Структурний розподіл витрат на маркетингові комунікації залежно від типу ринку

Види витрат	Типи ринків
Споживчий	Виробничий	Посередницький
Витрати на рекламу	65-70%	45-50%	45-50%
Витрати на стимулювання збуту	20-25%	5-10%	18-23%
Витрати на персональний продаж та директ-маркетинг	3-7%	20-25%	25-30%
Витрати на паблік рілейшнз	10-15%	25-30%	3-10%

Результати досліджень, проведених О. Бакалінським, свідчать, що структура витрат на маркетингові комунікації також суттєво відрізняється залежно від видів економічної діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання.

З урахуванням плану реалізації продукції надалі здійснюється розроблення плану виробництва за мінімальними бюджетними періодами (табл. 2.8). При формуванні плану виробництва важливо визначити такі цільові показники, як рівень запасів готової продукції на початок та кінець кожного мінімального бюджетного періоду. На думку експертів, рівень запасів залежить від специфіки діяльності, якісних характеристик продукції, терміну зберігання та може коливатись відповідно до сезонності та активності попиту на продукцію підприємства. Отже, обсяг виробництва визначається за формулою:

	(2.7)

В = О – Зп + Зк,

де В - виробнича програма, од. вим.; О - обсяг реалізації, од. вим; Зп, Зч – запаси готової продукції відповідно на поч. та на кін. періоду, од. вим.

Необхідно зазначити, що планування виробничої програми базується на реальних виробничих потужностях підприємства, якщо вони є недостатніми для виробництва планового обсягу реалізації з урахуванням запасів, то тут можливі два варіанти: перегляд плану реалізації продукції або розширення виробничих потужностей. Виходячи зі сформованої виробничої програми відбувається визначення потреби у матеріалах, напівфабрикатах, комплектуванні, праці та інших ресурсах, необхідних для забезпечення виконання планової виробничої програми тощо.

Таблиця 2.8

План виробництва продукції ВАТ “Підприємство” на І півріччя 200_ р.

Показники

Мінімальні бюджетні періоди, місяці

Всього за півріччя

Шт.

Гр. од.

Шт.

Гр. од.

Шт.

Гр. од.

Шт.

Гр. од.

Шт.

Гр. од.

Шт.

Гр. од.

Шт.

Гр. од.

1. Планова реалізація продукції за видами:

Продукція №1

Продукція №2

…

Продукція №n

Всього

2. Цільовий рівень запасів готової продукції на поч. періоду:

Продукція №1

Продукція №2

…

Продукція №n

Всього

3. Цільовий рівень запасів готової продукції на кін. періоду:

Продукція №1

Продукція №2

…

Продукція №n

Всього

4. Виробнича програма:

Продукція №1

Продукція №2

…

Продукція №n

Всього

Формування кошторису прямих витрат на матеріали (табл. 2.9) здійснюється з метою визначення потреб у матеріалах, напівфабрикатах, комплектуванні та інших виробах, необхідних для виробництва готової продукції, вартість яких відноситься на собівартість та змінюється прямопропорційно обсягам виробництва. Доцільно враховувати, що визначення потреби у матеріально-сировинних ресурсах, формування витрат на матеріали та оплата товарно-матеріальних цінностей є абсолютно різними речами. Потреба у матеріально-сировинних ресурсах розраховується відповідно до норм використання матеріалів для виробництва одного вимірника продукції та обсягу виробничої програми з урахуванням наявних та планових запасів даних ресурсів на складах. На основі цього надалі формується план-графік оплати за матеріально-сировинні ресурси, які необхідно придбати відповідно до визначеної потреби. Придбані матеріальні ресурси автоматично не стають витратами виробництва, а трактуються як запаси на складах, у витрати виробництва вони перетворюються лише після їх списання на виробництво. Крім цього, в межах кошторису прямих витрат на матеріали необхідно визначити цільовий перехідний запас матеріалів на початок та кінець мінімального бюджетного періоду, розмір якого залежить від інтенсивності та пріоритетності використання окремих матеріалів (комплектування, напівфабрикатів тощо) (наприклад, для одних матеріалів цільовим рівнем запасів може бути 10%, для інших до 60%). Кінцеві витрати на закупівлю матеріалів, напівфабрикатів, комплектування та сировини становитимуть обсяг прямих витрат на матеріали відповідно до потреб виробничої програми та цільового рівня запасів на початок періоду за мінусом цільового рівня запасів на кінець періоду.

