Завдання 8. Прочитайте фрагмент тексту та дайте відповідь на запитання для роздумів

Прочитайте фрагмент тексту та дайте відповідь на запитання для роздумів.

Ч. Кулі. «Первинні групи»

Під людською природою я розумію ті почуття й пориви, які є людськими тому, що вони перевершують такі в нижчих тварин, а також тому, що вони властиві людству в цілому, а не якій-небудь окремій расі або епосі. Мова йде про такі почуття, як любов, обурення, амбіції, марнославство, преклоніння перед героями, почуття соціальної справедливості й несправедливості. У цьому змісті людська природа - порівняно стійкий елемент суспільства. Завжди й усюди люди домагалися пошани й уникали глузувань, зважали на суспільну думку, піклувалися про благо дітей, захоплювалися мужністю, шляхетністю й успіхом. Можна із впевненістю стверджувати, що люди були й залишаються людяними. Чим більше вникаєш у життя дикунів, навіть тих, що стоять на самому нижчому щаблі, тим більше людяними й схожими на нас вони виявляються.

Візьміть для прикладу корінних жителів центральної Австралії, описаних Г.Спенсером. У них немає ніякого управління або культу, вони ледь здатні рахувати до п'яти. Вони великодушні один до одного, прагнуть чесноти, як вони її розуміють, прихильні до дітей і жінок. Порівнюючи між собою народи й історичні епохи, ми переконуємося в тому, що їх розходження коріняться в соціальній організації й ієрархії відносин, і аж ніяк не в природі людини і її здібностей.

Вертаючись до первинних груп, скажу: позиція, що тут відстоюється, полягає в тому, що людська природа - щось таке, що не існує в окремому індивіді. Це групова природа або первинна фаза суспільства, простий стан соціального розуму. З одного боку, це щось більше, ніж просто інстинкт, з іншого - щось менше, ніж витончено розвинені ідеї й почуття, що породили сучасні інститути.

Людська природа розвивається й виражає себе в тих міжособистісних групах, які до певного ступеня подібні у всіх суспільствах - у спортивно-ігрових, сімейних, сусідських. Їхня подібність - основа для подібності ідей і почуттів людської душі. Тут і знаходиться людська природа. Ми не одержуємо її від народження; вона здобувається тільки через товариські відносини. В ізоляції вона занепадає.

Суспільство й індивід - нероздільні сторони єдиного цілого. Де ми виявляємо індивідуальний факт, скрізь повинні вказати на супутній йому соціальний факт. Якщо особистості властива універсальна природа, то повинне бути щось універсальне також у спілкуванні людей. Чим ще може бути людська природа, як не характерною рисою первинної групи?

Кравченко А.И. Основы социологии. Екатеринбург. М., 1999. – С. 272-274.

Запитання для роздумів.

1. Чи згодні ви з висновком автора про те, що людська природа у всіх народів, всіх поколінь однакова? Наведіть свої приклади.

2. Згідно авторської точки зору, людська природа розвивається завдяки розвитку соціальних якостей. Чи можна сказати, що змінюється зміст любові, дружби тощо? Наведіть приклади.

2.1.3. Завдання на семінар

«Круглий стіл». Можна запропонувати декілька запитань для обговорення.

Основні тенденції в трансформації соціальної структури українського суспільства.

Перспективи зміни соціальної структури українського суспільства.

Молодь в соціальній структурі українського суспільства, що трансформується.

Роль жінки у суспільному розвитку.

Специфічні функції чоловіка у суспільстві.

Проблеми стабільності і розвитку суспільства.

2.2. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ. СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС ТА СОЦІАЛЬНА РОЛЬ. СОЦІАЛЬНА НЕРІВНІСТЬ

· причини існування соціальної нерівності

· сутність соціальної стратифікації і причини існування різних її типів

· чи багато шансів у людини з нижчих верств суспільства попасти на вершину економічної соціальної драбини

· який вплив на життєвий шлях та кар’єру має приналежність до певних соціальних груп

· аналізувати процеси соціальних переміщень в сучасному суспільстві та їх рушійні сили

· на практиці застосовувати знання про соціальну структуру суспільства та соціальні переміщення при плануванні власної життєвої кар’єри, враховувати інтереси певних суспільних спільнот при прийнятті управлінських рішень

· вищий клас · середній клас · нижчий клас · соціальна мобільність, маргінали · соціальний клас

· соціальний статус · соціальна роль · рольовий набір · приписаний статус · досяжний статус

2.2.1. Пояснення основних категорій теми через структурно-логічні схеми та таблиці

Соціальна стратифікація (від лат. stratum – пласт, прошарок) – ієрархічно організована система соціальної нерівності, яка відображає вертикальну диференціацію суспільства на основі певних рангових параметрів.

Закриті стратифікаційні системи (закрита стратифікація) (рабство, кастовий становий лад) – орієнтуються на приписні статуси особистості (походження) і передбачають потужні бар’єри між стратами, які жорстко дистанціюють їх, мінімізують соціальні переміщення між ними.

