Тема 2. Земельні правовідносини

1. Земельні правовідносини, їх особливості, види та зміст.

2. Суб’єкти земельних правовідносин.

3. Об’єкти земельних правовідносин.

4. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.

5. Суб’єктивні права та обов’язки суб’єктів земельного права.

1. Земельні правовідносини, їх особливості, види та зміст.

Виходячи з загальної теорії права правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, що забезпечуються державою. Відповідно земельні правовідносини випливають із спеціальної правосуб’єктності суб’єктів земельного права, із специфіки їхніх завдань та предмету діяльності, в тому числі у сфері використання землі і природних ресурсів.

Як і любі правовідносини, земельні правовідносини охоплюють суб’єктів, об’єкти і зміст. Залежно від сфери діяльності, мети, завдань, функцій суб’єкти земельних правовідносин поділяються на три групи:

До першої групи відносяться органи державної влади і управління

До другої групи відносяться власники і користувачі земель.

До третьої групи належать суб’єкти у сфері фінансування, кредитування, страхування, торгівлі, та інші.

Земельні відносини – це суспільні відносини з приводу володіння, користування, розпорядження і управління землею на державному, господарському і внутрішньогосподарському рівнях як об’єктом господарювання, так і засобами виробництва у сільському господарстві.

Поняття земельних відносин охоплює широке коло питань економічного (виробничого) і правового характеру. В основі земельних відносин лежить категорія власності на землю. Тому зміну і розвиток земельних відносин пов’язують зі зміною і розвитком форм власності на землю. Земельні відносини як складова виробничих відносин, можуть бути як стимулюючим, так і стримуючим фактором у розвитку продуктивних сил.

Характерною ознакою трансформації земельних відносин на сучасному етапі є приватизація землі, розвиток багатоукладної економіки на основі поєднання переваг колективної форми організації праці і приватної власності, особистого інтересу в підвищенні продуктивності праці на землі.

Приватизація земель сільськогосподарського призначення здійснювалася, як відомо, через визначення частки кожного члена колективу у спільній власності на землю, передану у колективну власність сільськогосподарських підприємств.

Земельні відносини регулюються спеціальним земельним законодавством, яким визначаються правовідносини щодо землі як об’єкта земельних відносин, що виникають у процесі сільськогосподарського виробництва між суб’єктами земельних відносин.

Об’єктами земельних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва є землі сільськогосподарського призначення (рілля, землі під багаторічними насадженнями, сіножатями і пасовищами) всіх форм власності і господарювання. Суб’єктами земельних відносин є окремі громадяни (фізичні особи) та юридичні особи, держава в особі відповідних органів державної влади та територіальні громади сіл, селищ і міст в особі відповідних рад. Кожен з цих суб’єктів наділений відповідними правами щодо землі в межах чинного законодавства.

Дата добавления: 2014-01-04