Головні загрози біорізноманіттю

Природні умови Чорного та Азовського морів

Чорне море – внутрішнє море басейну Атлантичного океану. Це дуже глибока (до 2245 м), майже замкнута, овальної форми, водойма. За площею водної поверхні (413488 км²) ця плоскодонна улоговина більш ніж у 15 разів перевищує площу Кримського півострова. Кліматичні умови Чорного моря визначаються розташуванням знач­ної його частини у субтропічному поясі. Зима тепла і волога, літо жарке і сухе. Середня солоність Чорного моря – 18‰. У суворі зими у північно-західній і північно-східній частинах Чорне море замерзає. Характерною особливістю моря є наявність в його глибинних водах сірководню, рівень якого підвищується і вже досяг позначок – 100-200 м, що негативно відбивається на органічному житті.

Жива природа. Органічний світ моря порівняно бідний і одноманітний. Живий простір моря обмежений вузьким поверхневим шаром товщиною у 150 м. У морі відомі такі види риб: кефаль, тюлька, тунець, скумбрія, ставрида, акула-катран. Із ссавців у морі живуть 3 види дельфінів: білобочка, афаліна, азовка. З 1966 р. їх промисел припинено. З безхребетних є мідії, креветки, устриці. Планктон бідний; він представлений креветками, медузами, одноклітинними водоростями. У мілководній північно-західній частині моря існує найбільше в світі скупчення червоних водоростей філофори.

Азовське море – також внутрішнє море басейну Атлантичного океану, але середня глибина його – 7,4 м, максимальна – 15 м (наймілководніше море Землі), середня солоність води – 13,8‰, найбільша у затоці Сиваш – до 250‰. Для району Азовського моря характерним є помірно континентальний клімат. У суворі зими море може повністю покритися льодом товщиною до 90 см.

Жива природа Азовського моря характеризується високою продуктивністю. Водяться азовський дельфін, 79 видів риб, з яких найбільше значення мають тюлька, хамса, камбала, бички, оселедець, а також осетрові – осетер, севрюга.

Для України особливо актуальною є проблема збереження природного різноманіття, бо на її території збереглась тільки третина природної рослинності й до того ж у зміненому вигляді. Не спотворених господарською діяльністю ландшафтів в Україні майже не залишилось. Малозмінені ландшафти становлять 12,7% території. Це, головним чином, вторинні ліси, заболочені ділянки, природно-заповідні та інші природоохоронні території.

o З 220 видів природних ландшафтів України тільки 40% представлено у природно-заповідному фонді.

Типи загроз біорізноманіттю України:

Знищення природних середовищ існування тварин і місць зростання рослин. Екстенсивне природокористування, нехтування екологічним обґрунтуванням у процесі розвитку агропромислового комплексу, зарегулювання стоку річок, осушення боліт, стихійний розвиток колективного садівництва та інші невпорядковані дії призвели до знищення майже 70% цінних природних комплексів і ландшафтів України. Спостерігається катастрофічне зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, які є основою для збереження біорізноманіття.

o Осушення північної частини України – Полісся, де було осушено більше половини площ боліт, створення на Дніпрі каскаду водосховищ призвели до зниження водного горизонту, а отже погіршення умов зростання рослинності. Поряд з цим було знищено біорізноманіття половини боліт Полісся і практично все біорізноманіття багатих заплавних лук і лісів Дніпра.

Фрагментація біо- та екотопів, ландшафтів, екосистем. Відбувається внаслідок поділу цілісних екосистем при будівництві мережі транспортних комунікацій (доріг, автострад), трубопроводів, водосховищ і пов’язаних з ними іригаційних споруд (дамб, гребель, насосних станцій) тощо. Вигідне транспортно-географічне положення України між Центральною та Східною Європою сприяє перетворенню її на важливий транспортний коридор міжнародного значення. Це зумовлює потенційно істотні загрози для біорізноманіття, порушує міграційні шляхи тварин та цілісність екосистем.

Деградація біо- та екотопів. Відбувається, в основному, за рахунок забруднення довкілля, що призводить до потрапляння забруднюючих речовин в організми рослин і тварин та їх хронічної інтоксикації. Внаслідок Чорнобильської катастрофи забруднено радіонуклідами близько 4 млн га лісів, з яких 157 тис. га є непридатними для господарського використання.

