Молоткові дробарки

Широке застосування у виробництві брикетів та гранул набули також молоткові дробарки. Подрібнення матеріалу в них відбувається під дією динамічних навантажень механічного удару. Дія на тіло при зосередженому навантаженні аналогічна розколюванню, при розподіленому – роздавлюванню.

Рис. 1.6. Схема молоткової дробарки.

Основним елементом дробарки є ротор, який має горизонтальний вал 6 з дисками 7, що закріплені на певній відстані за допомогою дистанційних кілець 8. До дисків на стрижнях 2 рухомо прикріплені сталеві пластинчасті молотки 3. При обертанні вала матеріал, що проходить через підживлювач 5 і патрубок 4, піддається багаторазовим ударам молотків, подрібнюється, проходить крізь сито 1 і вивантажується. Стан сита контролюють через люк 9. Застосовують дробарки з молотками кулачкового типу. При обертанні ротора його швидкість і кінетична енергія удару мають бути достатніми, щоб зруйнувати матеріал. Критична (мінімальна) швидкість удару, м/с, яка забезпечує подрібнення матеріалу залежить від початкових розмірів частинок і визначається за формулою:

де σ_р – границя міцності матеріалу при розтягуванні, МПа; ρ – густина матеріалу, кг/м³; d_п – початковий розмір частинок матеріалу,м.

Швидкість удару (колова швидкість ротора) при дробленні кусків деревини становить 60-90 м/с. Продуктивність молоткових дробарок, кг/год, рекомендовано розраховувати за формулою:

де К – емпіричний коефіцієнт (приймають К =4,0…6.2); l – довжина ротора, м; D – діаметр ротора, м; n – частота обертання ротора, хв^-1; і – ступінь подрібнення.

Особливістю роботи молоткової дробарки є значні навантаження, що виникають при подрібненні важкооброблюваних волокнистих матеріалів, наприклад, деревини, тому при конструюванні потрібно це враховувати в якості надміцного корпусу та посиленої конструкції сит. Маса дробарки поглинає всю вібрацію, а жорсткий корпус дозволяє зберігати дуже маленький зазор між молотками та ситом.

Однією з найбільш важливих характеристик молоткових дробарок є так звана лінійна швидкість обертання молотків. Для тонкого подрібнення найкраще підходять високі швидкості молотків. Більш грубе подрібнення може проводитися при більш низьких швидкостях.

У деяких випадках дуже важливою характеристикою стає відстань між зовнішньою кромкою молотків та ситом. Наприклад, для тонкого подрібнення волокнистих продуктів або маслянистої сировини, наприклад лузги насіння, - потрібно дуже маленький зазор між молотками та ситом. При маленькому зазорі матеріал краще переміщається по ситу і швидше покидає камеру розмелу, що запобігає нагріванню і втратам вологи продукту.

Вивантаження подрібненої сировини з дробарки здійснюється за допомогою системи пневмотранспорта обладнаної циклоном або фільтром (в залежності від величини викидів пилу та енергозбереження).

Типова схема ділянки подрібнення сухої сировини показана на рис. 3.

Рис.1.7. Типова схема ділянки подрібнення сухої сировини

1. Транспортер подачі сировини;

2. Подвійний або потрійний шнековий живильник;

3. Повітряний сепаратор з магнітним уловлювачем;

4. Молоткова дробарка;

5. Камера вивантаження;

6. Шнек вивантаження сировини;

7. Циклон або фільтр;

8. Шлюзовий затвор вивантаження подрібненої сировини.

Дата добавления: 2014-01-04