Стандартизація і сертифікація продукції

Після другої світової війни у всьому світі поширюються процеси контролю якості, починаючи від розробки і виготовлення товару до періоду експлуатації замовників. Розвивається концепція систем якості і стандартизації процесів, пов’язаних із забезпечення якості. З’являються зовнішні стандарти якості у відношенні споживач-постачальник, вводиться практика аудиторських перевірок якості із боку споживача, починається загальне спрямування на стандартизацію.

Стандартизація – це сукупність дій і заходів, які мають своїм наслідком відсутність відхилень і варіативності у виробах, послугах або процесах; засіб забезпечення сумісності, взаємозамінності, уніфікації, типізації, надійності техніки й інформаційних систем, норм безпеки й екологічних вимог, єдності характеристик і властивостей якості продукції, робіт, процесів і послуг.

Вплив стандартизації на поліпшення якості продукції реалізується, в основному, через комплексну розробку стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, устаткування, оснастку і готову продукцію, встановлення стандартів технологічних вимог і показників якості, єдиних мметодів випробувань і засобів контролю.

Стандартний товар виробляється великими партіями ідентичних виробів. Стандартні послуги означають, що кожний споживач або оброблюваний виріб одержить абсолютно і принципово однаковий сервіс. Стандартизація має низку переваг і недоліків.

Перевагою стандартизації вважають взаємозалежність частин виробів і, як наслідок, зменшення вартості виробництва, збільшення продуктивності, спрощення і здешевлення зміни або ремонту у порівнянні з нестандартними, унікальними виробами, скорочення витрат і на проектування. Перевагою стандартизації також є скорочення часу і витрат на навчання персоналу та скорочення термінів проектування виробів. Більш упорядкованими стають виробничі графіки, процеси управління ресурсами виробництва, матеріально-технічне постачання і бухгалтерія.

Головним недоліком стандартизації є скорочення розмаїтості, обмеження числа споживачів, яким адресовано товар, що посилює маркетингові ризики виробника і заохочує конкурентів до диференційованої пропозиції. Вадою стандартизації вважається вірогідність передчасного заморожування (стандартизації) товару виробником в період недосконалості та його протистояння модифікації та інноваціям.

Стандарт – нормативний документ, розроблений на основі угоди більшості зацікавлених сторін і прийнятий визнаним органом або затверджений підприємством. У ньому встановлюються для загального і багатократного використання правила, загальні принципи, характеристики, вимоги і методи, що стосуються визначених об’єктів стандартизації; він спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування у певній сфері, галузі. За допомогою стандартів забезпечуються єдність і слушність винаходів, взаємозамінність деталей і вузлів, полегшується вибір оптимального розмірного ряду і добір найкращих зразків, організація спеціалізованого виробництва, зменшуються витрати і скорочуються терміни освоєння нових товарів.

Об’єкт стандартизації – продукція, послуги, процеси, що мають перспективу багатократного відтворення і використання.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46 – 93 “Про стандартизацію і сертифікацію” нормативні документи зі стандартизації поділяються на такі категорії:

В Україні існує така система стандартів:

1. Міжнародні стандарти ISO серії 9000, в яких наведені найбільш жорсткі вимоги щодо якості товарів. Використовуються для сертифікації виробів, експортованих в інші країни і реалізованих на світовому ринку.

2. Державні стандарти України (ДСТУ) встановлюються на вироби загального машинобудівного застосування, продукцію міжгалузевого призначення, продукцію для населення і народного господарства, організаційно-методичні й загально-технічні об’єкти (науково-технічна термінологія, класифікація і кодування інформації), елементи народногосподарських об’єктів державного значення (траспорт, зв’язок, енергосистеми, оборона, навколишнє середовище), методи випробувань. Ці стандарти носять обов’язковий і рекомендований характер. До обов’язкових відносяться такі, що забезпечують безпечність товарів для життя і здоров’я громадян.

3. Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на товари при відсутності державних стандартів України. Такі стандарти також розробляються при необхідності встановлення вимог, перевищуючих, або таких, що доповнюють державні стандарти.

4. Стандарти науково-технічних і інженерних товаристві спілок України (СТТУ) встановлюють при необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень. Використовують добровільно.

5. Технічні умови України (ТУУ) містять вимоги, які регулюють відносини між постачальником і споживачем товарів. Вони регламентують норми і вимоги щодо якості товарів, для яких державні або галузеві стандарти не розроблені і котрі виготовляються за замовленням окремих підприємств, а також для нових товарів.

6. Стандарти підприємств(СТП) є категорією умовних стандартів, без правової основи. Вони розробляються підприємствами за власною ініціативою з метою конкретизації вимог до товарів і виробництва. Такі стандарти використовуються для створення внутрішньої системи управління якістю продукції і праці.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46 – 93 “Про стандартизацію і сертифікацію” нормативні документи зі стандартизації поділяються на такі категорії:

¨ державні стандарти України – ДСТУ;

¨ галузеві стандарти України – ГСТУ;

¨ стандарти науково-технічних і інженерних товарниств і спілок України – СТТУ;

¨ стандарти підприємств – СТП;

¨ технічні умови України – ТУУ.

Найпрогресивнішими на сьогодні є стандарти якості ISO серії 9000. Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) у Женеві поставила своєю метою введення загальних стандартів якості в усьому світі. У 1980 році був сформований технічний комітет у зв’язку зі створенням європейського економічного простору, а також для координації існуючих програм якості і створення єдиної концепції. Робота цього комітету призвела до розробки стандартів ISO 9000, вихідним пуктом яких стали стандарти Великобританії. Стандарти ISO 9000 найбільш точні стандарти якості і відносяться до системи якості для розробки дизайну, виробництва, установки й обслуговування; стандарти ISO 9002 і 9003 – це похідні ISO 9001. ISO 9002 відносяться до виробництва й установки, а ISO 9003 пов’язані з остаточним тестуванням і перевіркою; стандарти ISO 9004 пов’язані з розвитком загальної системи якості.

Таблиця 3.1.

Дата добавления: 2014-01-04