Відкриті стратифікаційні (класові) системи (відкрита стратифікація) – базуються на набутих статусах особистості – освіта, рівень доходів, доступ до прийняття владних рішень, передбачають можливість достатньо високої соціальної мобільності, пов’язаної з реалізацією соціального потенціалу особистості.

Приналежність до вищих соціальних страт надає її членам певної переваги, привілеї у взаємодіях з представниками інших груп, сприймається суспільною свідомістю як більш престижна. Критерії стратифікації у відкритих системах: дохід, освіта, влада, престиж.

Соціальний клас – соціальна група, яка об’єднує людей з принципово спільним соціально-економічним і політичним статусом, елемент соціально-стратифікаційної системи.

Вищий клас – стратифікаційна група, яка займає домінуюче і найбільш привілейоване місце в суспільній системі. Її члени реально контролюють основну частину суспільних ресурсів (економічних, політичних), як правило, мають високий рівень освіти і кваліфікації, а, отже, займають найбільш престижні місця в соціальній ієрархії.

Середній клас – соціальна група, яка займає проміжне місце між соціальними «верхами» та «низами». В сучасних суспільствах це, як правило, люди з такими професійно-кваліфікаційними характеристиками, які дозволяють їм достатньо повно забезпечувати свої основні соціальні потреби.

Нижчий клас – соціальна група, розташована внизу стратифікаційної піраміди. Її представники володіють найнижчим потенціалом, з різних обставин недостатньо пристосовані до життя в суспільстві, не завжди здатні задовольнити свої основні соціальні потреби.

Соціальна стратифікація радянського суспільства

Наймані працівники: робітники, колгоспники, масова інтелігенція, службовці

Соціальна мобільність (від франц. mobile - рухливий) – переміщення індивідів (індивідуальна мобільність) чи соціальних груп (групова мобільність) з однієї рангової позиції в соціальній стратифікації суспільства в іншу (вертикальна мобільність), або в рамках однієї рангової позиції – страти (горизонтальна мобільність).

Вертикальна і горизонтальна мобільність можуть поєднуватися, відбуватися одночасно. Наприклад, перехід працівника з однієї фірми в іншу, яка розташована в іншому місті (горизонтальна); із підвищенням по службовій драбині, пов’язаному зі збільшенням заробітної платні, виконанням більш кваліфікованої роботи, на більш престижне місце праці (вертикальна). Інтенсивність і спрямованість соціальної мобільності дозволяє соціологам давати оцінку рівню динамічності і відкритості суспільства, говорити про життєву кар’єру особистості.

Види соціальної мобільності

Маргінали (від лат. ad marginem – скраю, збоку) – 1) нетипові представники своєї спільноти, які формують переважно власне соціальне середовище, свою субкультуру, певною мірою дистанціюючись від своєї соціальної верстви; 2) люди, що з різних обставин втратили (добровільно відмовились) зв’язки не лише з тією стратою, з якої вони походять, але і з суспільством в цілому. Ряд авторів їх трактує як андерклас, люмпен-пролетаріат, декласовані елементи. Це «аутсайдери», нездатні самостійно забезпечити собі існування на рівні навіть соціального мінімуму, які, потребують певної підтримки, соціальної допомоги. Невдоволення своїм становищем в суспільстві може штовхати їх до дестабілізуючої асоціальної поведінки.

Соціальна нерівність – ситуація, в якій існує нерівномірний розподіл дефіцитних ресурсів суспільства (грошей, влади, освіти та престижу) між різними прошарками суспільства. Основним мірилом нерівності виступає кількість ліквідних цінностей. Цю функцію частіше за все виконують гроші.

Економічна нерівність – різне відношення до засобів виробництва (землі, знарядь праці) та продуктів праці, різні доходи та багатство.

Політична нерівність – поділ суспільства на тих, хто керує, та тих, ким керують, на тих, хто володарює та підлеглих; тих, хто має владу та безправних.

Соціальний статус – позиція особистості, групи в межах соціальної системи, пов’язана із виконанням певних функцій, наявністю визначених суспільством моделей поведінки – соціальних ролей.

Види статусів

Приписаний (природжений) статус – статусні ознаки, що задані людині фактом її походження, незалежно від її свідомості, бажання, волі, діяльності: національність – українець, стать - жінка, раса – негр, дворянський титул - князь, барон, граф тощо

Досягнутий статус – надається людині завдяки її власним зусиллям, наполегливості, прагненням тощо. Це статуси, які досягаються, як правило, завдяки знанням, вмінням, навичкам, активній трудовій діяльності, подоланню труднощів на шляху до цілі – професор, чемпіон світу, президент країни.

Соціальна роль – динамічний аспект соціального статусу, його функція, що пов’язана з набором норм, у відповідності до яких особистість повинна вести себе у певних ситуаціях. Це сукупність очікувань та вимог, що пред’являє соціальна група, суспільство в цілому, до осіб, що займають певні статусні позиції.

Рольовий набір – сукупність ролей, що характерні для даного конкретного індивіда в певних ситуаціях. Однак, будь-яка з ролей, що виконуються людиною, може виникнути та здійснитись тільки у взаємодії з іншими людьми.

2.2.2. Творчі завдання та вправи до теми

Дата добавления: 2014-01-04