Пізнавальні процеси

Основні психологічні новоутворення.

Формування світогляду, самовизначення, усвідомлення власної значущості.

Центральним новоутворенням стає самовизначення не лише особистісне, але й професійне. Самовизначення пов’язане із спрямованістю в майбутнє, якісно іншим сприйняттям часу. За змістом особистісне самовизначення полягає у визначенні своєї сутності та місця в системі суспільних відносин, та характеризується:

- формуванням стійких та усвідомлених переконань;

- оволодінням нормами поведінки, принципами, ідеалами;

- виробленням умінь спостерігати, осмислювати явища навколишнього життя, розуміти себе.

Показниками моральної зрілості є здатність відрізняти можливе і бажане, здатність відстрочити безпосереднє задоволення.

Професійне самовизначення і самоактуалізація людини – це тривалий процес розвитку відносин людини (школяра чи дорослого) до своєї (майбутньої чи реальної) професії і до самого себе як (потенційного чи реального) суб’єкта професійної діяльності чи професіонала.

Змістом активного самовизначення виступають процеси самопізнання (усвідомлення власних інтересів, схильностей, переваг, особливостей свого характеру і темпераменту), самооцінювання (порівняння результатів самопізнання з наявним представленням про професійні вимоги, що висуваються з боку професії, що обирається) і саморозвитку (цілеспрямоване самоформування в собі тих якостей, що необхідні для успішного виконання майбутньої професійної діяльності).

Професійне самовизначення полягає у вирішенні конфлікту між одночасним інтересом до кількох спеціальностей, між прагненням і здібностями, між ідеальним баченням майбутньої професії та реальними перспективами.

Становлення морального самовизначення пов’язано з обговоренням та розумінням проблем і питань людських взаємовідносин, проблем добра і зла, справедливості та беззаконня, порядності і принциповості.

Світогляд – система уявлень про загальні принципи і основи буття, життєва філософія людини, сума і результат знань.

Життєвий план – результат становлення стійкого ядра ціннісних орієнтацій, наслідок побудови «піраміди» мотивів, результат узагальнення цілей особистості.

Інтелектуальний розвиток полягає не у нагромадженні нових вмінь та перетвореннях окремих властивостей інтелекту, а у формуванні індивідуального стилю розумової діяльност і, тобто сукупності індивідуальних варіацій у способах сприймання, запам’ятовування і мислення, за якими стоять різні шляхи набування, нагромадження, переробки та використання інформації.

У розвитку сприймання проявляється довільність, цілеспрямованість у спостереженнях. Цілісність (на основі усвідомленого, в результаті інтеграції відчуттів різних модульностей), осмисленість (включення досвіду, знань), предметність (виокремлення властивостей, призначення), вибірковість (виокремлення у свідомості одного з об’єктів).

У розвитку пам’яті слід зазначити довільність запам’ятання, удосконалення способів та раціональних прийомів запам’ятовування (розподіл на смислові одиниці, групування, порівняння), самоконтролю результатів запам’ятання (функціонування метапам’яті).

Проявляється здатність свідомо розподіляти і переключати увагу (пов’язано з розвитком логічного мислення). Розвиток після довільної уваги. Індивідуальні відмінності проявляються у стійкості, обсягу, концентрації уваги.

У діяльності розвивається творча уява, репродуктивна удосконалюється за рахунок сприйняття креслень, описів. Уява стає керованим процесом, більш критичне ставлення до мрій про майбутнє.

В інтенсивному інтелектуальному дозріванні провідна роль належить розвитку мислення. Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а й інструментом пізнання об’єктивної дійсності в її закономірних зв’язках і відношеннях. В навчальній діяльності формуються інтелектуальні здібності та теоретичне мислення, проявляється прагнення до самоосвіти. Самостійність мислення проявляється в незалежному, самостійному виборі професійної діяльності.

Емоційно-вольова сфера. Гормональні і фізіологічні процеси послаблюють вплив на особливості емоційної сфери. Зростає рівень самоконтролю, зростає стриманість (незалежно від типу нервової системи), більша диференційованість емоційних реакцій, зміни настрою, чутливість до оцінки, висока самовпевненість, надмірна критичність. Тонка чутливість може вживатися з черствістю, соромливість з розв’язністю, потреба у визнанні з незалежністю, боротьба з авторитетами – з обожнюванням кумирів, чуттєве фантазування – з сухим мудруванням. Іноді спостерігаються акцентуації характеру.

Криза юнацького віку («зустрічі з дорослістю»). Переживання молодих людей пов’язані з самовизначенням, пошуком свого місця в світі дорослих. Суперечність між вимогами реального життя та власних уявлень (завищені очікування, недооцінка зовнішніх труднощів, необґрунтований оптимізм чи негативізм) є кризовим моментом в юності. Молода людина обирає між «Я-реальним» і «Я-ідеальним» на користь першого. Мрії юності поступаються активній діяльності молодої людини. Також характерною є криза ідентичності, пов’язана з сумнівами в тотожності самому собі, втраті власних орієнтирів. Успішним подоланням кризи є здобуття дорослої ідентичності.

Лекція 13.

Тема: Психологія зрілого віку.

Дорослість – період життя, який починається після юності і триває до кінця життя. В науці існують певні розходження з приводу періодизації на цьому етапі.

Період ранньої дорослості (20-40 років) характерним є збагачення психологічного і соціального досвіду та оволодіння соціальними ролями, отримання повної юридичної і економічної відповідальності, включення до соціальної діяльності. Створюється власна сім’я, народжуються діти. На роботі освоюються професійні ролі, утворюється коло спілкування.

Період зрілості (40-60 років) – це період висококваліфікованого виконання професійних і соціальних ролей, досягнення піку в посадовому статусі, матеріальна самостійність, широке коло соціальних зв’язків, наявність і задоволення інтересів поза межами професійної діяльності.

Період пізньої зрілості (після 60 років) – пенсійний період, характеризується зміною статусу, фізіологічними та психологічними змінами в організмі, пов’язані з процесами старіння. Відбувається цілісне осмислення та оцінка життєвого шляху, відповідно вдоволення чи не вдоволення досягнутим.

Дата добавления: 2014-01-04