Як розглядав сус-во Г.С. Сковорода?

На які проблеми суспільного життя звертали увагу мислителі Київської Русі?

Витоки української протосоціології сягають часів Київської Русі, про що свідчать непоодинокі пам'ятки усної та писемної творчості. В них втілені перші спроби осмислен­ня подій, явищ, процесів соціального характеру.

Однією з найважливіших протосоціологічних пам'яток першої половини XI ст. справедливо вважають «Руську прав­ду» Ярослава, складену на підставі норм тогочасного звичає­вого права, що регламентувала внутрідержавні феодальні відносини. Низку її ідей було покладено згодом в основу Ли­товських статутів, законодавства гетьманської доби.

У дидактико-теологічному творі першого київського мит­рополита Іларіона «Слово про закон і благодать» (XI ст.) по­ряд з похвалою великому князеві Володимиру, уславленням хрещення Русі спростовується твердження про існування у світі певного богообраного народу.

Низку протосоціологічних ідей містить «Повчання дітям» київського князя Володимира Мономаха (XII ст.), у якому він переконував своїх синів бути гуманними, справедливими, милосердними, обстоювати правду і справедливість, долати ненависть, злобу, чвари, уникати беззаконня. Саме в цьому вбачав князь запоруку єдності землі Руської, спокою її громадян.

Важливі відомості про тодішнє соціальне життя містить «Печерський патерик», у якому йдеться про життя києво - печерських ченців.

Історики соціологічної думки знайшли чимало цікавих спостережень, міркувань у «Слові про Ігорів похід» (XII ст.)," пройнятому передусім ідеєю об'єднання руських земель і по­долання міжусобиць.

Різноманітним історико-соціологічним матеріалом насичені літописи Київської Русі XI—XIII ст., найпомітніший серед яких «Повість минулих літ», авторство якого належить чен­цеві Києво-Печерського монастиря Несторові. По дієвий спектр увиразнює головну його ідею, яка полягає в обстоюванні єдності руської землі та політичної незалежності.

Істотний внесок у розвиток соціологічних ідей зробив ви­датний український вчений Григорій Сковорода (1722—1794), який науку про людину вважав головною, найважливішою і найвищою з усіх наук. Не заперечуючи ролі й значення нау­кових і технічних досягнень, вважав найважливішою науку про умови та способи забезпечення щасливого життя, про лю­дину та її щастя.

Особливий інтерес становить його концепція спорідненої праці. Сковорода чи не першим із вчених нового часу висунув ідею перетворення праці із засобу до життя на найпершу життєву потребу та найвищу насолоду. Смисл людського буття він вбачав у праці, а справжнє щастя — у вільній праці за покликанням. Думка про визначальну роль спорідненої праці у забезпеченні щасливого життя вперше набула загального принципу вирішення проблеми людського щастя і смислу людського буття.

Безпосереднім суб'єктивним виявом людського щастя Ско­ворода вважав внутрішній світ, добрий сердечний настрій, душевну міць. Досягти цього можна, виконуючи веління своєї «внутрішньої натури», пізнаного в собі «бога». Цією «внутрішньою натурою» є спорідненість з певними видами праці. Люди повинні пізнати самі себе, свої здібності й виробити відповідний своїй природі спосіб життя. Спорідненість, покли­кання і є справжнім «богом» у людині.

У цьому контексті розглядає Сковорода й проблему соціальної нерівності, визнаючи тільки одну нерівність — нерівність обдаровань і покликань, тобто нерівність «природного» походження. Звідси його принцип «нерівної рівності». Крізь відповідну призму і критикує він суспільні вади, ратуючи за моральну перебудову світу шляхом подолання неспорідненоі праці, бо саме вона породжує суспільні вади. Треба займатися тією справою, для якої людина народжена.

Великого значення у пізнанні людської природи, у виборі людиною свого місця у житті Сковорода надавав практиці, вправам, завдання яких — вдосконалювати природні дані. Наука і звички повинні спрямувати людину на шлях спо­рідненої корисної для суспільства праці, яка є основною сфе­рою вияву сутності людини в її високих духовних прагненнях.

У творчості Г. Сковороди започатковані й ідеї екзистен­ціалізму, які у світовій науці стали розробляти тільки через століття. Його роздуми сповнені великого гуманізму, конструк­тивного змісту і варті сучасного ґрунтовного дослідження.

Дата добавления: 2014-01-04