Небезпечні та шкідливі хімічні речовини

Усі хімічні речовини за ступенем небезпеки для людини поділяються на 4 класи. Як показник небезпеки прийнятий коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння –КМ 10 КМ 10 дорівнює відношенню максимально допустимої концентрації парів речовин при 20 ⁰С СМ20 до середньограничної концентрації його парів CL50

КМ10 =

Середньосмертельна концентрація CL50 визначається на білих мишах при двогодинній експозиції. Даний коефіцієнт залежно від числового значення дозволяє розділити хімічні речовини за інгаляційною небезпекою на 4 класи:

- 1 клас (надзвичайно небезпечні); КМ10 = 300;

- 2 клас (дуже небезпечні); КМ10 = 30…229;

- 3 клас (помірно небезпечні); КМ10 = 3…29;

- 4 клас (мало небезпечні); КМ10 = 3.

Між НХР виділяється особлива група речовин, які є найнебезпечнішими для людей у випадку проникнення в середовище. Речовини цієї групи названі сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).

Прийнято два критерія відбору НХР у групу СДОР. Першим критерієм є належність токсичних речовин до 1-2 класу небезпеки за КМ10. Другим критерієм відбору є ймовірність та масштаби можливого зараження повітря, води, місцевості при виробництві, транспортуванні та зберіганні НХР. Введення другого критерія зумовлене тим, що із досить великої кількості відомих та перспективних хімічних з’єднань, віднесених щодо величини КМ10 до 1-2 класу небезпеки, реальну небезпеку масового ураження людей являє лише та їх частина, котра характеризується великим масштабом виробництва, споживання, зберігання та транспортування.

На підставі критеріїв відбору було проведено аналіз 700 токсичних хімічних з’єднань, що отримали найширше розповсюдження у промисловості та сільському господарстві країни. Результати проведеного аналізу дозволяють виділити із багатьох з’єднань 34 речовини, що класифікуються як СДОР. Ймовірність ураження ними населення промислових міст та сільського населення у випадку аварій чи руйнувань досить велика. Із них майже 25% (8 речовин) є табельні ОР чи розглядаються як резервні. Узгоджений із провідними промисловими міністерствами перелік найрозповсюдженіших СДОР, їх фізичні та токсичні властивості наведені в табл.7.

Великі запаси СДОР є на підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості, кольорової та чорної металургії, оборонної, медичної промисловості, об’єктах комунального господарства, промисловості мінеральних добрив. У великих кількостях як холодоагент на підприємствах харчової, м’ясомолочної промисловості, холодильниках торговельних баз використовується аміак. Крім того, СДОР є також на об’єктах нафтової та газової промисловості, машинобудування, складах та базах сільськогосподарських хімікатів. В особливо великих кількостях (10…12 тис.т на окремих підприємствах) СДОР використовуються та зберігаються на підприємствах Мінхімнафтопрому та виробництва мінеральних добрив, які використовують 50% хлору та 70% аміаку країни.

Запаси цих речовин знаходяться у сховищах (до 80%), технологічній апаратурі, транспортних засобах (трубопроводи, залізничні цистерни). Їх руйнування чи ушкодження внаслідок аварії зумовлює викид (розлив) СДОР з наступним утворенням зони хімічного зараження.

Найбільш потенційно небезпечним в Україні є Донецько-Придніпровський район, в Одесі – припортовий завод.

Другою групою небезпечних хімічних речовин є промислові отрути. До промислових отрут належать НХР, які використовуються на виробництві, що є джерелом небезпеки гострих та хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки та гігієни праці. Промислові отрути справляють миттєвий і поступовий вплив на організм.

Найтоксичнішими із промислових отрут є: ртуть, свинець, берилій, талій, оловоорганічні з’єднання, нітро- та аміноз’єднання, галогенізовані вуглеводи, фосфороганічні речовини, миш’як, анілін та його похідні, бензин, бензол та ін. Небезпека забруднення ртуттю води, повітря, грунту, продуктів харчування найвища порівняно з іншими токсикантами з причини великого розповсюдження ртуті та з’єднань; металева ртуть широко використовується у медичних та побутових (технічних) термометрах, люмінесцентних лампах. Органічні з’єднання ртуті входять до складу травників зерна (гранозан). Значна кількість ртуті виділяється в атмосферу під час згорання твердого палива. Вона виділяється також при спалюванні автомобільного палива, яке містить сірку. Токсична металева ртуть (особливо її пари), солі двовалентної ртуті. Але небезпечнішими є її органічні з’єднання, особливо метильні, етильні, фенольні. У природних водах, грунтах відбувається біохімічне метилування ртуті, тобто підсилення її токсичності.

Таблиця 7

Дата добавления: 2014-01-04