Морфологічні або анатомічні ознаки

Гонад (стат. залоз), що належать до внутрішніх органів

Домінуючого гену,що визначає статеву приналежність

Хромосомного набору

Основні категорії гендерної соціології: стать, категорія статі, гендер та андрогінна особистість. Теорія формування гендерної ідентичності та сексуальності Н. Ходоров.

Феміністичний погляд на головні причини відтворення гендерної нерівності: економічні та психоаналітичні пояснення.

В усіх суспільствах і культурно-історичних епохах,за винятком хіба що ранніх форм культури, панував непохитний закон, аксіома про нерівність статей і про обов’язкове підпорядкування жінок чоловікам.

Існують певні економічні та психоаналітичні пояснення гендерної нерівності. Розглянемо їх більш детально.

Економічне пояснення. Не патріархат, а капіталізм є причиною пригноблення жінок.

На це є 3 доводи:

1) жінки завжди працювали, виконуючи часом найнуднішу і найтяжчу роботу, при цьому, складаючи половину населення земної кулі, виконують майже 2/3 усієї роботи, і отримуючи 1/10 світового прибутку і володіють 1/100 світової власності (дані 1980). Так звана жіноча робота, до якої залучені 2/3 жіночого населення розвинених країн, є безоплатною. І це за монетарної економіки, коли престиж і влада залежать від грошей!

2) капіталізм є причиною загострення відношень в сім’ї, непорозуміння між чоловіком і жінкою.

3) капіталізм сприяє розвитку сімї, яка формує умови для утворення патріархату.

Психоаналітичне пояснення:

1) страх смерті. Страх смерті у чоловіків набагато більший ніж у жінок, це в першу чергу пов’язано з репродуктивною функцією жінки, і з тим, що саме жінки в більшості випадків займаються вихованням дітей. Саме тому чоловіки намагаються створити щось набагато триваліше за їх життя і в той же час самореалізуються.

2) подвійне ставлення до матері. З одного боку жінки дарують життя і чоловіки є продовженням своїх матерів, тобто жінок, але за теорією Ходоров, щоб стати незалежним і самоствердитися, хлопчик повинен відмовитись від прив’язаності до матері, тому відкидає усе жіночне. Саме тому протилежне жіночному і є чоловіче.

Стать -визначеність,що ґрунтується на використанні соц прийнятих біологічних критеріїв для класифікації індивідів як чол. і жін.

Стать можна ідентифікувати на підставі:

4) особливості гормонального розвитку(естрогенів, андрогенів)

5) гіпоталамуса (повязує мозок і гормональні залози)

Гендер —виконання особою соц.обумовленої ролі з додержанням нею певної поведінки, з характером сподівань, на реалізацію яких вона може розраховувати з належності до жіночої або чол. статі.

Категорія статі - уявлення суспільства про поведінку відповідно до гендера. Фіксує ту обставину, відповідно до якої:

1) кожне суспільство має певний набір уявлень щодо належної поведінки чоловіка і жінки.

2) Категоризація відбувається щомиті протягом повсякденної взаємодії.

Андрогінна особистість — статево-рольова ідентичність, що поєднує ряд позитивних рис традиційно чоловічої так і традиц. жіночої поведінки. Вважають, що андрогенна особистість формується під впливом певного виховання та особл. позиції батьків. Також вваж., що справжній прогрес людства неминуче призведе до перетворення людей на андрон. особистості і факт збереження відмінностей між ними.

Ненсі Ходоров вважає, що навчання відчуття своєї чоловічості або жіночості починається з дуже раннього віку і є наслідком прив'язаності дитини до батьків. Емоційно дитина більше тягнеться до матері, оскільки саме мати справляє на неї головний вплив у перші роки її життя. В якийсь момент ця прив'язаність має урватися в інтересах досягнення виразної сутності свого я — від дитини вимагається, щоб вона стала менш залежною.

Ходоров не погоджується з думкою, що цей процес відбувається по-різному в хлопчиків і в дівчаток. Дівчатка залишаються ближчими до матері, наприклад, їм подобається знову й знову обійматися та цілуватися з нею, наслідуючи її. Оскільки в цьому випадку різкого розриву з матір'ю не відбувається, дівчина, а згодом і доросла жінка, розвиває в собі відчуття я, яке більш сумісне з іншими людьми. Її ідентичність із більшою ймовірністю зливається з ідентичністю іншої людини або стає від неї залежною: спочатку від матері, потім від чоловіка. На погляд Ходоров, саме з цієї причини жінки чутливіші і здатні на емоційне співчуття. Хлопчики розвивають у собі відчуття я через значно радикальнішу відмову від своєї первісної близькості до матері, виковуючи своє розуміння чоловічості в процесі відштовхування від усього жіночого. Вони навчаються не бути пестунчиками або маминими синочками. Внаслідок цього хлопцям порівняно менше вдається налагоджувати тісні взаємини з іншими людьми; вони розвивають у собі здатність більш аналітично дивитися на світ. Вони активніше сприймають життя, намагаються досягти в ньому більших висот, але вони пригнітили в собі спроможність розуміти власні почуття і почуття інших.

До деякої міри Ходоров обертає акценти Фройда у зворотному напрямку. Не так жіночість, як чоловічість визначається негативно як втрата тривалої близької прив'язаності до матері. Чоловіча ідентичність формується через розлучення; тому в своєму пізнішому житті чоловіки несвідомо почувають, що їхня ідентичність опиняється під загрозою, якщо вони вступають у близькі емоційні взаємини з іншими. Жінки натомість відчувають, що відсутність близьких взаємин із іншою особою загрожує їхньому почуттю самоповаги. Ці моделі передаються від покоління до покоління саме тому, що жінки відіграють первинну роль у ранній соціалізації дітей. Жінки самовиражаються і самовизначаються здебільшого через взаємовідносини. Чоловіки пригнітили в собі цю потребу й розвивають у собі більш практичну манеру ставлення до світу.

Дата добавления: 2014-01-04