Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

На рівні сільськогосподарської культури




Методи регулювання балансу гумусу в грунті

Як зазначалося вище, технологія вирощування кожної культури визначає тип агротехнічних заходів, до яких належать системи: обробітку грунту, застосування добрив та засобів захисту рослин.

Механічний обробіток за своєю дією є вагомим фактором регулювання вмісту гумусу, тому що розміри мінералізації гумусу при механічному обробітку можуть в 10-15 разів перевищувати мінералізацію для задоволення потреб культур у поживних речовинах. Найбільш застосованими типами обробітку грунту є: відвальний (звичайна оранка плугом),

мілкий, безполицевий.

Мілкий обробіток грунту при дискуванні знижує міне­ралізацію, що свідчить про більш раціональне викори­стання продуктів мінералізації органічної речовини грун­ту польовими культурами.

Безполицевий обробіт­ок грунту на глибину 40 см, є най­більш нераціональним з точки зору гумусового балансу (коефіцієнт мінералізації сягає 2,07). При такому обробітку відбувається зменшення глибини біологічно активного шару грун­ту (до 10 см) одночасно із зменшенням вмісту гумусу в нижчих го­ризонтах. Але в досягненні високого рівня врожаїв та їх стабільності повинен бути створений якомога глибший гумусований корене­вмісний шар грунту, а не тонкий шар грунту навіть високої гумусованості.

Найбільш доцільним з точки зору стабілізації гумусного стану є раціональне поєднання мінімального обробітку з оранкою і удобренням.

Система застосування добрив (СЗД) є потужним регулятором балансу гумусу, основні фактори впливу якої висвітлено на рис.14.4

Мінеральні добрива виступають досить суперечливим фактором регулювання балансу гумусу. Мінеральні добрива класифікують на види (залежно від кількості і виду елементів живлення, що містяться в них), а види – на форми – залежно від молекулярно-іонної форми, в які й перебувають елементи живлення (див. розд.14.2).

Серед мінеральних добрив найпомітніше впливають на гумус­ний стан азотні добрива, які регулюють вміст гумусу безпосередньо. Це пов’язано з тим, що мінералізація гумусу відбувається головним чином в умовах нестачі легкодоступного азоту в грунту.

На ґрунтах із стабіль­ним вмістом гумусу невеликі норми азотних добрив (30- 45 кг/га), стимулюючи розвиток мікроорганізмів, змен­шують вміст гумусу на 0,2-0,4 т/га за рік. Підвищення норм внесення добрив залеж­но від структури посівних площ більшою або меншою мі­рою зрівноважує вміст гумусу або навіть збільшує його кількість. Механізм дії цього явища різнофакторний - збільшення гумусу відбувається внаслідок:

- зростання бі­омаси післяжнивних решток і коріння під впливом по­живних речовин добрив (але збільшена біомаса кореневих і післяжнивних решток рослин кількісно значно поступається гною (табл. 14.8));

- потреба у азоті гумусу в рослин відпадає, оскільки вносяться легкодоступні мінеральні форми азоту в грунт;

- азот в помірних кількостях стимулює розвиток мікроорганізмів, що забезпечують гуміфікацію органічної речовини;

 

Рис.14.4. Основні фактори впливу СЗД на баланс гумусу

Проте в умовах надмірної кількості мінерального азоту в грунті посилюється розвиток мікроорганізмів, що споживають азот, в результаті посилюється мінералізація гумусу.

При гуміфікації кореневих та післяжнивних решток зернових культур у зв'язку з відносно низьким вмістом в їх складі азоту процеси мінералізації переважають над процесами гуміфікації, оскільки безазотисті гумусові сполуки нестійкі й досить швидко мінералізуються. Тому в плодозмінних сівозмінах в умовах більшого надходжен­ня рослинних решток порівняно з просапною сівозміною підвищення норм азоту сприяє більшому виходу новоут­вореного гумусу. До речі, краща здатність багаторічних трав (люцерни, конюшини) до гумусоутворення пов'я­зана ще й з тим, що співвідношення С: N в їх корінні дорівнює 10: 1 -15: 1 (є оптимальним), тоді як у корінні й соломі зернових культур суцільного висіву співвідношення вуглецю й азо­ту значно ширше - С: N = 35: 1—50: 1. Широке співвідношення вуглецю і азоту є причиною зниження врожаю тих культур, під які у грунт заорюють солому, тому що

 

Таблиця 14.8.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 398; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.