Пластинчаста кісткова тканина. Гістогенез, перебудова та регенерація кісткової тканини

Для пластинчастої кісткової тканини характерним є паралельне розташування пучків колагенових волокон з формуванням, так званих, кісткових пластинок. Залежно від їх орієнтації поділяють на компактну (відсутні порожнини) та губчасту (кісткові пластинки утворюють трабекули з формуванням характерної губчастої структури).

Розрізняють 2 способи розвитку кісткової тканини:

- безпосередньо з мезенхіми – формування у складі мезенхіми остеогенного острівця, куди вростають кровоносні судини; остеогенні клітини виділяють у міжклітинний простір колаген і високомолекулярні біополімери (ліпіди, протеоглікани); звапнування міжклітинної речовини (необхідна наявність лужної фосфатази та остеонектину); заміщення грубих різнонаправлених пучків осеїнових волокон на кісткові пластинки;

- на місці хрящового зачатка – формування хрящової моделі кістки; перихондральне окостеніння (навколо хряща виникає кісткова манжетка); енхондральне окостеніння (утворення діафізарного центру окостеніння); вростання в епіфізарну частину хрящової моделі кровоносних судин та утворення епіфізарного центру окостеніння (утворюється три зони метаепіфізарної пластинки росту: зона незміненого хряща, зона стовпчастого хряща, зона пухирчастих клітин).

Фізіологічна регенерація = безперервна заміна старих кісткових пластинок новоутвореними, формуванні нових остенів на місці резорбованих (концентрація остеобластів і процеси апозиційного новоутворення кістки пов’язані з від’ємними зарядами, а концентрація остеокластів і процес резорбції – з позитивними зарядами на поверхні кісткової тканини).

18. Назвати і схематично замалювати клітини, які продукують та руйнують кісткову тканину

Остеобласти – клітини неправильної кубічної чи полігональної форми. Цитоплазма базофільна (високий вміст РНК), добре розвинута гранулярна ЕПС та комплекс Гольджі. Мало диференційовані одноядерні клітини, в яких здійснюється синтез колагену, глікопротеїнів, протеогліканів осеомукоїду.

Остеокласти – великі багатоядерні (3- кілька десятків) клітини неправильної округлої форми. Основна функція – резорбція кісткової тканини. Цитоплазма оксифільна. Багато лізосом, мітохондрій. На поверхні клітини, що прилягає до місця руйнування кісти розрізняють: зону адсорбції і секреції ферментів і замикальну зону, яка ізолює ділянку контакту від прилеглої тканини.

1. М’язові тканини. Морфо функціональна та філогенетична класифікації (схематично)

М’язова тканина побудована з елементів, зданих до скорочення.

Морфо-функціональна класифікація: гладка і посмугована (скелетна і серцева).

Генетична (за Хлопіним):

- соматичний тип (міотоми мезодерми – скелетна м’язова)

- целомічний тип (вентральна мезодерма – серцева м’язова)

- вісцеральний тип (мезенхіма – гладка м’язова внутрішніх органів)

- невральний тип (нервова трубка – гладкі міозити м’язів райдужної оболонки ока)

- епідермальний тип (шкірна ектодерма – міоепітеліальні кошикоподібні клітини залоз)

2. Гладка м’язова тканина. Структурно-функціональна одиниця (замалювати схематично), регенерація.

Гладка м’зова входить до складу стінок порожнистих внутрішніх органів. Структурною і функціональною одиницею є гладкий міозит – веретеноподібна клітина з паличко-подібним ядром у центральній розширеній частині клітини з невеликою кількістю гетеро хроматину. Цитоплазма оксифільно. Багато мітохондрій. Цитоплазма містить включення. Міофіламенти орієнтовані вздовж довгої осі, але не дуже упорядковано, не утворюють міофібрили.

Регенерація -???

