В о д о в і д л и в

Кріплення вертикальних виробок.

Кріплення гірничих виробок, водовідлив, вентиляція та освітлення.

2.4.1. К р і п л е н н я. Необхідне для забезпечення безпе6ки гірничих робіт, провітрювання та забезпечення безперервної роботи транспорту. Не кріпляться тільки стійкі міцні породи у розвідувальних виробках. Для кріплення використовуються дерево, метал, бетон, залізобетон, штучне та природне каміння. Кріплення буває жорстке та податливе. Останнє може змінювати під впливом гірського тиску форму та розміри не втрачаючи стійкості. Кріплення буває, крім того, тимчасовим та постійним (explain).

1. Горизонтальні виробки кріпляться неповними дверними окладами (НДО), повними дверними окладами (ПДО) стойками з підлапками та інш. (рис…). При незначному гірському тискові кріплення робиться дверними окладами врозбіжку (через 0,5 – 1 м із затяжкою боків і покрівлі. У нестійких породах кріплення робиться суцільним (рами ставляться щільно одна до другої). Дерев’яне кріплення відрізняється легкістю обробки, доставки та установки, але має суттєві недоліки: не витримує великого гірського тиску, недовговічне та не вогнестійке. Іноді використовуються різні види підвісного кріплення, коли немає потреби закріплювати стінки.

Ще одним видом кріплення є кріплення металевими або залізобетонними штангами (рис…). Сутність штангового кріплення в тому, що породи покрівлі скріплюються за допомогою болтів та спеціальних клинів. У цьому випадку порода покрівлі, стягнута болтами, працює як породна балка.

Основою кріплення шурфів та стовбурів шахт прямокутного перетину є вінці – дерев’яні прямокутні рами, які складаються з чотирьох брусків, з’єднаних між собою врубами-лапами. Зазвичай використовується зрубове (суцільне) вінцеве кріплення, вінцеве кріплення на бабках, зрубове вінцеве підвісне, каркасне металеве.

Кам’яне, бетонне та залізобетонне кріплення застосовується при великому гірському тискові або тривалому терміні існування шахти.

Гірничі виробки часто перетинають водоносні горизонти, які обводнюють ці виробки. Приток води у виробок можливий також за рахунок фільтрації з поверхневих водоймищ, водостоків та із старих затоплених виробок. Водоприплив у гірничі виробки залежить від ступеню обводненості гірських порід, від пори року та від інших чинників.

Абсолютний водоприплив вимірюється у м³ за годину або добу і може сягати тисяч метрів кубічних. Відносний водоприплив визначається з відношення абсолютного до 1 т корисної копалини, що видобувається.

Відрізняють водовідлив при проходці гірничих виробок та стаціонарний, при розробці родовища. Перший здійснюється баддями, ручними та приводними поршневими помпами, гвинтовими відцентровими помпами, гідроелеваторами та аероліфтами (принцип дії насосів див. окремо).

При великому водоприпливі, якщо відкачати воду за допомогою насосів неможливо, застосовують тампонаж, водозниження або дренаж.

2.4.3. В е н т и л я ц і я. Проводиться з метою очищення повітря у гірничих виробках від пилу, шкідливих та небезпечних газів, подачі свіжого повітря у виробки, зниження температури у глибоких виробках. За вимогами техніки безпеки повітря у гірничих виробках повинно містити не менше 20% кисню та не більше 0,5% вуглекислого газу. Повітря може містити різні отруйні гази, але кількість їх не може перевищувати 0, 008%. До шкідливих газів відносяться: вуглекислий газ (CO₂ ), двооксид азоту (NO₂), оксид вуглецю (CO), сірководень (H₂S), сірчаний газ SO₂), метан (CH₄) (вміст метану за вимогами ТБ не більше 0,75%), рудний пил. Рудничний пил утворюється при буро підривних роботах, прибиранні та транспортуванні порід. Він шкідливий для організму (особливо частинки з розміром 1 – 2 мікрона), може бути причиною вибуху. Викликає різні захворювання: силікоз (якщо пил кременистий), антракоз (вугільний), азбестом (азбестовий), та інші. Залежно від шкідливості пилу норма за ТБ від 1 до 10 мг/м³.

Вентилятори для провітрювання гірничих виробок та відкачування шкідливих газів розподіляється на вентилятори головної вентиляції, допоміжні (ділянкові) та часткової вентиляції. Перші використовуються для провітрювання шахт, другі як доповнювачі перших на окремих ділянках шахт, треті для провітрювання глухих виробок. За принципом дії є дві групи вентиляторів: осьові та відцентрові. Крім вентиляторів застосовуються ежектори, у яких використовується сила стислого повітря.

Вентиляція гірничих виробок може бути природною або штучною. Для вентиляції тупікових виробок застосовуються: нагнітальні, всмоктуючи або комбіновані способи вентиляції. Кінець трубопроводу не повинен відставати від вибою більш ніж на 15 м при нагнітальному способі і 10м при комбінованому.

