КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Нормативні засади розроблення бюджетів
На переважній більшості вітчизняних підприємств використовується нормативний метод бюджетного планування ЗЕД, що є закономірним продовженням активного нормування під час існування командно-адміністративної системи та життєвою необхідністю, оскільки спланувати чи проконтролювати будь-яку діяльність можна лише за наявності певних норм. Будь-яке підприємство тією чи іншою мірою використовує норми у своїй діяльності, оскільки норми є базою для планування та контролювання використання ресурсів, їх цільового розподілу, витрат праці, часу тощо.
Бп = Н * О, де Бп – плановий бюджетний показник, гр. од.; Н – норма, гр. од. / од. вим.; О – показник обсягу, од. вим. Сучасні методи калькулювання витрат, такі як стандарт-кост та дірект (маржинал)-кост базуються на системі норм і нормативів. Нормативний метод бюджетного планування повинен базуватись на використанні прогресивної, науково-обгрунтованої системи норм і нормативів, за допомогою якої визначаються потреби у виробництві продукції (робіт, послуг), обгрунтовуються можливості задоволення цих потреб, здійснюється контроль за ефективністю використання ресурсів під час виконання планових завдань.
Доцільно розрізняти поняття “норма” та “норматив”, які інколи у літературних джерелах ототожнюються. Норми – це встановлені величини, що характеризують витрати праці, сировини та матеріалів, використання засобів праці, організування виробництва, фінансову стійкість підприємства в умовах найбільш раціонального релевантного діапазону ділової активності з урахуванням організаційних, техніко-технологічних, виробничо-господарських, соціальних, фінансових та інших умов функціонування. Нормативи є регламентованими розрахунковими величинами витрат праці, режимів роботи обладнання, чисельності тощо, на засадах яких визначаються технічно-обгрунтовані (науково-обгрунтовані) норми. На рис. 2.7 наведено усе різноманіття норм, які доцільно використовувати на підприємствах з метою якісного планування, розподілу, контролювання організаційних ресурсів. Доцільно зазначити, що норми можуть формуватись за допомогою використання різних методів (див. рис. 2.8). Виділяють два основних методи розроблення норм: аналітичний та сумарний. Аналітичний метод полягає у тому, що норми встановлюються на засадах багатостороннього вивчення та критичного аналізу існуючої послідовності і прийомів виконання нормованої роботи, організування праці на робочому місці, використання обладнання за складовими елементами конкретної операції чи роботи. Залежно від того, як відбуватиметься нормування в межах аналітичного методу виділяють аналітично-дослідницький (базується на проведенні експериментальних досліджень на місцях на засадах хронометражу, фотографії робочого часу, замірів тощо) та аналітично-розрахунковий методи (базується на використанні нормативів режимів роботи обладнання, часу, часу на обслуговування, чисельності тощо).
Рис. 2.7. Класифікація норм для цілей бюджетного планування ЗЕД При формуванні технічно-обгрунтованих норм необхідно враховувати низку чинників, а саме
технічні чинники (обладнання та режими його роботи, інструмент, технологічне оснащення тощо); ─ економічні чинники (раціональне організування праці на робочих місцях, економічно обгрунтований розподіл функцій, розташування предметів та знарядь праці у робочій зоні, кількісний та кваліфікаційний склад працівників, їх завантаженість протягом робочого дня, форми організування та оплати праці, методи додаткового стимулювання праці); ─ фізіологічні (умови праці на робочому місці, складність та важкість роботи, її темп, освітленість робочого місця, температура, шум, вібрація, робоча поза, монотонність); ─ соціальні (зміст праці, творчий характер праці, зацікавленість, клімат в колективі тощо). Отже, технічно-обгрунтовані (науково-обгрунтовані) норми встановлюються на засадах вивчення і аналізу техніки, технології, організування та умов праці на робочому місці, виявлення і усунення недоліків в організуванні виробництва і праці, проектування раціонального технологічного та трудового процесу з урахуванням прогресивних прийомів та методів праці і передбачають ефективне використання засобів праці та робочого часу в найбільш сприятливих психофізіологічних умовах. Необхідно зазначити, що на практиці використовуються два методи встановлення норм (аналітично-дослідницький та аналітично-розрахунковий), хоча перший характеризується більшою трудомісткістю та складністю, але на нових виробництвах та на підприємствах, де не використовувались чи застаріли існуючі нормативи, його застосування є доцільним. За сумарним методом норми встановлюються загалом на всю роботу чи операцію без поділу їх на складові елементи та без дослідження умов виконання. При цьому базою встановлення є попереднє виконання робіт чи операцій. Залежно від особливостей визначення норм в межах сумарного методу виділяють досвідний метод (базується на досвіді особи, яка встановлює норми), статистичний (базується на даних оперативної виробничої статистики за минулі періоди) та порівняльний метод (грунтується на встановленні норми на виконання конкретної роботи на засадах порівняння параметрів з іншою нормованою роботою). Відповідно норми, які встановлюються на усю роботу без поділу її на складові елементи, вивчення та аналізу виробничих умов, проведення технічних та економічних розрахунків називаються досвідно-статистичними.