3. Гладка м’язова тканина. Способи взаємодії гладких міоцитів в тканині (замалювати схематично)

Оболонка кожного міоцита огорнута тонкою базальною мембраною, в якій є отвори. В цих ділянках м’язові клітини контактують між собою (щілинні контакти або нексуси) навколо м’язових клітин ретикулярні, еластичні, тонкі колагенові утворюють ендомізій, який поєднує сусідні міозити. М’язові групи з 10-12 м’язових клітин, у свою чергу, об’єднуються у м’язові пласти, між якими розташована пухка сполучна тканина з кровоносними судинами та нервами.

4. Посмугована скелетна м’язова тканина. Структурно-функціональна одиниця (замалювати схематично). Регенерація

Одиницею будови скелетної м’язової тканини є міосимпласт з прилеглими міосателіоцитами. М’язове волокно має форму циліндра, кінці якого заокруглені, скошені чи зазубрені. Довжина м’язового волокна збігається з довжиною м’яза. Волокно оточене сарколемою (складається з зовнішньої базальної мембрани, яка пов’язана з ретикулярними та тонкими колагеновими волокнами прилеглої сполучної тканини. Внутрішній шар = плазмолема міосимпласта).

Між базальною мембраною і плазмо лемою міосимпласта є міосателіоцити (одноядерні клітини з загальними органелами. Функція – процес росту і регенерації м’язового волокна).

Цитоплазма міосимпласта = саркоплазма. Ядра (до кількох десятків тисяч) розташовані під плазмолемою, мають видовжено-овальну форму, небагато гетеро хроматину. В цитоплазмі є загальні органели (мітохондрії великі, їх багато; гранулярна ЕПС слабко, гранулярна - краще), включення і спеціальні органели – міофібрили.

У міофібрили послідовно розташовані темні анізотропні смуги (диски А) та світлі ізотропні смуги (диски І). Усередині кожної І-смуги є темна лінія = телофрагма, у центрі А-смуги є М-смуга = мезофрагма. Структурною одиницею міофібрили є саркомер (ділянка між 2 телофрагмами).

5. Посмугована м’язова тканина. Структурно-функціональна одиниця міофібрили (замалювати схематично)

Див 4

6. Посмугована скелетна м’язова тканина. Поняття про червоні та білі м’язові волокна. Будова м’яза як органа (замалювати схематично)

У сарколемі міститься розчинний пігментний білок – міоглобін, який зумовлює червоний колір м’язових волокон. Залежно від вмісту саркоплазми, товщини і ферментного складу м’язові волокна поділяють на червоні, білі і проміжні. Червоні волокна мають незначну товщину, велику к-сть міоглобіну, численні мітохондрії, багаті на цитохроми. Білі волокна товстіші, містять менше міоглобіну та мітохондрій.

Окремі посмуговані волокна об’єднуються сполучною тканиною в орган – м’яз. Тонкі прошарки сполучної тканини між м’язовими волокнами називають ендомізієм. Ретикулярні та колагенові волокна ендомізію переплітаються з волокнами сарколеми. На кінці кожного м’язового волокна плазмолема утворює вузькі глибокі вгинання, у які проникають колагенові та ретикулярні волокна. Останні пронизують базальну мембрану та утворюють петлю, яка фіксується до плазмо леми саме у тому місці, де з нею контактують актинові нитки саркомерів. Після виходу за межі базальної мембрани ретикулярні волокна переплітаються з колагеновими, які переходять у сухожилля. Кожне м’язове волокно моє самостійну іннервацію й оточене сіткою гемо капілярів. Комплекс волокна з прилеглими елементами пухкої сполучної тканини є структурною і функціональною одиницею скелетного м’яза і має назву міона. М’язові волокна об’єднуються у пучки, між якими – товстіші прошарки пухкої сполучної тканини – перимізій. У ньому містяться також і еластичні волокна. Сполучна тканина, що оточує м’яз у цілому = епімізій.

7. Серцева м’язова тканина. Будова (замалювати схематично)

Серцевий м’яз побудований з волокон, які анастомозують між собою, утворюючисітку. М’язові волокна утворені одно- або двоядерними м’язовими клітинами, які розташовані ланцюжком і мають у розрізі прямокутну форму.

Дата добавления: 2014-01-04