Екологічно незбалансоване, виснажливе використання видів, їх популяцій та рослинних угруповань. Відбувається внаслідок неефективного ведення лісового, мисливського та рибного господарства. Склалася стійка тенденція до скорочення чисельності популяцій видів, в тому числі основних мисливських видів. Важливою складовою біоресурсів є запаси риби та інших водних тварин. Протягом останніх років на більшості водойм спостерігається тенденція до зниження загального вилову риби. Основними факторами, які стримують розвиток рибного господарства і негативно позначаються на процесах відтворення запасів риби та інших водних живих ресурсів, насамперед цінних видів, є забруднення водних об'єктів, необґрунтоване водоспоживання, порушення гідрологічного режиму, відсутність ефективних рибозахисних та рибопропускних пристроїв на гідротехнічних спорудах, послаблення державного контролю за виловом і реалізацією водних живих ресурсів.

o Орієнтація на суцільні лісосічні рубки, знищення підліску, штучне відновлення призводить до панування монокультур, зубожіння видового складу та зміни умов існування, а під час злив або танення снігу – до ерозії ґрунтів. Зрештою відбувається заміна корінних дубових, дубово-грабових та букових лісів грабом, березою або осикою. Звичайно, в першу чергу, зникають рідкісні види, занесені до Червоної книги України. На луках має місце та сама тенденція, але під впливом надмірного випасання.

o За останні 30 років вилов риби різко зменшився і сьогодні не перевищує 70 тис. т, тоді як у 30-і роки XX ст. лише в Азовському морі він становив 160 тис. т. Має місце також різке зменшення чисельності цінних видів промислових риб і збільшення чисельності малоцінних – хамси, тюльки. Стійка тенденція до виснаження спостерігається серед мисливських тварин, зокрема, лося, благородного оленя. Виснаження ресурсів має місце і для промислових птахів. Не останню роль в цьому відіграє і браконьєрство.

Поширення чужорідних видів. Чужорідні види можуть негативно впливати на екосистеми, місцеві види або здоров’я населення (виникнення алергії), викликати істотний дисбаланс у біоценозах.

o Гребеневик (реброплав) мнеміопсис (тип Ctenophora), якого вперше було виявлено в Чорному морі у 1982 р., призвів до підриву кормової бази риб, катастрофічного зменшення маси планктону, майже десятикратного зниження обсягу вилову риби. Загальна біомаса переселенця в басейні Чорного моря оцінюється в 1 млрд тонн.

Розповсюдження хвороб, шкідників і паразитів. У біоценозах України спостерігається тенденція до швидкого поширення вірусних інфекцій, ураження вірусами видів рослинного і тваринного світу. Виявлено ряд нових патогенів, раніше не ідентифікованих в Україні. Дослідження та створення нових технологій у сфері генної інженерії, транскордонне переміщення живих змінених організмів належним чином не контролюється. Одним із джерел захворюваності риб є паразити, які потрапили у водойми України разом з чужорідними видами.

Низький рівень екологічної свідомості громадян України. Дотепер відсутній єдиний комплексний підхід до освіти і навчання в галузі збереження біорізноманіття, у тому числі з використанням міжнародного досвіду. Недостатньо ефективною є система підвищення рівня кваліфікації спеціалістів, що приймають рішення у сфері живої природи. Подальшого розвитку і впровадження потребує система пропаганди знань серед широкої громадськості про правові основи збереження та використання біорізноманіття, шляхи та методи збереження природних екосистем та їх складових.

o У звичайному поліському поселенні у кожній третій хаті є мисливська рушниця, але лише одиниці власників офіційно реєструють свою зброю. Через економічну скруту для декого з поліщуків лісовий промисел (полювання в тому числі) поряд з домашнім господарством є головним засобом існування. Саме тому браконьєрство у Поліссі процвітає. Винищуються козулі, лосі, кабани, білки, куниці, бобри, водоплавні птахи та багато інших тварин. Серед браконьєрів з'явились справжні «майстри», які за одну ніч, полюючи на мотоциклі (місцеві кажуть "на фару"), можуть добути до десятка зайців.