Таблиця 2.9

Кошторис прямих витрат на матеріали ВАТ “Підприємство”

на І півріччя 200_ р.

Показники

Мінімальні бюджетні періоди, місяці

Всього за півріччя

Од. вим.

Гр. од.

Од. вим.

Гр. од.

Од. вим.

Гр. од.

Од. вим.

Гр. од.

Од. вим.

Гр. од.

Од. вим.

Гр. од.

Од. вим.

Гр. од.

1. Прямі витрати відповідно до виробничої програми на:

─ матеріали;

─ комплектування;

─ сировину;

─ напівфабрикати.

Всього

2. Цільовий рівень запасів на поч. періоду:

─ матеріалів;

─ комплектування;

─ сировини;

─ напівфабрикатів.

Всього

3. Цільовий рівень запасів на кін. періоду:

─ матеріалів;

─ напівфабрикатів;

─ комплектування;

─ сировини.

Всього

4. Кінцеві витрати на закупівлю:

─ матеріалів;

─ комплектування;

─ сировини;

─ напівфабрикатів.

Всього

Оскільки розрахунки за придбані матеріали, комплектування, сировину та напівфабрикати будуть здійснюватись відповідно до умов оплати, зазначених у договорі (наприклад, 50% вартості матеріалів оплачується у місяці їх відвантаження, 30% - у наступному місяці після відвантаження, 20% - у другому місяці після відвантаження), то виникає необхідність у формуванні плану-графіка платежів за придбані матеріали, комплектування, сировину та напівфабрикати (табл. 2.10), який відображатиме рух грошових потоків. При цьому за запропонованою формою (див. табл. 2.10) доцільно розробляти окремо плани-графіки платежів за матеріали, сировину, комплектування та напівфабрикатами, а потім узагальнювати їх дані у зведеному плані-графіку. Якщо мова йде про імпортні матеріали, напівфабрикати, комплектування, сировину, то варто зауважити, що при імпорті ПДВ становить 20% (базою нарахування є сума митної вартості, мита та акцизного збору), крім цього, мито (за адвалорного способу нарахування) та митні збори накладаються на митну вартість товару, а акцизний збір за адвалорного способу нарахування – на суму мита та митної вартості. При цьому у прямі витрати на матеріали включається їх вартість без ПДВ, а ПДВ відображається у русі грошових потоків.

Згідно із чинним законодавством у разі здійснення резидентами імпортних операцій за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають відтермінування постачання, імпорт повинен надійти в Україну у терміни, зазначені в договорі, але не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг). При здійсненні розрахунків за імпортними операціями у формі документарного акредитива товари (роботи, послуги), що є предметом зовнішньоекономічного договору, який передбачає таку форму розрахунків, повинні надійти в Україну протягом 90 календарних днів з моменту здійснення платеже уповноваженим банком на користь нерезидента. Порушення резидентами визначених термінів призводить до стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставлених товарів, вартості недоотриманих робіт (послуг)), вираженої в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Днем виникнення заборгованості вважається перший день після закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними, лізинговими операціями або термінів, установлених відповідно до раніше отриманих за цими операціями ліцензій. Відлік законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортними операціями резидентів банк починає з наступного календарного дня після здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника імпортованих товарів, а в разі застосування акредитивної форми розрахунків – з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента. З контролю імпортна операція резидента знімається банком після пред’явлення ним акта або іншого документа, який свідчить про поставку нерезидентом продукції (виконання робіт, отримання послуг), яка раніше була оплачена резидентом. У разі отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних систем і міжнародних платіжних систем для підтвердження факту їх отримання використовуються відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після здійснення розрахунків. Якщо на рахунок резидента повертаються кошти, які раніше були переказані нерезиденту за імпортним договором, у зв’язку з неможливістю виконання нерезидентом договірних зобов’язань повністю або частково, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснював такий переказ, копії документів, що однозначно підтверджують повернення коштів. Ця умова стосується випадків, коли зазначені кошти повертаються на рахунок резидента в іншому банку. При цьому відповідальність за порушення такої умови покладається на резидента. Слід мати на увазі, що у разі, коли умовами зовнішньоекономічного договору передбачена поставка товарів в Україну або здійснення авансового платежу на користь нерезидента в декілька етапів, банк здійснює контроль за термінами розрахунків окремо за кожним фактом здійснення поставки товарів або авансового платежу.

