Момент возникновения права собственности у приобретателя вещи 11 страница

2) з точки зору рівня їх розвитку: елементарні, пов'язані з людиною як продуктом природи, та вищі, що характеризують людину як продукт суспільних відносин; за цим же критерієм розрізняють базові та потреби зумовлені розвитком цивілізації;

3) за суб'єктами реалізації: особисті, колективні та суспільні потреби, які також можуть мати споживчий або виробничий характер;

4) щодо можливостей задоволення: дійсні, реалізація яких можлива в даний період, і перспективні, які можуть бути реалізовані в майбутньому.

Прагнення задовольнити потреби лежить в основі економічної діяльності різних господарських суб'єктів. Так виникають їх економічні інтереси.

Економічні інтереси - це діяльність різних господарських суб 'єктів, спрямована на реалізацію їх економічних потреб. їх можна характеризувати як усвідомлену або спрямовану потребу, прагнення досягти певного результату. Сама потреба не означає, що її можна задовольнити, - економічний інтерес спрямовує діяльність людини на задоволення цієї потреби. Наприклад, потреба в підвищенні добробуту певного робітника формує економічний інтерес -підвищення заробітної плати. Економічні інтереси формуються як рівні окремих робітників, так і на рівні колективу певного підприємства, на рівні суспільства в цілому. Кожний із економічних суб'єктів, намагаючись реалізувати свої власні потреби та інтереси,' вимушений вступати в економічні відносини з іншими суб'єктами, надавати їм послуги чи виробляти певні товари, сплачувати податки, заробітну плату тощо. Економічні взаємовідносини між ними складаються так, що для реалізації власних інтересів кожний повинен створювати умови для реалізації інтересів інших. Ці взаємозв'язки складаються у певний тип економічних відносин, що регулюється господарським законодавством.

Засобом задоволення тих чи інших потреб виступають споживчі блага. Це товари та послуги індивідуального або виробничого призначення, що використовуються для задоволення економічних потреб як окремих людей, так і різних господарських суб'єктів. Споживчі блага класифікують за різними ознаками їх поділяють на: особисті (споживаються індивідуально) та суспільні (неподільні, безоплатні, споживаються спільно); довгострокового інегайного використання; взаємозамінні (субститути) і взаємодоповнюючі (комплементи); дійсні і перспективні. Товари мають матеріально-речову форму і застосовуються як для особистого споживання (одяг, продукти харчування, меблі, автомобілі і т.д.), так і для потреб виробництва (будівлі, споруди, техніка, технологія, сировина, матеріали, паливо і т.д.). Послуги - це нематеріальний вид діяльності, який задовольняє певні потреби споживачів. Послуга корисна як діяльність, вона споживається в момент її виробництва. Упроцесі її надання не створюється новий продукт, а змінюється якість уже існуючого. Послуги не можуть транспортуватись або накопичуватись. Вони розрізняються за сферами надання (медичні,-культурні, освітні, інформаційні, туристичні тощо) та запризначенням (особисті або комерційні).

Здатність споживчих благ задовольняти потреби людей називають корисністю. Термін „корисність" використовується для позначення того задоволення, яке отримують люди від споживання товарів або послуг. Походження цього терміна пов'язано з науковими працями ексцентричного англійського філософа і соціолога Джеремі Бентама (1748-1832рр.). Він вважав такі звичайні і прості слова, як "задоволення" або "щастя", занадто маловиразними для того, щоб надати цьому терміну максимального блаженства. З часом термін"корисність" втратив містичне забарвлення, проте економісти продовжують його використовувати, якщо мають на увазі мету, яку переслідують споживачі при здійсненні вибору серед товарів і послуг.

Корисність - поняття суб'єктивне, тому практично не піддається точному кількісному виміру. За одиницю корисності приймають умовні одиниці - ютіли (від англ. utility - корисність). Корисність можна визначити як суб'єктивну (індивідуальну) цінність, якуспоживач приписує певному продукту. Це пов'язано з тим, що кожна людина має свою структуру споживання, притаманну тільки їй. Наприклад, для людей зі 100%-ним зором корисність окулярів практично нульова, як і цигарки для тих, хто не палить.

Представники маржиналізму Джевонс, Менгер і Вальрас вважали, що корисність має кількісний вимір і є функцією від загальної кількості спожитих благ, розрізняли граничну і загальну корисність.

Гранична корисність - це зміна загальної корисності набору споживчих при зміні певного блага на одиницю:

Загальна корисність - це сукупна корисність, яку отримує споживач від усіх спожитих благ. її можна підрахувати як суму граничної корисності, отриманої споживачем від усіх спожитих благ. Якщо споживання додаткового блага приносить споживачеві шкоду,то загальна корисність, зрозуміло, зменшується.

У 1854 р. німецький вчений Херман Госсен довів дію закону спадної граничної корисності: чим більше споживання деякого блага, тим менший приріст корисності від кожної наступної одиниці спожитого блага. Цей закон (його називають першим законом Госсена) показує, як змінюється ступінь задоволення одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної одиниці приносить все менше задоволення.

