацетоні. Основний бойовий стан – аерозоль (дим). При проникненні в організм викликає сильне подразнення носоглотки, біль у грудях, блювання.

Cl-Ес (СS). Це кристалічний білий порошок, помірно розчиняється у воді, добре в ацетоні і бензолі, при малих концентраціях подразнює очі та верхні дихальні шляхи, при більших викликає опіки відкритих ділянок шкіри, та параліч органів дихання. При концентрації 5х10-3 г/м-3 люди миттю виходять із ладу. Симптоми ураження: відчуття паління та біль в очах і грудях, сльозотеча, нежить, кашель. При виведенні людини із зараженої зони симптоми поступово минають протягом 1…3 годин.

Cl-Ap (СR) – нова ОР подразнюючої дії, значно токсичніша, ніж СN. Це тверда речовина, слабо розчиняється у воді. Ознаки ураження аналогічні СN. Спричиняє сильну подразнювальну дію на шкіру.

Для ураження сільськогосподарських рослин використовується спеціальний клас ОР – фітотоксиканти, які використовуються також і в мирних цілях. До цього класу ОР належать:

- гербіциди – для ураження трав’ної рослинності, злакових та овочевих культур;

- арборициди – для ураження дерево-чагарникової рослинності;

- дефоліанти – призводять до опадання листя;

- десіканти – уражають рослинність шляхом її висушування.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1851; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.