Таблиця 2.10

Зведений план-графік платежів за придбані матеріали (напівфабрикати, комплектування, сировину) у І півріччі 200_ р., гр. од.

Показники	Мінімальні бюджетні періоди, місяці	Всього виплат грошових коштів
Кредиторська заборгованість за матеріалами на початок періоду:
у т.ч. кредиторська заборгованість, що підлягає погашенню у поточному періоді
Виплати за місяцями:
Всього виплат

Формування кошторису прямих витрат на оплату праці (табл. 2.11) передбачає розрахунок витрат на оплату праці виробничого персоналу з урахуванням норм часу на виготовлення конкретних виробів, почасових тарифних ставок та, відповідно, розцінок. Отже, для визначення прямих витрат праці доцільно розрахувати витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції, визначити середньозважену почасову тарифну ставку та розрахувати прямі витрати на оплату праці. Якщо на підприємстві робітники працюють відповідно до відрядної форми оплати праці та існує розроблений каталог розцінок за кожну операцію щодо виготовлення продукції, то можна підрахувати загальний фонд оплати праці відповідно до існуючих розцінок на виготовлення одиниці продукції та перемножити на кількість одиниць продукції, що виготовлятиметься протягом планового періоду. У даному кошторисі також необхідно здійснювати розрахунок відрахувань на соціальні заходи, які безпосередньо залежать від фонду оплати праці основних робітників.

Таблиця 2.11

Кошторис прямих витрат на оплату праці ВАТ “Підприємство” на

І півріччя 200_ р.

Показники	Мінімальні бюджетні періоди, місяці	Всього за півріччя
1. Прямі витрати праці на виготовлення виробів, год / од.
2. Середньозважена почасова тарифна ставка, гр. од. / год.
3. Прямі витрати на оплату праці, гр. од.
4. Відрахування на соціальні заходи, гр. од.:
4.1. Відрахування до Фонду загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття (1,9%)
4.2. Відрахування до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (2,9%)
4.3. Відрахування до Пенсійного фонду (32%)
4.4. Відрахування до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
4.5. Усього відрахувань

Необхідно зауважити, що в ринкових умовах у кошторисі прямих витрат на оплату праці можуть передбачатись і витрати на заробітну плату інших категорій персоналу окрім робітників - фахівців, керівників тощо, - якщо їхня заробітна плата чи її частина безпосередньо залежить від обсягів виробництва або інших результатів виробничо-господарської діяльності. Якщо заробітна плата виплачується частинами (аванс, а потім залишок), то після формування кошторису прямих витрат на оплату праці доцільно розробляти додатково план-графік платежів з оплати праці (табл. 2.12) аналогічно до плану-графіка платежів за матеріали. Оскільки відповідно до діючого законодавства рівень відрахувань на соціальні заходи безпосередньо залежить від фонду оплати праці, то доцільно у кошторисі прямих витрат на оплату праці визначати рівень соціальних відрахувань, які сплачуються одночасно із виплатою заробітної плати.