За терміном дії виділяють норми (див. рис. 2.8) умовно-постійні (діють в таких умовах праці, які були враховані при їх розробленні), тимчасові (як правило, встановлюються на період освоєння нового виробництва), сезонні (використовуються в галузях з сезонним характером праці), разові (установлюються на окремі рідкісні роботи тощо). За обов’язковістю застосування виділяють директивні норми (є обов’язковими для застосування) та індикативні (мають рекомендаційний характер). За ступенем агрегування розробляються норми диференційовані (на окремі елементи операції: переходи, трудові прийоми, дії чи рухи), укрупнені (на комплекси елементів операції чи на всю операцію (роботу) в цілому), комплексні (на кінцевий укрупнений вимірник), типові (на типовий технологічний процес чи типову деталь) та єдині (на технологічно однорідні роботи для різних галузей, а при різних умовах роботи використовуються корегувальні коефіцієнти). Важливе значення для цілей бюджетного планування має класифікація норм за рівнем формування. В умовах командно-адміністративної економіки норми незалежно від рівня їх формування мали переважно директивний характер, тобто були обов’язковими до виконання. На сучасному етапі відбулись деякі зміни, а саме: наддержавні, загальнодержавні та регіональні норми все ще залишаються директивними, а галузеві – індикативними та директивними, внутрішньоорганізаційні норми – розробляються на підприємствах індивідуально з урахуванням специфіки діяльності, динамічності середовища функціонування, цілей бюджетного планування тощо та можуть мати як директивний, так і індикативний характер. Наддержавні норми існують тоді, коли країна є членом певного інтеграційного об’єднання, вони базуються на верховенстві міжнародного права. До загальнодержавних норм належать ставки загальнодержавних податків і зборів, наприклад, норми амортизації за окремими групами основних фондів, тарифні ставки відрахувань у позабюджетні фонди, мінімальний розмір місячної заробітної плати, мінімальний розмір статутного капіталу для господарських товариств тощо. До регіональних - місцеві податки та збори (податок з реклами та комунальний податок, готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, курортний збір тощо). До галузевих - тарифні ставки, розміри доплат та надбавок, посадові оклади тощо. Внутрішньоорганізаційні норми розробляються підприємством самостійно з урахуванням вищеперелічених груп норм. Види внутрішньоорганізаційних норм наведено на рис. 2.8.
У табл. 2.4 визначено підрозділи-розробники внутрішньоорганізаційних норм та їх функціональне призначення при формуванні бюджетів організації. При цьому за класичною схемою з використанням системи норм розробляють основні фінансові бюджети (бюджет доходів і витрат, бюджет руху грошових коштів та балансовий бюджет), кошториси витрат на матеріали, паливо, енергію, оплату праці, накладних витрат тощо, які є базою для розроблення основних бюджетів та допоміжні і спеціальні бюджети (податковий, виробничих потужностей, інвестиційний тощо). Підприємство самостійно обирає для себе перелік норм із їх різноманіття, сприяючи їх розробленню з урахуванням особливостей та видів діяльності, чинників середовища функціонування, галузевої специфіки, рівня конкурентоспроможності, обраних стратегій діяльності на ринку тощо. При цьому кожна організація визначає директивні норми, які є цільовими, та індикативні, що підлягають корегуванню під впливом певних чинників. Доцільно зауважити, що основна відмінність між нормами і нормативами полягає у тому, що нормативи служать базою для визначення норм за використання аналітично-розрахункового методу їх встановлення. Але норми можуть формуватись і на засадах інших методів, без використання нормативів, в той час, як основне призначення нормативів полягає у формуванні науково-обгрунтованої бази для розрахунку та встановлення норм. Основною проблемою при визначенні та встановленні внутрішньоорганізаційних норм в системі бюджетного планування є забезпечення їх взаємозв’язку з наддержавними, державними, регіональними та галузевими нормами, що зумовлюється необхідністю дотримання принципу системності, який передбачає також відслідковування взаємозалежності та взаємозв’язків між внутрішньоорганізаційними нормами і виявлення наслідків зміни окремих з них. Метод бюджетного планування на засадах застосування норм і нормативів активно використовувався при плануванні на радянських підприємствах, оскільки він є відносно простим та доступним. Крім того, за умов командно-адміністративної економіки існувала розгалужена система директивних норм і нормативів на усіх рівнях їх формування. На сучасному етапі використання нормативного методу бюджетного планування є дещо ускладненим, оскільки вимагає розроблення на підприємствах економічно обгрунтованих ринково-адекватних норм та нормативів формування і використання ресурсів організації. Кожне підприємство при плануванні виробничо-господарської діяльності, у тому числі при здійсненні бюджетного планування, використовує певні норми, тому на сучасному етапі досить актуальним є розроблення методик визначення економічно обгрунтованих норм на підприємствах різних галузей, розмірів, видів діяльності з урахуванням резервів та перспектив розвитку.
Рис. 2.8. Класифікація внутрішньоорганізаційних норм за змістовою ознакою Таблиця 2.4 Призначення внутрішньоорганізаційних норм при розробленні бюджетів підприємства
Продовження табл. 2.4
Продовження табл. 2.4
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1867; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |