Диференціація видів страху у дітей дошкільного віку

За своїм походженням страхи поділяються на такі види: навіювані, особистісно зумовлені та ситуативні.

Навіювані — це такі страхи, які виникають у дитини під виливом слів чи дії дорослого, тобто, повністю визначаються усвідомленим чи неусвідомлюваним впливом дорослих на дитину. Низка авторів - Лешлі Дж., Буянов М., Захаров О., Еберлейн Г., Таран Л. - виділяють окремі конкретні причини навіюваних страхів. Вони такі: залякування (жартівливе чи зле), фізичні покарання, примушення їсти чи виконувати гігієнічні процедури, приниження почуття особистої гідності, висміювання невдач дитини та гіперпротекція. Кожна з вище названих причин може викликати появу у дитини одного з конкретних видів страху, таких як: страх фізичних покарань; страх перед батьком, матір'ю; страх не догодити дорослому; страх неуспіху в діяльності; страх бути висміяним. Особливо слід наголосити, що прямим наслідком жартівливого чи злого залякування дитини є поява таких видів страху, як страх перед лікарем, медичними процедурами (уколами), вигаданими істотами - «Бабаєм», «бара-башкою», - чи казковими героями - «Бабою Ягою», жуком-павуком.

Особистісно зумовлені страхи — це страхи, що викликані, як правило, через незадоволення потреб, життєво важливих для повноцінного розвитку особистості. Причинами, що викликають особистісно зумовлені страхи, є думки про власні вади (депривація потреби дошкіяьнияти бути впевненим, що він хороший), відсутність впевненості у дитини в безумовній любові до неї з боку батьків, розлучення з об'єктом прихильності. Вище названі причини викликають появу особистісно обумовлених страхів, а саме; страх засинати наодинці, страх залишатися одному вдома, страх захворіти. Ця група причин та страхів названі А. Рояк, І. Мсдвсдєвою, А. Адлером, В. Леві, Дж. Боулбі.

Особистісно зумовлені страхи є такими, які важко усунути, тому що, як правило, дорослі намагаються впливати лише на зовнішній бік цих страхів, не враховуючи внутрішнього характеру страху, внутрішнього значення та причин, що його викликали.

Ситуативні страхи - породжуються реальними переживаннями у житті дитини ситуацій, у яких вона перелякалась. Це могли бути; пожежа, грім, блискавка, землетрус, військові дії, фізичні покарання, алкоголізм чи п'янство батьків, мультиплікаційні фільми чи казки з жахами, участі дитини до 9 років у похоронній процесії при похованні небіжчика. У таких випадках виникає страх, як прояв природного захисного рефлексу, але на цьому його дія не припиняється. Страхи, що викликані конкретними ситуаціями - страх смерті, боязнь тварин, раптових різких звуків, страх великих просторів і тісних приміщень, страх перед транспортом тощо - залишають важкий слід у психіці дитини і часто потім переходять з дитиною, що виросла, у доросле життя. Тому надзвичайно важливо пам'ятати про життєву необхідність оберігати дитину від ситуацій, які можуть викликати в неї переляк.

Іноді провідні механізми формування страхів вказаних груп можуть сполучатися між собою, утворюючи складну, мотивовану психологічну структуру. Іноді страхи важко усунути тільки тому, що ми намагаємося впливати лише на їх зовнішню сторону, не враховуючи внутрішнього характеру страху, його змісту та значення. Більш ефективними будуть впливи на причину страху, тобто, на породжуючі його умови та обставини, на детермінанти страху.

Часті і довготривалі переживання страху у ранньому віці сприяють формуванню у дитини боязкості та лякливості. Залякані діти ростуть хворобливими і слабкими, тобто, хворобливість можна розглядати як одну з детермінант страху, але і страхи частіше зустрічаються у дітей, які хворіють. Помічено, що середня кількість страхів більша у дівчаток, ніж у хлопчиків, що говорить про більшу особистістну чутливість до страхів у представниць жіночої статі, але стать не можна розглядати як детермінанту страху.

Дата добавления: 2014-01-04