Таблиця 2.12

План-графік платежів з оплати праці у І півріччі 200_ р., гр. од.

Показники	Мінімальні бюджетні періоди, місяці	Всього виплат грошових коштів
Кредиторська заборгованість з оплати праці на початок періоду:
у т.ч. кредиторська заборгованість, що підлягає погашенню у поточному періоді
Виплати за місяцями:
Всього виплат

Розроблення кошторису загальновиробничих витрат (табл. 2.13) здійснюється на основі виробничої програми, укладених угод та відповідних розрахунків. У кошторисі загальновиробничих витрат доцільно враховувати витрати на управління виробництвом (витрати на оплату праці апарату управління виробничими підрозділами, відрахування на соціальні заходи, витрати на оплату службових відряджень персоналу виробничих підрозділів, інші витрати); амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення, амортизацію нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, екслуатацію та ремонт, страхування основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання виробничих приміщень (опалення, освітлення, водовідведення тощо); витрати на охорону праці, техніку безпеки та інші витрати. Якщо грошові виплати за витратами, наведеними у табл. 2.13 не співпадають у часі, то необхідно формувати плани-графіки платежів за окремими статтями загальновиробничих витрат (виплати з оплати праці, зовнішнім контрагентам за товари, роботи, послуги тощо).

Таблиця 2.13

Кошторис загальновиробничих витрат ВАТ “Підприємство”

на І півріччя 200_ р., гр. од.

Показники	Мінімальні бюджетні періоди, місяці	Всього за півріччя
1. Витрати на управління виробництвом:
1.1. Оплата праці апарату управління виробничими підрозділами
1.2. Відрахування на соціальні заходи
1.3. Витрати на оплату службових відряджень персоналу виробничих підрозділів
1.4. Інші витрати
2. Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення
3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення
4.Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення
5. Витрати на утримання виробничих приміщень:
5.1. Опалення
5.2. Освітлення
5.3. Водовідведення
5.4. Інші
6. Витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища
7. Інші витрати
Всього

Доцільно зауважити, що в Україні існують певні особливості обліку амортизації, що зумовлено відмінностями податкового і бухгалтерського обліку. Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” податковим обліком передбачено, що

- амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень виробничих фондів (при цьому безоплатно отримані фонди і невиробничі фонди не амортизуються);

- нарахування амортизації відбувається щокварталу;

- використовується єдиний для всіх груп метод нарахування амортизації, тільки коефіцієнти різні (визначено чотири групи основних засобів та відповідні норми амортизації (табл. 2.14));

- базою для нарахування амортизації є балансова (залишкова) вартість груп основних засобів на початок звітного кварталу;

- амортизація основних фондів 1-ої групи здійснюється до досягнення балансовою вартістю 100 неоподатковуваних мінімумів громадян (залишкова вартість такого об’єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об’єкта прирівнюється до нуля);

- амортизація основних фондів інших груп провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Щодо бухгалтерського підходу до нарахування амортизації, то з позиції економічного обгрунтування він є більш прийнятним. Відповідно до ПСБО №7 “Основні засоби”:

- амортизуються усі основні засоби, що перебувають на балансі підприємства, у тому числі виробничі, невиробничі, безоплатно отримані;

- нарахування амортизації здійснюється щомісячно за кожним об’єктом;

- амортизується початкова вартість основних засобів з урахуванням поліпшень, які зумовили зростання економічних вигід від використання об’єкта;

- можна використовувати вибірково будь-який із методів нарахування амортизації (прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий), при цьому до різних об’єктів можуть застосовуватись різні методи амортизації, які дозволяється змінювати протягом періоду експлуатації об’єкта;

- у разі реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації об’єкта основних засобів нарахування амортизації призупиняється.

Таблиця 2.14

Дата добавления: 2014-01-04