Зважаючи на те, що у поведінці споживача існують альтернативи (вибір з двох або більшої кількості благ) і обмеження (бюджет), Госсен сформулював правило максимізації корисності, яке відоме як другий закон Госсена. Закон визначає, як удомогосподарстві відбувається найбільш сприятливий розподіл усієї суми витрат за видами споживання. Наприклад, якщо при витраченні додаткової грошової одиниці на купівлю хліба корисність буде більшою, ніж при купівлі м'яса за цю ж грошову одиницю, то вигідніше купувати хліб. Але тільки якщо корисність останньої гривні, витраченої на хліб, така ж, як і корисність останньої гривні, витраченої на м'ясо, тоді сукупна корисність максимальна. Отже, сукупна корисність для домогосподарства максимізується в тому випадку, якщо корисність останньої витраченої грошової одиниці однакова за величиною для всіх видів призначення.

Аналіз поведінки споживача при виборі споживчих благ має важливе значення для розуміння процесів формування та використання доходів, прогнозування попиту, руху цін та ін.

У кожний даний момент часу споживчі блага знаходяться в обмеженій кількості, оскільки для того, щоб їх виробляти, потрібні певні засоби - економічні ресурси.

Значение:

Бремя содержания вещи лежит на собственнике вещи. (ст. 210 ГК) Ст. 211 ГК возлагает риск случайной гибели вещи (порчи) на собственнике вещи.

Случайная гибель/ порча – когда в гибели данной вещи никто не виноват, то говорится, что вещь испортилась случайно. И риск лежит на собственнике вещи.

Например, в магазине приобретаете сервиз и он падает. Риск лежит – собственник вещи.

П. 1 Ст. 223 ГК Право собственности у приобретателя вещи возникает с момента передачи этой вещи, если иное не предусмотрено законом или договором.

Итак, право собственности возникает с момента передачи, если иное не сказано в законе или договоре.

Передача вещи

П. 1 ст. 224 ГК: Вещь считается врученной приобретателю с момента фактического поступления ее во владение приобретателя или указанного им лица.

Необходимо, чтобы вещь из владения одного лица поступила во владение другого лица.

А истории юридической науки данная позиция нашла свое выражение в названии: система традиций (т.е. момент передачи вещи) Так как общество заинтересовано в сохранении материальных ценностей, поэтому необходимо, чтобы ее сохранность обеспечивал тот, кто владеет.

Итак, под передачей понимается фактическое вручение вещи приобретателю. Передачей признается так же сдачи вещи транспортной организацией для отправки ее к приобретателю, а так же сдача вещи на почту для пересылки этой вещи приобретателю, если вещь отчуждена без обязательства ее доставки. Это означает, что если заключен договор поставки и сдал товар железной дороге – то право собственности переходит в момент сдачи транспортной организации.

Приравнивается к передаче вещи вручение товарораспорядительного документа на эту вещь коносамент. (Часто используется при морских перевозах груза - кто владеет коносамент, тот владеет правом на данный груз. Груз может участвовать в обороте и право собственности переходит путем передачи коносамента)

Из этих общих правил о том, что право собственности вещь происходит вместе с передачей вещи, оно зафиксировано в п. 2 ст. 223 ГК, в нем содержится следующее правило: если отчуждение имущества подлежит государственной регистрации, то право собственности возникает в момент регистрации права собственности приобретателя на это имущества. Такое имущество – недвижимое имущество

Необходимо различать регистрацию договора об отчуждении вещи и регистрацию самой этой вещи. Так право собственности на автомобиль возникает с момента покупки.

Данные правила применяются ко всем формам и видам собственности.

Формы и виды собственности (права собственности)

Отдельные формы и виды собственности или права собственности различаются в зависимости от того, кто является собственником имущества.

го определяет п. 2 ст. 212 ГК:

Имущество Может находиться в собственности граждан и ЮЛ. А так же в собственности РФ, субъектов РФ и муниципальных образований.

В связи с этим различают две формы собственности:

1. Частная собственность

2. Публичная собственность

Необходимо обратить внимание на следующее теоретическое обстоятельство: само понимание «форма собственности» носит условный характер, так как различные формы могут иметь место при различном содержании, а у нас отношения собственности они обладают абсолютно одинаковым содержанием. Так и право собственности имеет одно содержание.

В свою очередь частная форма собственности бывает двух видов:

1. Собственность физических лиц

2. Собственность юридических лиц

Публичная собственность так же представлена двумя видами:

1. Государственная собственность

2. Муниципальная собственность

Государственная собственность делится на два подвида:

1. Собственность РФ

2. Собственность субъектов РФ

Муниципальная собственность делится на три подвида:

1. Собственность поселений

2. Собственность муниципальных районов

3. Собственность городских округов

Это деление во многом носит теоретический характер, Так как по общем правилу для всех форм, видов и подвидов установлен одинаковый правовой режим и с юридической точки зрения разграничение на виды и подвиды никакого значения не имеет.

П. 4 ст. 212 ГК устанавливает, что права собственность защищаются одинаковым образом.

Правда есть исключение:

П. 3 ст. 212 ГК предусмотрено, что особенности приобретения и прекращения права собственности на имущества, владение, пользование и распоряжение им в зависимости от того в чьей собственности оно находится, могут устанавливаться только законом и никаким подзаконным правовым актом. Законом определяются виды имущества, которое может находится в государственной или муниципальной собственности.

В настоящее время разделе, посвященный отдельным формам и видам собственности начинается с частной собственности граждан.

Дата добавления: 2014-01-04