2.4.4. О с в і т л е н н я. Гірничі виробки освітлюютьсястаціонарними та переносними джерелами світла (світильниками). При електричному стаціонарному освітленні правилами ТБ дозволяється напруга 127 В. Відстань між світильниками 6 – 15 м. Для стаціонарного освітлення застосовуються електричні світильники: рудничні та нормального виконання РН – для виробок безпечних по газу та пилу; рудничні підвищеної надійності РП – для виробок небезпечних по газу та пилу, та світильники у вибухобезпечному виконанні ВЗ – для шахт, особливо небезпечних по газу та пилу.

Широко використовуються також люмінісцентні світильники нормальні РНЛ та вибухобезпечні РВЛА.

До переносних світильників відносяться ацетиленові, бензинові та акумуляторні. Для шахт, небезпечних по газу та пилу світильники випускаються у спеціальному вибухонебезпечному виконанні.

2.5. Прибирання та транспортування порід. На прибирання і транспортування порід приходиться до 50% часу, а для вертикальних виробок – 70%. Послідовність прибирання та транспортування наступна: огляд виробки, обкол стінок та покрівлі, розробка та дроблення порід (якщо є необхідність), вантаження на транспортні засоби та транспортування на поверхню до відвалів або на рудорозборку.

Вантаження у горизонтальних та похилих виробках здійснюється породовантажними машинами, стрічковими перевантажувачами, скреперними установками та вручну (explain). У вертикальних гірничих виробках прибирання та вантаження породи здійснюється грейферами або вручну. Порода завантажується у бадьї та підіймається на поверхню воротками, спеціальними кранами або лебідками.

Транспортування у у горизонтальних та похилих виробках здійснюється трьома способами: самотічне транспортування (під дією власної ваги по жолобам, трубам і т.д.), безперервне транспортування (конвеєрами, елеваторами, гідропідйомними пристроями) та перервне транспортування – відкатка по рейкам, електровозна, вантажно-доставочними машинами, самокатна або ручна.

Література

1. Володин Ю.И. Разведочное бурение. –М, Недра, 1972.

2. Ларин К.Л. Геологоразведочное дело. –К.: Вища школа, 1975.

3. Ларин К.Л. Геологоразведочное дело. –К.: Вища школа, 1981.

4. Ларин К.Л., Виноградов Г.Ф., Шабатин В.С., та інші. Геологорозвідувальна справа. –К.: Либідь, 1996.

5. Максимов А.А. Милосердина Г.Г., Еремин И.И. Краткий курс геологоразведочного дела. –М, Изд-во Московского у-та, 1980.

6. Агошков М.К., Борисов С.Е., Боярский В.А. Разработка рудних и нерудних месторождений. –М.: Недра, 1970.

7. Альбов М.Н. Опробывание рудных месторождений. –М.: Металургиздат, 1952.

8. Астафьев Ю.П., Сулима Г.С., Близнюков В.Г. и др. Горное дело. –М.: Недра, 1973.

9. Воздвиженский б..И., Волков С.А. Разведочное колонковое бурение. –М.: Госгеолтехиздат, 1957.

10. Воздвиженский Б.И., Куличихин Н.И. Багдасаров Ш.Б. и др. Основы горнобурового дела. –М.: Недра, 1967.

11. Володин Ю.И. Разведочное бурение. –М.: Недра, 1972.

12. Единые правила безопасности при взрывных работах. –М.: Недра, 1972.

13. Иванов К.И., Латышев В.А., Андреев В.Д. Техника бурения при разработке месторождений полезных ископаемых. –М.: Недра, 1987.

14. Куличихин Н.Н., Воздвиженский Б.И. Разведочное бурение. –М.: Недра, 1973.

15. Коробейников П.Г., Любимов Н.Г. Техника и технология буровзрывных работ. –М.: Недра, 1972.

16. Ловля С.А., Каплан Б.Л., Майоров В.В. и др. Взрывное дело. – М.Недра, 1976.

17. Марков П.Н. Геологоразведочное дело. –М.: Изд-во Московского ун-та, 1956.

18. Максимов А.А., Милосердина Г.Г. Еремина Н.И. Краткий курс геологоразведочного дела. –М.: Изд-во Московского ун-та, 1971.

19. Милосердина Г.Г. Задачник по геологоразведочному делу. – М.: Недра, 1968.

20. Милосердина Г.Г., А.П. Прокофьев. Сборник типовых задач по геологоразведочному делу. –М.: Недра, 1976.

21. Погребицкий А.Е., Породеев С.В., Поротов Г.С. и др. Поиски и разведка месторождений полезных ископаемых. М.: Недра 1977.

22. Попов Г.Н. Разработка месторождений полезных ископаемых. –М.: Металургиздат, 1955.

23. Правила безопасности при геологоразведочных работах. – М.: Недра, 1972.

24. Правила безопасности при геологоразведочных работах. – М.: Недра,1976.

25. Резанов А.И. Сверхглубокое бурение. М.: Наука, 1981.

26. Словарь «Горное дело» М.: Недра, 1975.

27. Трофимов Н.Н. Несмих Г.С., Науменко Б.Н. Учебные задания для лабораторных работ по курсу «Поиски и разведка месторождений полезных ископаемых». Раздел «Опробование». – М.: 1982.

28. Формы геологических тел. Справочник. Под ред. Ю.А.Косыгина. –М.: Недра, 1977.

Дата добавления: 2014-01-04