Особливо велику загрозу для біорізноманіття в Україні становлять:

Незбалансоване ведення сільського господарства. Це вже призвело до критичного зменшення природних земель; забруднення ґрунтів, вод та сільськогосподарських продуктів пестицидами, нітратами та іншими шкідливими речовинами; засолення, ерозії ґрунтів; порушення біогеохімічного кругообігу речовин; часткової втрати родючості ґрунтів; фрагментації екосистем і збіднення біорізноманіття. За площею ріллі Україна посідає перше місце в Європі – 56% її території; у степових районах і окремих областях Лісостепу ця цифра досягає 75-85%. Має місце знищення невеликих ділянок залишків природної рослинності серед полів. Головним чинником дестабілізації екологічного стану і зменшення біорізноманіття є ерозія ґрунтів, якою охоплено близько 20 млн га. Величезних масштабів набуло осушення і зрошування земель та створення водосховищ. Усього було осушено 70% заболочених земель. У зоні зрошення 5% земель заболочені, а 30% перебувають у стадії вторинного засолення. Особливо великих змін внаслідок розорювання, підтоплення, випасання та рекреації зазнало біорізноманіття степів, заповідна площа яких є найменшою порівняно із заповідною площею лісів, лук та водно-болотних угідь.

Енергетика і промисловість (особливо важка, хімічна і гірничодобувна) призвели до критичного забруднення довкілля, погіршення умов існування біоти, обмінних процесів екосистем, збільшення кислотності ґрунтів тощо.

o За кількістю викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря перше місце в Україні займає Донецько-Приазовський регіон (83% від загального обсягу по країні). У Криворізькому басейні видобувається майже 90% усієї залізної руди України, а в Донецькому – 95% кам’яного вугілля. В цих районах зосереджено і більшу частину хімічної промисловості. Тому тут у повітря викидається до 80% усіх оксидів сірки, азоту, вуглецю, які є джерелом кислотних дощів.

o Внаслідок значного впливу господарської діяльності людини на природні ландшафти за останні 50 років з рослинного світу Донецької області вже зникло 33 види, і процеси його подальшого збіднення тривають.

Туризм та рекреація зменшують продуктивність біорізноманіття і його структуру. Рекреаційні території в містах і на околицях зараз незаконно захоплюються під будівництво розкішних приватних котеджів, вирубуються дерева, засмічується будівельними відходами приміська територія.

Економіка і політика ще не орієнтовані на відновлення природного середовища та його ресурсів. Різновідомча підпорядкованість природоохоронних територій значно ускладнює проведення єдиної державної політики і контроль за їх станом, а суттєві економічні труднощі, що мають місце в державі, не дозволяють застосовувати сучасні методи ведення лісового господарства на основі сучасної техніки.

Стан довкілля в багатьох регіонах України є кризовим, а в деяких з них (наприклад, у Донецькому вугільному басейні) наближається до катастрофічного. Відновлення природних екосистем на тих чи інших територіях неможливе без проведення їхньої екологічної реабілітації.

Головні висновки:

· Україна є перехрестям історично різних міграційних хвиль рослинного і тваринного світу з різних центрів походження. Завдяки цьому, займаючи лише 6% площі всієї Європи, Україна володіє не менше 35% її видового різноманіття.

· В наш час незмінених господарською діяльністю людини ландшафтів в Україні практично не залишилось (втрачено не менше 70% природних екосистем.). Малозмінені ландшафти становлять 15–20% території. Це, головним чином, вторинні лісові насадження, заболочені ділянки, території заповідників.

· У процесі господарської діяльності зазнають суттєвих змін традиційні біоценози, внаслідок чого змінюється видовий склад тварин; багато з них стають рідкісними чи випадковими. Відбувається витіснення цінних видів вульгарними як у флорі, так і у фауні.

· Вся природна спадщина України знаходиться під значним антропогенним тиском внаслідок надмірної експлуатації, забруднення промисловими викидами, розорювання земель, забруднення радіонуклідами тощо. Індекс антропогенного навантаження на біорізноманіття України найменшим виявився для Карпат, Полісся та відрогів Середньоруської височини, а найбільшим – для Донбасу, степового Придніпров’я, рівнинного Криму та Поділля.

· Позитивні тенденції в охороні довкілля, що намітилися в роки незалежності, ще не досягли рівня, коли процеси відновлення природних ландшафтів та біорізноманіття компенсують процеси деградації (які, до того ж, мають властивість інерційності).

Дата добавления: 2014-01-04