Форми влади

Отже, щоб керувати, треба впливати, а щоб впливати — треба мати основу влади. Влада базується на зверненні до активних потреб людини (згідно з Маслоу, це фізіологічні потреби, потреби в захисті, соціальні потреби, потреби у повазі та самовираженні; з позицій Туган-Барановського — фізіологічні, статеві, симптоматичні інстинкти та потреби, альтруїстичні, потреби практичного характеру).

На рівні держави слід виділити три форми влади:

— законодавчу;

— виконавчу;

— судову.

Їхня незалежність і роль визначають статус держави та ступінь забезпечення потреб її громадян.

Американський менеджмент (дослідження Френча і Рейвена) виділяє форми влади, які може застосовувати будь-який керівник (менеджер):

— владу, яка базується на засадах примусу (виконавець вірить в те, що влада може заважати задоволенню певної потреби або зробити інші неприємності);

— владу, яка базується на засадах винагороди;

— експертну владу (виконавець вірить, що влада володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовольнити певні потреби);

— еталонну владу (влада власного прикладу того керівника, що впливає);

— законну (традиційну) владу (виконавець вірить в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов'язок — виконувати їх).

Влада, яка базується на засадах примусу, — це вплив через страх. Наприклад, страх втратити роботу, любов, повагу, захищеність.

Недоліками впливу через страх є:

— великі витрати на управління;

— відсутність довіри до керівництва;

— поява бажання у підлеглих працівників обманювати організацію;

— виникнення незадоволеності роботою;

— поява гальмівних процесів у розвитку здібностей людини.

Влада, в основі якої лежать винагороди, використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану дію (роботу), певну поведінку тощо. Винагорода повинна бути досить цінною. При цьому менеджер повинен розуміти, що в кожної людини — своє сприйняття і розуміння цінностей (згідно з теорією очікувань). Посилення влади дуже часто досягається шляхом особистих послуг. До недоліків можна віднести:

— обмеження розмірів винагород;

— обмеження законодавчими актами, положеннями, політикою фірми;

— те, що не завжди можна встановити ставлення працівника до винагороди.

Законна влада базується на традиціях, які здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності і приналежності. Вплив за допомогою традицій можливий тоді, коли зовнішні щодо організації норми культури сприяють розумінню того, що підпорядкування керівникам є бажаною поведінкою.

Функціонування організації повністю залежить від здатності підлеглих за традицією визнавати авторитет законної влади. Традиції на відміну від страху спрямовані на задоволення потреб (а це вже винагорода). Виконавець при цьому реагує не на людину (керівника), а на відповідну посаду. Це забезпечує стабільність організації (вона не залежить від якоїсь однієї особи), швидкість та передбаченість впливу.

Недоліки такої влади полягають у тому, що:

— традиції можуть бути спрямовані проти перемін;

— немає тісного зв'язку між традиціями і винагородами, з одного боку, та задоволенням своїх власних потреб — з іншого;

— може погано використовуватися потенціал працівника, оскільки його здібності залишаються непоміченими через те, що цей працівник не входить у формальну систему (групу).

Влада прикладу (еталонна) формується на засадах харизму, тобто не за логікою, не за традиціями, а ґрунтується на силі особистих якостей або здібностей лідерів.

При цьому велике значення мають характеристики харизматичних особистостей (лідерів):

— енергійність (“випромінювання” енергії);

— впливова зовнішність;

— незалежність характеру;

— гарні риторичні (ораторські) здібності;

— сприйняття похвал своєї особи без самолюбства, пихатості, зарозумілості;

— достойні та впевнені манери поведінки.

До недоліків слід віднести:

— деяку самовпевненість керівника;

— можливість його відмови від інших видів влади.

Влада експерта в своїй основі має вплив через “розумну” віру. Виконавець свідомо й логічно приймає на віру цінність знань експерта (керівника). Чим більші досягнення у експерта (керівника), тим більше в нього влади.

Менеджер повинен пам'ятати про те, що коли в групі працівників з'являється експерт, то група найшвидше буде сприймати рекомендації цієї людини, тобто підлеглий-експерт перетворюється у неформального керівника. В організації підлеглі можуть мати більш високі знання з певної проблеми, що може зробити їх “експертами” і посилити вплив на управлінські рішення. Але з цього менеджеру не слід робити трагедії. Адже керівник вивільнює свій час на розв'язання інших проблем. Відмова керівника від порад експерта-підлеглого говорить про те, що він більше турбується про власну захищеність, ніж про інтереси організації.

Отже, недоліками експертної влади є те, що:

— розумна віра менш стійка, ніж вплив харизматичної особистості;

— у підлеглого може виявитися більше влади, ніж у керівника, а це може призвести до конфліктної ситуації.

Дата добавления: 2014-01-04